Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ƒжордано Ѕруно: тантењстичн≥ та природонауков≥ переконанн€




 

≤ншим мислителем, що суттЇво вплинув на сучасну йому епоху, був молодший сучасник ћонтен€ Ц ƒжордано Ѕруно. ¬≥н народивс€ в 1548 р. у м. Ќола поблизу Ќеапол€ ≥ був спалений на вогнищ≥ на ѕлощ≥  в≥т≥в 17 лютого 1600 р.

ƒжордано народивс€ в с≥мТњ небагатого двор€нина, навчавс€ в м≥сцев≥й латинськ≥й школ≥, пот≥м слухав лекц≥њ в Ќеапол≥танському ун≥верситет≥. ўоб продовжити осв≥ту, вступив до дом≥н≥канського чернечого ордену в 1565 р. ѕроте Ѕруно не вписувавс€ в оточенн€ ордену. ¬≥н про€вл€Ї в≥льнодумство, починаЇтьс€ ≥нкв≥зиц≥йний процес, ≥ Ѕруно в 1576 р. ут≥каЇ до –иму, пот≥м мандруЇ по ≤тал≥њ, дал≥ Ц вињжджаЇ до ∆еневи, де його починають пересл≥дувати вже не католики, а кальв≥н≥сти. ¬≥н потрапл€Ї у вТ€зницю, вийшовши з €коњ, вињжджаЇ до ‘ранц≥њ ≥ проживаЇ в “улуз≥, викладаючи в м≥сцевому ун≥верситет≥. ѕ≥сл€ цього в≥н вињжджаЇ до ѕарижа, де також викладаЇ ф≥лософ≥ю. ” 1583 р. Ц перењздить до Ћондона (зрозум≥ло, не за власною волею), де живе до 1585 р., ≥ це один з найб≥льш пл≥дних пер≥од≥в його житт€. ¬≥н пише тут б≥льш≥сть своњх твор≥в у форм≥ д≥алог≥в. ¬ид≥л€ютьс€ два д≥алоги Ц Ђѕро причину, початок ≥ Їдинеї та Ђѕро неск≥нченн≥сть, всесв≥т ≥ св≥тиї; обидва написан≥ в 1584 р. в ќксфорд≥. ƒжордано Ѕруно викладаЇ в ќксфордському ун≥верситет≥. јле знов вињжджаЇ ≥з јнгл≥њ Ц спочатку до ‘ранц≥њ, пот≥м до Ќ≥меччини. ¬икладаЇ у ¬юртемберз≥, де п≥ддаЇтьс€ пересл≥дуванн€м з боку лютеран. Ѕруно знову мандруЇ ≥ вимушений врешт≥-решт повернутис€ на батьк≥вщину, до ≤тал≥њ.

” ¬енец≥њ в≥н влаштовуЇтьс€ домашн≥м учителем до одного з патриц≥њв (у ѕадуанськ≥й ун≥верситет його не допускають). √осподар починаЇ дошкул€ти ƒжордано вимогою, щоб той розпов≥в йому про його таЇмне знанн€ ≥ поспри€в його влад≥ над св≥том. Ѕруно вимушений вињхати. √осподар, образившись, за€вл€Ї ≥нкв≥зиц≥њ про те, що у нього жив Їретик. ≤нкв≥зиц≥€ хапаЇ Ѕруно ≥ в 1592 р. увТ€знюЇ Ц спочатку в м≥сцеву, венец≥анську, а через р≥к Ц в римську вТ€зницю. ¬≥с≥м рок≥в в≥н перебував в увТ€зненн≥, але не в≥дмовивс€ в≥д своњх переконань. 17 лютого 1600 р. Ѕруно був спалений на вогнищ≥. ¬≥дома його фраза п≥сл€ того, €к виголосили вирок: Ђ¬ам повинно бути набагато страшн≥ше ухвалювати св≥й вирок, чим мен≥ його вислуховуватиї.

ўо ж це за Їресь, в €к≥й звинуватили ƒжордано Ѕруно? јтењстична пропаганда найчаст≥ше говорила, що в≥н був спалений за своњ науков≥ переконанн€.

ќсновна проблема Ѕруно обумовлена його ф≥лософськими переконанн€ми. …ого головним учителем був ћикола  узанський. ¬плинули на нього й мусульманськ≥ середньов≥чн≥ ф≥лософи јв≥ценна та јверроес, а також природничонауков≥ погл€ди ћиколи  оперника. Ќазван≥ вченн€ в≥н ≥ намагавс€ синтезувати в своњй концепц≥њ, €ка в ц≥лому Ї в≥дродженн€м неоплатон≥зму.

