Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


“ворч≥сть √ал≥лео √ал≥ле€ Ц засновника природничо-наукових ≥ ф≥лософських погл€д≥в Ќового часу




 

√ал≥лео √ал≥лей (1564-1642 рр.) походив з≥ знатного, але б≥дного ‘лорент≥йського роду. «ак≥нчив медичний факультет ѕ≥занського ун≥верситету, згодом там же викладав математику, п≥зн≥ше Ц в ѕадуанському ун≥верситет≥. ¬ивчав античну математику, античну ф≥лософ≥ю, написав низку твор≥в, серед €ких основним Ї Ђƒ≥алог про дв≥ найголовн≥ш≥ системи св≥ту Ц птолемеЇву ≥ коперник≥вськуї (1632 р.).

” 1633 р. в≥дбувс€ суд над √. √ал≥леЇм, на €кому в≥дбулос€ його в≥дреченн€ в≥д астроном≥чних переконань, п≥сл€ чого √. √ал≥лей продовжував займатис€ своЇю науковою д≥€льн≥стю.

як ≥ багато ф≥лософ≥в —ередньов≥чч€, √. √ал≥лей спов≥даЇ теор≥ю двох ≥стин. «г≥дно його переконань, Ї дв≥ ≥стини: ≥стина, викладена в —в€тому ѕисанн≥, та ≥стина, викладена в книз≥ природи. ¬они не суперечать одна одн≥й, оск≥льки —в€те ѕисанн€ Ї книгою Ѕожественного одкровенн€, а книга природи Ц книгою Ѕожественного твор≥нн€. јле п≥знавати ц≥ дв≥ книги ми можемо р≥зними способами. ќбидва вони самост≥йн≥: п≥знаючи —в€те ѕисанн€ шл€хом одкровенн€, шл€хом в≥ри, або п≥знаючи книгу природи шл€хом розуму, ми приходимо до одних ≥ тих же положень. —в€те ѕисанн€, на думку √. √ал≥ле€, безпомилкове, помил€ютьс€, коли його тлумачать. “ут √. √ал≥лей займаЇ антисхоластичну позиц≥ю. Ѕ≥бл≥ю не сл≥д розум≥ти буквально. √оловне в тлумаченн≥ ц≥Їњ книги Ц њњ алегоричне досл≥дженн€. јле коли людина вивчаЇ природу, вона повинна вивчати саме природу, а не дивитис€ на Ѕ≥бл≥ю, ≥накше в≥дбуваЇтьс€ п≥дм≥на метод≥в ≥ корист≥ в≥д такого досл≥дженн€ не буде.

≤з ≥нших ф≥лософських положень, окр≥м теор≥њ Ђдвох книгї, сл≥д вид≥лити вченн€ про первинн≥ ≥ вторинн≥ €кост≥ (вченн€, вперше викладене античними атом≥стами Ћевк≥ппом ≥ ƒемокр≥том): матер≥альн≥ т≥ла м≥ст€ть у соб≥ обТЇктивно первинн≥ €кост≥ (прот€жн≥сть, розм≥ри, вага ≥ щ≥льн≥сть) ≥ вторинн≥, €к≥ самим речам не властив≥, а Ї лише в≥дображенн€м цих €костей у людськ≥й думц≥.

√оловна заслуга √ал≥ле€ в тому, що саме в≥н став основоположником сучасного наукового природознавства. Ќова ф≥зика в≥д≥йшла в≥д умогл€дних принцип≥в середньов≥чноњ науки ≥ стала спиратис€ на експеримент. Ќаука стала д≥€льною Ц перейшла в≥д спогл€данн€ до д≥€льност≥. Ќаука Ќового часу стала в≥ддавати пр≥оритет ф≥зичним способам досл≥дженн€ на противагу ≥ншими.

—учасна наука виникла саме в XVII стол≥тт≥ з прац€ми √. √ал≥ле€ ≥ багатьох його посл≥довник≥в. ѕереворот, €кий зробив √. √ал≥лей, був заздалег≥дь п≥дготовлений. Ѕагато в чому його положенн€ ≥снували вже в роботах ѕ≥ко делла ћ≥рандоли ≥ ћиколи  узанського.

