Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


∆ан Ѕоден ≥ розвиток новоњ св≥тськоњ пол≥тико-правовоњ теор≥њ




 

«начний внесок у розвиток новоњ св≥тськоњ пол≥тико-правовоњ теор≥њ зробив ∆ан Ѕоден (Bodin 1530-1596 рр.) Ц основоположник ≥дењ суверен≥тету. √оловна пол≥тико-правова прац€ мислител€ маЇ назву ЂЎ≥сть книг про державу (республ≥ку)ї. —л≥д мати на уваз≥, що республ≥кою Ѕоден називаЇ будь-€ку державу, незалежно в≥д њњ форми державного правл≥нн€. “в≥р ЂЎ≥сть книг про державу (республ≥ку)ї побачив св≥т в 1576 роц≥. —пираючись на античну традиц≥ю, Ѕоден розгл€дав пол≥тику, право, державу на основ≥ узагальнених факт≥в д≥йсност≥, а не на основ≥ догматичних схем.

ѕ≥д пон€тт€м держави (республ≥ки) Ѕоден розум≥в правове управл≥нн€ багатьох с≥мей ≥ тим, що в них сп≥льне, п≥д суверенною владою. “обто дл€ мислител€ держава Ц це, перш за все, правове управл≥нн€, вона маЇ правий, справедливий, правовий характер. ÷е означаЇ, що вона д≥Ї на основ≥ права, справедливост≥ та законност≥. ÷им держава в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д неправових, несправедливих сп≥лкувань ≥ груп, наприклад в≥д банди розб≥йник≥в. ≤, хоча, на в≥дм≥ну в≥д јр≥стотел€, Ѕоден не включаЇ к≥нцеву мету, тобто загальне благо, у пон€тт≥ держави, проте, розгл€даючи державу, €к справедливе сп≥лкуванн€, правове управл≥нн€, в≥н фактично висуваЇ надзвичайно важлив≥ ц≥л≥ та завданн€, заради дос€гненн€ €ких створюЇтьс€ держава, а саме: п≥дтримка ≥ забезпеченн€ внутр≥шнього миру, справедливост≥ ≥ соц≥альноњ гармон≥њ, а також захисту в≥д зовн≥шн≥х ворог≥в.

Ќайважлив≥шою ознакою держави, €к ≥ соц≥ального сп≥лкуванн€ в ≥нших соц≥альних обТЇднанн€х, Ї влада, в≥дношенн€ влади, тобто управл≥нн€ ≥ п≥дпор€дкуванн€. “ому соц≥альне сп≥лкуванн€ на р≥зних його р≥вн€х Ї, по сут≥, розпод≥лом людей на дв≥ категор≥њ: тих, хто управл€Ї, ≥ тих, хто п≥дпор€дковуЇтьс€. Ѕез цього соц≥альне сп≥лкуванн€ перетворюЇтьс€ в анарх≥ю, що призводить до розпаду ≥ загибел≥ обТЇднанн€.

Ѕоден р≥шуче виступаЇ проти рабства та кр≥пацтва. ¬≥н вважав, що рабство суперечить справедливост≥. «аперечуючи тезу јр≥стотел€ про те, що рабство в≥дпов≥даЇ природ≥, Ѕоден писав, що рабство можна було б вважати таким, що в≥дпов≥даЇ природ≥, коли б сильний, багатий, але нерозумний п≥дкор€вс€ мудрому, осв≥ченому, хоча слабкому ≥ б≥дному, але п≥дкоренн€ розумних дурним, осв≥чених неосв≥ченим ≥ добрих злим суперечить природ≥. ¬важати ж рабство ознакою милосерд€ стосовно полонених, €к це робили де€к≥ прихильники рабства, Ѕоден вважав р≥внозначним тому, що й захоплюватис€ милосерд€м розб≥йник≥в за те, що вони дарують житт€ своњм жертвам. ѕосиланн€ ж на те, що рабство ≥снуЇ тривалий ≥сторичний пер≥од, Ї, на думку мислител€, також безп≥дставним, оск≥льки таке посиланн€ може виправдовувати ≥ принесенн€ людей в жертву, €ке також було характерне дл€ людства тривалий ≥сторичний пер≥од. ¬ ц≥лому ж, п≥дкреслював Ѕоден, рабство суперечить людському розумов≥, природ≥ та свобод≥ людини. ¬оно не т≥льки несправедливе, але й шк≥дливе, оск≥льки спри€Ї деградац≥њ людини, причому не т≥льки раба, але й рабовласника.

Ѕоден також п≥ддаЇ р≥шуч≥й критиц≥ концепц≥ю ѕлатона стосовно побудови держави. Ќа думку ф≥лософа, лише приватна власн≥сть економ≥чно цементуЇ с≥мТю, а отже, ≥ державу. Ѕоден писав, що ѕлатон не вз€в до уваги, що коли б встановивс€ розгл€нутий ним у д≥алоз≥ Ђƒержаваї устр≥й, то була б знищена головна ознака держави, тому що немаЇ н≥чого публ≥чного там, де немаЇ н≥чого приватного, так само, €к не було б держави, коли б ус≥ п≥ддан≥ стали монархами. “ака держава була б пр€мо протилежною законам Ѕога ≥ природи, €к≥ не т≥льки в≥дкидають кровозм≥шенн€, перелюбство, батьковбивство, €к≥ неминуч≥ при сп≥льност≥ ж≥нок, але й заперечують будь-€ку спробу привласнити соб≥ чуже.

