Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ƒеонтолог≥чний аспект творчост≥ Ќ≥кколо ћак≥авелл≥




 

’оча при попередньому анал≥з≥ найб≥льш значущих напр€м≥в ф≥лософського та наукового пошуку епохи ¬≥дродженн€ ≥ персонал≥й, що њх в≥дтворили, нами вже розгл€далис€ погл€ди Ќ≥кколо ћак≥авелл≥, зупинимос€ на них детальн≥ше, €к на погл€дах основоположника новоњ св≥тськоњ пол≥тичноњ науки. «азначимо, що терм≥ни ЂобовТ€зковеї (деонтолог≥чне) ≥ Ђпол≥тичнеї, €к устр≥й у держав≥ сл≥д вважати у вченн≥ Ќ≥кколо ћак≥авелл≥ тотожними. ќтже, розкриваючи пол≥тичн≥ ≥дењ ћак≥авелл≥, ми розгл€немо положенн€, що стосуютьс€ формуванн€ держави та правових норм у н≥й на основ≥ тогочасних ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й.

ѕогл€ди ћак≥авелл≥ викладен≥ ним у прац€х Ђƒержавецьї, Ђ–оздуми про першу декаду “ита Ћ≥в≥€ї, Ђ≤стор≥€ ‘лоренц≥њї. ¬изначним у творчост≥ ћак≥авелл≥ Ї те, в≥н в≥дходить в≥д рел≥г≥йного св≥тогл€ду ≥ виступаЇ проти теолог≥чних у€влень про пол≥тику, право, державу. Ќа зм≥ну середньов≥чн≥й концепц≥њ божественноњ визначеност≥, в≥н висуваЇ ≥дею ≥сторичноњ необх≥дност≥ ≥ законом≥рност≥, €ку в≥н називаЇ fortuna (дол€). ѕри цьому значне м≥сце в≥дводитьс€ в≥льн≥й вол≥ ≥ндив≥да. ¬≥н п≥дкреслюЇ, що дол€ визначаЇ половину наших д≥й, а ≥ншу половину надаЇ можлив≥сть вир≥шувати нам. Ћюдина звТ€зана певними умовами, обставинами житт€, з €кими вона узгоджуЇ своњ вчинки, проте ћак≥авелл≥, на в≥дм≥ну в≥д середньов≥чноњ христи€нськоњ концепц≥њ, обстоюЇ образ людини-борц€, творчоњ особистост≥, €ка йде нав≥ть проти дол≥. ‘ортуна, под≥бно до р≥чки п≥д час повен≥, руйнуЇ те, що не маЇ сили. ѕравитель, €кий над≥Їтьс€ т≥льки на фортуну, гине, €к т≥льки вона йому зрадить. ¬она любить показувати свою владу тод≥, коли в люд€х немаЇ мужност≥. “ому, пор€д ≥з долею, другою руш≥йною силою пол≥тики ≥ вс≥Їњ ≥стор≥њ ћак≥авелл≥ вважаЇ virtu Ц свого роду особисту енерг≥ю, €ка про€вл€Їтьс€, €к сила, доблесть, винах≥длив≥сть ≥ндив≥да.

÷≥кавими Ї погл€ди ћак≥авелл≥ на рел≥г≥ю, €ку в≥н розгл€даЇ суто прагматично: з точки зору служ≥нн€ державним ≥нтересам, консол≥дац≥њ народу та вихованн€ активних учасник≥в пол≥тичного житт€. ¬≥н в≥дкидаЇ питанн€ про ≥стинн≥сть рел≥г≥йних догм ≥ розгл€даЇ њх т≥льки з позиц≥њ корист≥ дл€ сусп≥льства. –ел≥г≥ю ≥ Ѕога, за€вл€Ї в≥н, винайшли мудр≥ люди, дл€ того, щоб переконати простий народ у корисност≥ встановленого ладу. “ому дл€ нього важлива не суть в≥ровченн€, а те, €к люди розум≥ють його ≥ використовують у пол≥тиц≥: дл€ вихованн€ рабськоњ покори чи дл€ формуванн€ високих €костей громад€нина.