” роботах Ѕруно весь час зустр≥чаютьс€ в≥дом≥ нам неоплатон≥чн≥ терм≥ни: ЂЇдинеї, Ђрозумї, Ђдушаї, Ђматер≥€ї. ѕравда, розум≥Ї в≥н њх не €к ѕлот≥н (не €к р≥вн≥ бутт€), а у дус≥  узанського, дл€ €кого Ѕог Ї максимум ≥ м≥н≥мум, вища Їдн≥сть св≥ту. ƒл€ ƒжордано Ѕог також Ї ™диним, що €вл€Їтьс€ вих≥дним пунктом у розум≥нн≥ св≥ту. ™дине Ї ≥ причина бутт€, бо Ѕог ™диний, €к ≥ саме бутт€. ¬се бутт€ Їдине. “ому Ѕог ≥ св≥т Ї одне ≥ те ж. ” св≥т≥ зТЇднуютьс€ вс≥ його протилежност≥ Ц можлив≥сть ≥ д≥йсн≥сть, дух ≥ матер≥€. —в≥т не народжуЇтьс€ та не знищуЇтьс€, оск≥льки св≥т ≥ Ѕог Ї одне ≥ те ж.

¬ченн€ ƒжордано Ѕруно Ї одим ≥з найб≥льш посл≥довних вт≥лень пантењстичноњ концепц≥њ. ќск≥льки Ѕог неск≥нченний, ост≥льки ≥ св≥т неск≥нченний; оск≥льки Ѕог, будучи максимум, Ї ≥ м≥н≥мумом, ост≥льки ¬≥н м≥ститьс€ ≥ в кожн≥й точц≥ цього св≥ту.  ожна частина, кожен атом св≥ту одночасно ≥ Ѕог. ј оск≥льки руш≥йним механ≥змом св≥ту (тим початком, €кий приводить св≥т у рух ≥ одухотворюЇ його) Ї Ѕог, ост≥льки ж через зб≥г м≥н≥муму ≥ максимуму кожна частина св≥ту Ї Ѕогом ≥ тому кожна частина, кожен його атом мають джерело руху сам≥ в соб≥. —в≥т ≥ Ѕог тотожн≥, тому св≥т розвиваЇтьс€ сам.

” св≥т≥, €к ≥ в Ѕогов≥, сп≥впадають ус≥ протилежност≥, тому не можна розд≥л€ти св≥т на матер≥ю ≥ форму. Ѕудучи протилежност€ми, вони сп≥впадають, тому не можна помислити матер≥ю без форми, €к ≥ форму без матер≥њ. “ому ж не можна ≥ визначити Ѕога, бо визначенн€ передбачаЇ де€ке обмеженн€, а Ѕог, включаючи вс≥ визначенн€, вс≥ протилежност≥, перевершуЇ €ке-небудь одне визначенн€. ” Ѕогу сп≥впадають Їдин≥сть ≥ множинн≥сть, м≥н≥мум ≥ максимум, пр€ма Ї одночасно ≥ кривою (€вне запозиченн€ у ћиколи  узанського), холод одночасно Ї теплом, виникненн€ припускаЇ знищенн€. ¬есь св≥т пост≥йно зм≥нюЇтьс€, ≥ н≥що не тотожне самому соб≥. “ака ж зм≥на Ї ≥ в Ѕогов≥.

ƒжордано Ѕруно заперечуЇ проти ар≥стотел≥вського розд≥ленн€ матер≥њ та форми ≥ зазначаЇ, що не ≥снуЇ н≥€коњ першоматер≥њ. ћатер≥€ ≥ форма ≥снують завжди разом, тому матер≥€ в≥чна. —в≥т не створений в час≥, в≥н так само неск≥нченний ≥ в≥чний, €к ≥ Ѕог.

ћатер≥€ розгортаЇтьс€ самост≥йно (повторенн€ терм≥ну ћиколи  узанського про розгортанн€ св≥ту ≥з Їдиного). ћатер≥€ маЇ сама в соб≥ зд≥бн≥сть до утворенн€ форм ≥ тому не мислитьс€ поза формою. —аме так Ц €к здатн≥сть матер≥њ до самоформуванн€ Ц ≥ розум≥Ї Ѕруно душу св≥ту, плотин≥вську третю ≥постась бутт€. ƒуша Ц це загальна форма св≥ту. ¬она Ї ≥ всередин≥ матер≥њ €к форма, властива матер≥њ, ≥ де€кий початок, що ЇднаЇ матер≥ю. “ому весь св≥т одушевлений, в≥н сам несе в соб≥ життЇве начало.