ћислителю належить перш≥сть у виробленн≥ сучасного пон€тт€ громад€нства. ќбТЇднанн€ багатьох с≥мей у державу означаЇ, що глави с≥мей перетворюютьс€ на громад€н держави, тобто повТ€зуютьс€ в≥дносинами державноњ влади ≥ п≥дпор€дкуванн€. ќднак, пол≥тичне п≥дпор€дкуванн€ не знищуЇ свободу людини: вона обмежуЇтьс€, але не зникаЇ повн≥стю. √ромад€нин держави Ц це в≥льна людина, п≥дпор€дкована державн≥й влад≥. “обто головна ≥ визначальна ознака громад€нства Ц це п≥дпор€дкуванн€ пол≥тичн≥й влад≥.

ќбТЇднанн€ с≥мей ≥ громад€н у державу дос€гаЇтьс€ шл€хом њхнього п≥дпор€дкуванн€ загальн≥й пол≥тичн≥й влад≥. √оловною ознакою, властив≥стю ц≥Їњ влади Ѕоден вважаЇ њњ суверенний характер. ћислитель п≥дкреслював що суверен≥тет Ї пост≥йна ≥ абсолютна властив≥сть держави. —воњм кор≥нн€м вченн€ Ѕодена про суверен≥тет с€гаЇ давньоњ традиц≥њ пол≥тичноњ думки, на €к≥й базувалис€ становленн€ ≥ розвиток самост≥йних нац≥ональних держав у боротьб≥ з ≥ншими орган≥зац≥€ми, що претендували на пол≥тичну владу. —аме базуючись на концепц≥њ суверен≥тету, в≥н обірунтовуЇ нове розум≥нн€ держави, €к такого пол≥тичного сп≥лкуванн€, €ке маЇ свою власну незалежну владу ≥ не п≥дпор€дковане н≥€к≥й ≥нш≥й пол≥тичн≥й влад≥, наприклад влад≥ церкви, ≥мпер≥њ, сюзерен≥в тощо. –озвиваючи це розум≥нн€, мислитель уперше формулюЇ положенн€ про суверен≥тет €к ознаку державноњ влади взагал≥ ≥ т≥сно повТ€зуЇ суверен≥тет з державою в ц≥лому.

–озкриваючи ознаки ≥ зм≥ст суверен≥тету, Ѕоден по€снював, що суверенна пол≥тична влада маЇ пост≥йний характер. “обто т≥льки така влада Ї суверенною, €ка надана њњ субТЇкту на невизначений строк, тобто пост≥йно. ƒал≥, верховна влада повинна бути абсолютною, тобто не обмежуватис€ жодними умовами. јбсолютний характер влади передбачаЇ, що њњ нос≥й може користуватис€ ≥ розпор€джатис€ нею безумовно, необмежено, аж до передач≥ ц≥Їњ влади ≥ншому субТЇктов≥. “обто народ, €к суверен, вправ≥ передати свою владу монархов≥. —уверен не повинен бути звТ€заний законами: н≥ своњми власними, н≥ своњх попередник≥в. “обто юридично суверен не звТ€заний законами будь-€коњ людськоњ влади. ¬ ≥ншому випадку ц€ влада не буде абсолютною, тобто суверенною. Ќадзаконний характер державноњ влади випливаЇ з того, що над нею не стоњть н≥€ка ≥нша пол≥тична влада н≥ в дан≥й держав≥, н≥ поза нею. –азом ≥з тим, Ѕоден ч≥тко визначаЇ меж≥ абсолютизму державноњ влади, у звТ€зку з≥ справедлив≥стю, правдою, правом, а також ц≥л€ми та завданн€ми держави, €к пол≥тичного сп≥лкуванн€. ѕ≥д цим огл€дом, суверен обмежений законами Ђбожественнимиї, Ђприроднимиї ≥ Ђлюдськими законами, сп≥льними дл€ вс≥х народ≥вї. —аме на Ђзаконах Ѕога, природи ≥ сп≥льних людських законахї базуютьс€ ≥ в них закр≥плен≥ де€к≥ фундаментальн≥ людськ≥ ≥нститути ≥ принципи людського сп≥вжитт€. ƒо них, перш за все, належать: приватна власн≥сть, с≥мТ€, пол≥тичне сп≥лкуванн€ ≥ його ц≥л≥, тобто мир ≥ правопор€док, справедлив≥сть у людському сп≥лкуванн≥, у визначенн≥ та розпод≥л≥ благ ≥ покарань. «в≥дси випливаЇ р€д фундаментальних засад соц≥ально-пол≥тичного житт€, а також певн≥ властивост≥ ≥ прагненн€ людини у пол≥тичному сп≥лкуванн≥, на €к≥ суверен не повинен пос€гати. «окрема, з права недоторканост≥ приватноњ власност≥ випливаЇ положенн€ про те, що суверен не може встановлювати податки дл€ п≥дданих без њхньоњ згоди. —уверенна влада, п≥дкреслював Ѕоден, Ї Їдина ≥ непод≥льна. —уверен≥тет Ц це властив≥сть влади бути абсолютною ≥ незалежною в≥д кого б то не було. ј це означаЇ, що така влада ≥ њњ р≥шенн€ загальнообовТ€зков≥ дл€ вс≥х у держав≥. —уверен≥тет реал≥зуЇтьс€ у повноваженн€х державноњ влади вир≥шувати найважлив≥ш≥ питанн€ житт€ крањни: виданн€ закон≥в та њх зм≥на, право в≥йни ≥ миру, призначенн€ посадових ос≥б, правосудд€ в останн≥й ≥нстанц≥њ, чеканка монети, ст€гненн€ податк≥в ≥ збор≥в.