јнал≥зуючи пол≥тичне житт€ сусп≥льства, ћак≥авелл≥ приходить до висновку, що в основ≥ пол≥тичноњ повед≥нки лежить не христи€нська мораль, а користь ≥ сила. ƒол€ завжди на боц≥ т≥Їњ крањни, де краща арм≥€, Ц п≥дкреслював мислитель. јнал≥зуючи реальне пол≥тичне житт€, в≥н виводить д≥Їв≥ пол≥тичн≥ принципи з реальних €костей людини, людськоњ природи, розкладу та руху сил, €к≥ бор€тьс€ у сусп≥льств≥, та ≥нтерес≥в.

ћак≥авелл≥ вперше сформував завданн€ ≥ суть пол≥тичноњ науки. ѓњ завданн€ пол€гаЇ у по€сненн≥ реального стану справ, основаному на анал≥з≥ фактичного матер≥алу та ≥сторичного досв≥ду. Ќа його думку, не д≥йсн≥сть потр≥бно п≥дган€ти п≥д канон≥зован≥ схеми, а, навпаки, на основ≥ п≥знанн€ реальноњ д≥йсност≥ виводити д≥Їв≥ пол≥тичн≥ принципи ≥ в≥дпов≥дно до них творити ≥стор≥ю. ѕо сут≥, ћак≥авелл≥ став т≥Їю ланкою, €ка поЇднала античну ≥ сучасну пол≥тичну науку.

¬ажливе м≥сце у погл€дах ћак≥авелл≥ в≥дводитьс€ держав≥, €ку в≥н розум≥Ї €к пол≥тичний стан сусп≥льства, тобто в≥дношенн€ влади ≥ п≥дпор€дкуванн€, на€вн≥сть в≥дпов≥дним чином орган≥зованоњ пол≥тичноњ влади, юстиц≥њ, права та закон≥в. “рактуванн€ держави €к пол≥тичного стану сусп≥льства п≥дтверджуЇтьс€ також погл€дами мислител€ на походженн€ держави. ƒержава виникаЇ наступним чином: спочатку людей було мало ≥ вони жили, €к ≥ тварини, самост≥йно. ѕот≥м, з≥ зб≥льшенн€м њхньоњ к≥лькост≥, вони обТЇдналис€ ≥ дл€ захисту обрали найхоробр≥шого, зробили його своњм кер≥вником ≥ почали йому п≥дпор€дковуватис€. « такого сп≥лкуванн€ зТ€вл€Їтьс€ усв≥домленн€ доброго ≥ поганого, вчинк≥в чесних ≥ добрих та злих ≥ шк≥дливих. ≤ дл€ того, щоб не було взаЇмних образ, люди встановили закони ≥ покаранн€ дл€ њхн≥х порушник≥в. «в≥дси виникаЇ усв≥домленн€ потреби правосудд€. “ому, при вибор≥ правител€ люди стали надавати перевагу вже не сильному, а мудрому ≥ справедливому. ¬ажливим компонентом держави у концепц≥њ ћак≥авелл≥ Ї пол≥тична влада, €к повноваженн€, могутн≥сть, сила, €ка про€вл€Їтьс€ у здатност≥ правл€чих ос≥б примушувати п≥дданих до послуху. «авданн€ науки, зг≥дно з ћак≥авелл≥, пол€гаЇ, перш за все, у тому, щоб ви€вити законом≥рност≥ руху р≥зних пол≥тичних форм, фактори њхньоњ стаб≥льност≥, њхн≥й звТ€зок ≥з певним станом пол≥тичних сил, нормальн≥ ≥ патолог≥чн≥ процеси у формах держави, причини революц≥й тощо.

