Філософські ідеї просвітника старшого покоління – Шарля Луї Монтеск’є

Власне просвітителями старшого покоління є Ш.Л. Монтеск’є та Вольтер.

Один із перших творів Ш.Л. Монтеск’є (повне ім’я – Шарль Луї де Секонда, барон де Монтеск’є, 1689-1775 рр.) називається «Персидські листи» (1771 р.). У ньому філософ критикує існуючий у Франції лад (абсолютистську монархію), висловлюється проти Церкви, зазначаючи, що духівництво не може слугувати прикладом моральності, і наводить безліч прикладів розбещеності духівництва. Він висловлює положення про те, що історія християнської Церкви повна воєн і насильства. Тому за багато століть свого існування християнство виявилося нездатним встановити мир на землі. Як і П. Бейль, Ш.Л. Монтеск’є висловлювався за необхідність віротерпимості та свободи совісті.

Друга його робота – «Про дух законів» (1748 р.) – найбільш відома серед інших його робіт, де він досліджує причини існування тієї чи іншої форми соціального правління. Ш.Л. Монтеск’є задається питанням: чому в різних країнах, розташованих у різних місцях, існують різні форми державного устрою? Він приходить до висновку, що це не випадково, що не самі люди вибирають собі форму держави – це залежить від того, в якому місці вони живуть, від клімату, переважаючого в даній місцевості, від ґрунту і безлічі інших чинників.

Залишаючись на деїстичних позиціях, Ш.Л. Монтеск’є вказує, що Бог при створенні світу дав суспільству і природі закони, які поширюються не тільки на природний світ, але й на світ суспільний таким чином, що закони природи впливають на суспільство за допомогою клімату, ґрунту тощо.

Ш.Л. Монтеск’є помітив, що жаркий клімат сприяє тому, що панують пристрасті, а не розум. У країнах із жарким кліматом людям не потрібно боротися за своє існування, їм не потрібно будувати теплі житла, шити теплий одяг. Тому їм не потрібно напружувати свій розум, щоб удосконалювати життя. Вони живуть постільки, поскільки природа їм це дозволяє. До того ж цей клімат сприяє тому, що люди набагато більш пристрасні і розум не панує над їх пристрастями. Тому в жаркому кліматі відсутня звичка до праці, через що виникає майнова нерівність і рабство.

У країнах же із дуже холодним кліматом люди змушені весь час витрачати на боротьбу за життя. Люди тільки трудяться. Тому вони грубі, поглинуті турботою про власне існування і в них немає часу один одного поневолювати, а значить вони вільні, але теж не відрізняються високим рівнем розвитку, оскільки в них немає часу для заняття науками, мистецтвом.

Лише помірний клімат сприяє тому, що люди вимушені боротися за існування (будувати житла, здобувати їжу), але все ж у них залишається вільний час, який вони можуть присвячувати вдосконаленню життєвлаштування. Тому в цих країнах (Європа якраз і знаходиться в цьому кліматі) можливий поступальний розвиток цивілізації. Тут люди врівноважені, розум і емоції їх знаходяться в гармонії, а рабство й анархія проявляється меншою мірою.

У помірному поясі панують дві форми правління: монархія та республіка. Монарх, так само як і деспот у південних країнах, є єдиним правителем, але на відміну від південного деспота, який існує сам для себе, монарх поважає закони. Республіка або монархія виникають залежно від інших географічних чинників: ґрунтів, величини території, від наявності морів або їх відсутності. Якщо країна мала, люди можуть самі обмінюватися інформацією один із одним, і тоді виникає республіканська форма правління. У країнах же із великою територією виникає монархія. Там, де ґрунт родючий, розвивається землеробство як передумова достатку й багатства, люди консервативні, а такому складу розуму також відповідає монархія. Там же, де ґрунт гірший, люди вимушені пересуватися з місця на місце, що сприяє спілкуванню людей. Тому тут виникає республіка.

Таким чином, у Ш.Л. Монтеск’є є багато цікавих і правильних спостережень, проте його концепція – це яскрава форма географічного детермінізму, коли форма правління визначається не потребами людини, не вірою в її власний розум, а тільки зовнішніми чинниками.