ќдне з головних положень сучасноњ науки пол€гаЇ в ствердженн≥ однор≥дност≥ простору, однор≥дност≥ всього св≥ту. јнтична ≥ середньов≥чна культура завжди розгл€дали св≥т ≥Їрарх≥чно. ѕредмети св≥ту в≥др≥зн€ютьс€ не т≥льки к≥льк≥сно, але й €к≥сно. «г≥дно јр≥стотел€ та положень том≥стськоњ ф≥зики, Ї сфера еф≥ру, сфера з≥рок, де можливий довершений рух (на земл≥ рух недосконалий). √. √ал≥лей ≥ до нього ƒжордано Ѕруно повн≥стю в≥дкидають таку точку зору, стверджуючи, що вс≥ частини св≥ту п≥дкор€ютьс€ одним ≥ тим же законам. ќдним ≥з насл≥дк≥в цього античного ≥ середньов≥чного принципу було у€вленн€ про природн≥ ≥ неприродн≥ м≥сц€. јр≥стотель ≥ сл≥дом за ним середньов≥чн≥ ф≥зики по€снювали пад≥нн€ т≥ла наступним чином. “≥ло рухаЇтьс€ вниз, оск≥льки низ Ї природним м≥сцем т≥ла. „ому вогонь п≥дн≥маЇтьс€ вгору? “ому що верх Ї природним м≥сцем вогню, там же знаходитьс€ еф≥р (вогнепод≥бна сутн≥сть, кв≥нтесенц≥€, пТ€та субстанц≥€).

√. √ал≥лей повн≥стю в≥дкидаЇ €к≥сний розгл€д св≥ту. ѕриродного м≥сц€ не ≥снуЇ. ¬ св≥т≥ ≥снують т≥льки к≥льк≥сн≥ принципи. √. √ал≥лей повн≥стю заперечуЇ середньов≥чний св≥тогл€д, ≥ античний зокрема. ¬≥н стверджуЇ: Ђ нига природи написана мовою математикиї.

”с€ середньов≥чна ф≥зика всл≥д за јр≥стотелем стверджувала, що математичне п≥знанн€ не маЇ н≥€кого в≥дношенн€ до природи. ” ар≥стотел≥вськ≥й класиф≥кац≥њ наук окр≥м ф≥лософ≥њ Ї ще ф≥зика ≥ математика. ‘≥зика вивчаЇ рухому сутн≥сть, що ≥снуЇ самост≥йно, а математика вивчаЇ нерухому сутн≥сть, що ≥снуЇ несамост≥йно. “ому математика ≥ ф≥зика р≥зн≥ за своњми предметами досл≥дженн€. як може нерухоме число в≥дноситис€ до рухомих предмет≥в? ћатематика до природи не маЇ н≥€кого в≥дношенн€.

√. √ал≥лей виходить з ≥ншоњ концепц≥њ Ц п≥фагор≥йсько-платон≥вськоњ. ¬≥н народивс€ у флоренц≥њ, а традиц≥њ флорент≥йсько-платон≥вськоњ академ≥њ залишалис€ в цьому м≥ст≥ на довг≥ роки, ≥ √. √ал≥лей вивчав прац≥ ≥ ѕлатона, ≥ ‘лорент≥йських платон≥к≥в. ÷≥ ≥дењ (зокрема ѕ≥ко делла ћ≥рандоли) спри€ли спри€ли формулюванню √. √ал≥леЇм висновку, що людина п≥знаЇ св≥т за допомогою числа.

” д≥алоз≥ Ђ“≥мейї, ѕлатон стверджуЇ що св≥т складаЇтьс€ з куба, октаедра, додекаедра й ≥нших правильних геометричних ф≥гур. јнтична математика не знала арифметики, вона використовувала геометричн≥ побудови. √. √ал≥лей, усл≥д за ѕлатоном формулюЇ принцип, в≥дпов≥дно до €кого книга природи написана мовою математики. —аме в≥д √. √ал≥ле€ ≥ бере св≥й початок сучасне математичне природознавство. ƒо √. √ал≥ле€ саме пон€тт€ формули, що описуЇ рух, було н≥сен≥тницею. якщо числом ≥ можна щось висловити, то лише де€ку статику, зл≥чити нерухом≥ предмети, але опис руху суперечив ар≥стотел≥вськ≥й ф≥зиц≥.