«алежно в≥д того, в чињх руках зосереджений суверен≥тет, Ѕоден вид≥л€Ї три форми держави: монарх≥ю, аристократ≥ю ≥ демократ≥ю. ƒемократ≥€ Ц це держава, в €к≥й вс€ або б≥льша частина громад€н, незалежно в≥д того, €к вони орган≥зован≥, над≥лен≥ верховною владою над ус≥ма. ѕри аристократ≥њ менша частина громад€н над≥лена верховною владою над ус≥ма взагал≥ ≥ над кожним зокрема. ” монарх≥њ верховна влада належить одн≥й особ≥. “ак зван≥ неправильн≥ форми, €к≥ вид≥л€в јр≥стотель та ≥нш≥ мислител≥, Ѕоден вважав не окремими формами, а т≥льки певним станом, €к≥стю тих самих форм. “обто в≥дм≥нн≥сть м≥ж ними пол€гаЇ не у форм≥, а в €кост≥, в зм≥ст≥ форми.

¬ажливе м≥сце у пол≥тико-правов≥й концепц≥њ мислител€ належить анал≥зов≥ причин ≥ фактор≥в стаб≥льност≥ ≥ зм≥н, революц≥й ≥ переворот≥в у р≥зних формах держави. √оловною причиною переворот≥в ≥ революц≥й Ѕоден вважав нер≥вном≥рний розпод≥л багатства, р≥зку майнову пол€ризац≥ю м≥ж багатими ≥ б≥дними. ¬иход€чи з цього, завданн€ державноњ влади пол€гаЇ в запоб≥ганн≥ цим процесам шл€хом зм≥цненн€ ≥ зб≥льшенн€ прошарку людей середнього достатку та у тому, щоб не допустити надм≥рного зб≥дн≥нн€ народу, з одного боку, ≥ надм≥рноњ концентрац≥њ багатства в руках небагатьох представник≥в ол≥гарх≥њ, з другого. —таб≥л≥зуючим фактором у сусп≥льств≥ Ї ≥ рел≥г≥йна толерантн≥сть. ћ≥цн≥сть держави ≥ влади, за переконанн€м Ѕодена, посилитьс€, €кщо буде допущена свобода в≥роспов≥данн€. “обто, в≥н фактично виступаЇ за в≥докремленн€ церкви в≥д держави.

«начну увагу Ѕоден прид≥л€Ї також тому, €к впливають на пол≥тичне житт€ ≥ форми держави ≥сторичн≥ особливост≥ розвитку того чи ≥ншого народу, його звичањ ≥ побут, звички ≥ психолог≥€. як ≥ јр≥стотель, Ѕоден розгл€даЇ також вплив геоф≥зичних умов (кл≥мату, ірунт≥в тощо) на державу. ќднак, в≥н не надаЇ цим факторам фатального значенн€ ≥, в дус≥ ¬≥дродженн€, б≥льший акцент робить на творчих зусилл€х пол≥тичних кер≥вник≥в. ћудрий правитель, за допомогою закон≥в ≥ ц≥леспр€мованоњ пол≥тики, може ≥ повинен запоб≥гти небажаному впливов≥ зазначених фактор≥в. ѕол≥тичне мистецтво правител≥в саме й пол€гаЇ у тому, щоб на основ≥ врахуванн€ найр≥зноман≥тн≥ших фактор≥в передбачити тенденц≥њ пол≥тичного розвитку ≥ своЇчасно нейтрал≥зувати негативн≥ процеси, дл€ того щоб зберегти ≥ зм≥цнити державу.

«агалом значенн€ пол≥тико-правовоњ спадщини мислител€ дл€ подальшого розвитку пол≥тичноњ та правовоњ думки Ї надзвичайно важливе. …ого теор≥€ суверен≥тету л€гла в основу вс≥х подальших державно-правових теоретичних розробок Ќового ≥ Ќов≥тнього часу.






ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-09-20; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 570 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћюди избавились бы от половины своих непри€тностей, если бы договорились о значении слов. © –ене ƒекарт
==> читать все изречени€...

1551 - | 1360 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.014 с.