” всесв≥т≥, €кий, €к ≥ Ѕог, Ї неск≥нченним, немаЇ н≥€кого центру. Ќ≥ землю, н≥ людину ми такими вважати не можемо. ” всесв≥т≥ все однор≥дне, будь-€ка крапка може бути одночасно названа ≥ центром, ≥ колом (≥ тут в≥дчутний вплив ћиколи  узанського). «емл€ не знаходитьс€ в центр≥ св≥ту, а Ї одн≥Їю з планет, €ких у св≥т≥ неск≥нченна множина. “ут на п≥дстав≥ агрумент≥в, почерпнутих у  узанського, Ѕруно одночасно критикуЇ ≥ концепц≥ю  оперника, €кий зупинивс€ на зм≥н≥ геоцентричноњ системи на гел≥оцентричну, залишивши проте сферу нерухомих з≥рок. ƒжордано заперечуЇ проти цього ≥ всл≥д за ћиколою  узанським стверджуЇ, що св≥т неск≥нченний. «≥рки Ц це так≥ ж сонц€, вони теж можуть мати навколо себе планети, на €ких теж може бути житт€.

“аким чином, зам≥сть плотин≥вськоњ еманац≥њ ≥ розгортанн€ ≥дей ћиколи  узанського Ѕруно ототожнюЇ Ѕога ≥ природу. Ѕог не знаходитьс€ зовн≥ речей, а м≥ститьс€ в самих речах; ¬≥н Ї внутр≥шн≥м початком св≥ту, а не знаходитьс€ над ним.

” теор≥њ п≥знанн€ Ѕруно сл≥дуЇ за думкою ћиколи  узанського ≥ повторюЇ ту ж саму ≥Їрарх≥ю зд≥бностей людини: в≥дчутт€, узагальненн€, розум, ≥нтелект.  ожного разу людина, починаючи своњ п≥знанн€ в≥д чуттЇвих речей, узагальнюЇ в≥дчутт€, абстрагуЇтьс€ в≥д них, а пот≥м проводить розсудливий анал≥з, сход€чи в≥д них до де€ких визначень, а пот≥м в≥д визначень сходить ще вище Ц до м≥стичного спогл€данн€ всього у вс≥х протилежност€х. ѕеревершуючи обмежен≥сть дискурсивного мисленн€, розум спогл€даЇ Ѕога, обТЇднуючого в соб≥ вс≥ протилежност≥.

ѕроте п≥знанн€ людиною Ѕога не Ї самоц≥ллю. Ѕруно розходитьс€ ≥з| ѕлот≥ном, стверджуючи, що знанн€ мають, окр≥м спас≥нн€ людськоњ душ≥, ще ≥ практичну мету: п≥знаючи св≥т, людина може створювати €кусь практичну маг≥ю (за терм≥нолог≥Їю Ѕруно) ≥ таким чином управл€ти природними €вищами й удосконалювати людське житт€.

Ѕруно заперечуЇ особисте безсмерт€. ƒуша п≥сл€ смерт≥ зТЇднуЇтьс€ ≥з ™диним, тому людина повинна шукати сенс житт€ в самому житт≥. √оловне дл€ людини Ц пост≥йна прац€ задл€ вдосконаленн€ себе та св≥ту. —аме в прац≥, в пануванн≥ над св≥том ≥ пол€гаЇ призначенн€ людини. «ам≥сть рел≥г≥њ одкровенн€ Ѕруно напол€гаЇ на тому, що повинна бути рел≥г≥€ розуму.

“аким чином, пересл≥дуванн€ ƒжордано Ѕруно з боку католицькоњ церкви не було пересл≥дуванн€м за його природничонауков≥ переконанн€. Ѕруно не був самост≥йним ученим, його природничонаукова теор≥€ була лише фрагментом, запозиченим ним у ћиколи  оперника, аспектом його пантењстичного ф≥лософсько-рел≥г≥йного вченн€.

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-09-20; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 531 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

≈сли вы думаете, что на что-то способны, вы правы; если думаете, что у вас ничего не получитс€ - вы тоже правы. © √енри ‘орд
==> читать все изречени€...

1861 - | 1858 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.012 с.