«азначимо, що √. √ал≥лей в≥дходить в≥д принципу чуттЇвого п≥знанн€ ≥ сходить до принципу п≥знанн€ ≥дей. ћислитель Ї посл≥довником пармен≥д≥всько-зенон≥вськоњ традиц≥њ. якщо розум суперечить в≥дчутт€м, то потр≥бно в≥ддавати пр≥оритет розуму. ≤ до €кого дивного висновку ми не прийдемо в результат≥ анал≥зу руху, перевагу ми обовТ€зково повинн≥ в≥ддавати розуму.

—тверджуючи, що будь-€ке т≥ло рухаЇтьс€ т≥льки тод≥, коли до нього прикладена сила, ар≥стотел≥вська ф≥зика стикалас€ ≥з одн≥Їю складн≥стю Ц по€сненн€ про т≥ло, що летить. „ому летить кинутий кам≥нь, адже на нього не д≥Ї н≥€ка сила? јр≥стотель стверджував, що кам≥нь летить, тому що на нього д≥Ї пов≥тр€, €ке його штовхаЇ. якби кам≥нь був кинутий в безпов≥тр€ному простор≥, руху не було б. јр≥стотел≥вський принцип твердить, що природа не терпить порожнеч≥, тому рух ≥ можливий. „астинки пов≥тр€ штовхають кам≥нь.

√. √ал≥лей висуваЇ принцип, що кам≥нь летить за ≥нерц≥Їю. ѕригадаЇмо його експерименти ≥з ѕ≥занською баштою: кидаючи предмети, √ал≥лей зам≥р€в швидк≥сть њх руху ≥ прискоренн€. ѕроте кам≥нь летить дуже швидко, щоб зам≥р€ти час його пад≥нн€, тому √. √ал≥лей почав робити експерименти на похил≥й площин≥. якщо кул€ рухаЇтьс€ по похил≥й площин≥, вниз, то завжди можна вичленувати, за €кий час в≥н пройде вертикальну пр€му. ¬≥дпов≥дно, €кщо т≥ло рухатиметьс€ вгору, воно так само рухатиметьс€ по вертикальн≥й ≥ горизонтальн≥й складовим ≥з спов≥льненою швидк≥стю. якщо вниз т≥ло рухаЇтьс€ прискорюючись, а вгору Ц упов≥льнюючись, то, пустивши його по площин≥, ми доходимо висновку, що воно рухатиметьс€ без прискоренн€, тобто ≥з одн≥Їю ≥ т≥Їю ж швидк≥стю. √. √ал≥лей формулюЇ принцип ≥нерц≥њ наперек≥р чуттЇвим даним. як скаже згодом √. ¬. ‘. √егель: Ђякщо факти суперечать моњй теор≥њ, то тим г≥рше дл€ факт≥вї.

ќтже, сучасна наука бере св≥й початок ≥з платон≥вських принцип≥в. якщо розгл€немо роботи по квантов≥й механ≥ц≥ в≥домого ф≥зика ¬ернера √ейзенберга, побачимо, що в≥н вважаЇ основоположником квантовоњ механ≥ки саме ѕлатона, а зовс≥м не ƒемокр≥та, тому що ѕлатон ув≥в число €к принцип п≥знанн€ св≥ту.

ѕлатону не вистачало одного дл€ створенн€ науки, а саме положенн€ про Ѕога Ц “ворц€ св≥ту. ƒосить було лише в≥дродженн€ платон≥зму Ц ≥дењ числа €к основи св≥тобудови, €ка призвела √. √ал≥ле€ до створенн€ математизованоњ ф≥зики, ор≥Їнтованоњ на п≥знанн€ закон≥в природи. Ќаука Ц це впевнен≥сть у тому, що св≥том править закон. јнтичний св≥тогл€д знав лише хаос. ” св≥т≥ немаЇ н≥€кого закону, Ї хаотичн≥ з≥бранн€ матер≥њ. якщо де€к≥ ф≥лософи ≥ стверджували, що св≥том править €кась дол€, фортуна, фатум, то ц€ дол€ чужа людському розуму. Ћюдина може лише п≥дкор€тис€ њй. ” христи€нств≥ ж не так: по-перше, св≥том править Ѕог, а по-друге, в≥н править св≥том через розум, а людський розум маЇ ту ж саму природу ≥ тому може п≥знавати ц≥ закони. ƒо того ж €кщо закони висловити мовою математики, то њх можна висловити у вигл€д≥ формул.

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-09-20; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1054 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—тремитесь не к успеху, а к ценност€м, которые он дает © јльберт Ёйнштейн
==> читать все изречени€...

1914 - | 1842 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.03 с.