ѕри анал≥з≥ пол≥тичних форм ћак≥авелл≥ звертаЇтьс€ до найр≥зноман≥тн≥ших фактор≥в, що впливають на њхнЇ виникненн€, розвиток ≥ зм≥ну: економ≥чн≥, в≥йськов≥, територ≥альн≥, географ≥чн≥, демограф≥чн≥, етн≥чн≥. ќсобливу увагу в≥н прид≥л€Ї психолог≥чним аспектам пол≥тики. ћак≥авелл≥ був чи не першим, хто пом≥тив взаЇмозвТ€зок морального ≥ психолог≥чного стану сусп≥льства з пол≥тичними формами. ¬≥н також виводить самост≥йн≥ правила пол≥тики, в≥льн≥ в≥д моральних критер≥њв, або, точн≥ше, в≥н формулюЇ правила пол≥тичного мистецтва в≥дпов≥дно до конкретних пол≥тичних умов та пол≥тичних ц≥лей. јле дл€ нього аморальн≥ засоби Ї не самоц≥ллю ≥, тим б≥льше, не абсолютною ц≥нн≥стю. ¬они виправдан≥ т≥льки з метою обТЇднанн€ та зм≥цненн€ держави в боротьб≥ з реакц≥онерами, €к≥ не бажають розмовл€ти жодною ≥ншою мовою, кр≥м мови отрути ≥ кинджалу. ¬казан≥ засоби Ї неминучим злом, спр€мованим проти ще б≥льшого зла. ∆орсток≥сть, на думку ћак≥авелл≥, можна виправдати т≥льки тод≥, коли вона застосовуЇтьс€ один раз ≥ дл€ корист≥ п≥длеглих; €кщо ж вона систематично використовуЇтьс€ на пригнобленн€ п≥двладних, њй не маЇ виправданн€. Ќаск≥льки одноособова диктатура необх≥дна при надзвичайних обставинах, наст≥льки вона шк≥длива при звичайному розвитков≥ справ. јбсолютна влада дуже швидко псуЇ €к правител≥в, так ≥ п≥дданих. ћак≥авелл≥ п≥дкреслюЇ, що найоптимальн≥шою формою правл≥нн€ Ї республ≥ка. ћаси розумн≥ш≥ та пост≥йн≥ш≥, н≥ж державець, Ц п≥дкреслював в≥н. ѕри республ≥канськ≥й форм≥ правл≥нн€ держава стаЇ стаб≥льн≥шою ≥ м≥цн≥шою. –еспубл≥ка забезпечуЇ свободу ≥ р≥вн≥сть громад€н, а отже, ≥ велич держави. ћак≥авелл≥ т≥сно повТ€зуЇ воЇдино республ≥ку, свободу, р≥вн≥сть ≥ процв≥танн€ держави. “≥льки в≥льна держава може дос€гти велич≥ та могутност≥, оск≥льки вона базуЇтьс€ на загальному благов≥, а не на виключн≥й вигод≥ правител€ ≥ прив≥лейованого стану.

ѕол≥тична концепц≥€ ћак≥авелл≥ складна ≥ багатогранна, що обумовлюЇ р≥зн≥ п≥дходи до його науковоњ спадщини. ‘≥лософа проголошували аморальним радником тиран≥в, його прац≥ були заборонен≥ у середньов≥чн≥й ™вроп≥, а њхнЇ читанн€ ще в XVIII стол≥тт≥ в –ос≥њ вважалос€ важким пол≥тичним злочином. ” той же час, прогресивн≥ мислител≥ високо ц≥нували його творч≥сть, справедливо п≥дкреслюючи важлив≥сть його досл≥джень дл€ тогочасноњ пол≥тичноњ ситуац≥њ ≥ його правильний анал≥з реально ≥снуючих пол≥тичних метод≥в боротьби. “ому невипадково —п≥ноза називав ћак≥авелл≥ мудрим благородним мужем, €кий в≥дстоював свободу ≥ дав неоц≥ненн≥ поради дл€ њњ зм≥цненн€.

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-09-20; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 570 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќаука Ч это организованные знани€, мудрость Ч это организованна€ жизнь. © »ммануил  ант
==> читать все изречени€...

1975 - | 1795 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.039 с.