Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


‘ренс≥с Ѕекон Ц родоначальник наукового мисленн€ Ќового часу




 

–одоначальником сучасного наукового мисленн€ вважаЇтьс€ ‘ренс≥с Ѕекон (1561-1626). ¬≥н був знатного походженн€ Ц народивс€ в с≥мТњ лорда-хранител€ печатки. Ќавчавс€ в  ембр≥дж≥. якийсь час працював адвокатом, був членом англ≥йського парламенту ≥ сам був лордом-хранителем печатки ≥ лорд-канцлером англ≥йського парламенту. јле ‘. Ѕекон втрачаЇ ≥нтерес до пол≥тики ≥ вир≥шуЇ зайн€тис€ ф≥лософ≥Їю, точн≥ше природознавством. ‘≥лософ≥ю Ѕекон не любив, розум≥ючи п≥д цим визначенн€м схоластичну ф≥лософ≥ю, в≥н протиставл€в њй в≥льне досл≥дженн€ природи.

—еред твор≥в ‘. Ѕекона вид≥л€Їтьс€ найб≥льш значний Ц Ђѕро достоњнство ≥ примноженн€ наукї, але головний його тв≥р називаЇтьс€ ЂЌовий органонї. —ам заголовок передбачаЇ протиставленн€ методу, створеного ‘. Ѕеконом, старому, ар≥стотел≥вському, €кий викладавс€ в лог≥чних роботах јр≥стотел€, сукупно званих Ђќрганономї. ” ‘ренс≥са Ѕекона Ї ≥ ≥нш≥ роботи, зокрема дек≥лька есе, в €ких в≥н писав про мудр≥сть стародавн≥х.  ожне з цих есе присв€чене €комусь богу або герою: Ђќрфей, або ‘≥лософ≥€ї, Ђѕан, або ѕриродаї, ЂЌарцис, або —ебелюбство. ” той час ставали попул€рними р≥зного роду описи ≥деальних державних устроњв. ¬же вийшло Ђћ≥сто сонц€ї “.  ампанелли, Ђ”топ≥€ї “. ћора. Ѕекон пише свою утоп≥ю Ц ЂЌова јтлантидаї, де описуЇ м≥ф≥чну державу, в €к≥й люди присв€тили вс≥ своњ сили вивченню природи. Ќа основ≥ зроблених ними в≥дкритт≥в люди можуть жити, не стомлюючи себе ф≥зичною працею.

“аким чином, основна спр€мован≥сть думок ‘. Ѕекона пол€гала в розвитку природознавства. ƒо цього часу наука розвиваЇтьс€ достатньо бурхливо: винайдене книгодрукуванн€, створений компас.

ѕроте на в≥дм≥ну в≥д √ал≥лео √ал≥ле€, €кий створював теоретичне, математичне природознавство, ‘. Ѕекон розвиваЇ експериментальне природознавство, указуючи на те, що саме експеримент, повинен бути ≥деалом науки. Ќаука, €ка будуватиметьс€ на вигадках, г≥потезах, порожн≥х побудовах розуму, приречена на невдачу. Ќаука може бути ≥стинною т≥льки тод≥, коли спираЇтьс€ на експеримент, саме експеримент Ї, за вченн€м ‘. Ѕекона, ≥ джерелом знанн€, критер≥Їм ≥стини, ≥ Їдиним зм≥стом науки. “ака концепц≥€ називаЇтьс€ емп≥ризмом.

” робот≥ Ђѕро достоњнство ≥ примноженн€ наукї Ѕекон указуЇ, що людство накопичило дуже багато зайвого знанн€. ќсобливо дос€гло усп≥ху в цьому —ередньов≥чч€. —холастика доклала чимало зусиль дл€ того, щоб збагатити людство ц≥лком непотр≥бними знанн€ми. ‘. Ѕекон д≥лить всю ≥стор≥ю людства на три етапи: молод≥сть, зр≥л≥сть ≥ стар≥сть. ћолод≥стю була античн≥сть, а стар≥стю Ц час ‘. Ѕекона, час п≥дбитт€ п≥дсумк≥в ≥ створенн€ наукових систем.

јнтичн≥сть в≥н розгл€даЇ в двох контекстах: досократ≥вська ≥ сократ≥вська ф≥лософ≥€. ƒосократ≥вська ф≥лософ≥€ була чесним досл≥дженн€м факт≥в, коли не було н≥€ких шк≥л, заснованих на неперев≥рених г≥потезах. ‘≥лософи були чесними досл≥дниками природи. ÷ей пер≥од, на думку ф≥лософа, тривав близько 200 рок≥в. ѕот≥м зусилл€ми —ократа (а головним чином ѕлатона й јр≥стотел€) ф≥лософ≥€ починаЇ займатис€ не тим, чим потр≥бно, а саме створювати системи. ѕлатон ≥ јр≥стотель завдали найб≥льшоњ шкоди науц≥, бо говорили не про факти, а про системи ≥ школи. ‘. Ѕекон, прагнучи до створенн€ науки, вважаЇ ѕлатона найб≥льшим њњ ворогом.

ѕот≥м наступаЇ трет≥й пер≥од античноњ ф≥лософ≥њ Ц давньоримський, €кий стаЇ найб≥льш спри€тливим дл€ розвитку науки. ‘≥лософи в≥дмовл€ютьс€ в≥д побудови систем, у ф≥лософ≥њ переважаЇ прагматизм, це ≥ Ї те, що необх≥дно д≥йсн≥й науц≥, €ка завжди шукаЇ корисне. ÷е найспри€тлив≥ша епоха дл€ розвитку науковоњ ф≥лософ≥њ. —аме ≥дењ досократик≥в, з одного боку, ≥ еклектик≥в —тародавнього –иму, Ц з ≥ншого, складають св≥тл≥ моменти ≥стор≥њ (600 рок≥в: 200 рок≥в досократик≥в ≥ 400 рок≥в —тародавнього –иму).

¬их≥дним пунктом дл€ ‘. Ѕекона Ї природа. ѕерший афоризм ЂЌового органонуї св≥дчить: ЂЋюдина, слуга ≥ досл≥дник природи, ст≥льки зд≥йснюЇ ≥ розум≥Ї, ск≥льки сп≥ткав в њњ лад≥ справою або роздумом, ≥ зверху цього в≥н не знаЇ ≥ не можеї[83]. «наменитий трет≥й афоризм св≥дчить: Ђ«нанн€ ≥ могутн≥сть людини сп≥впадають, бо незнанн€ причини утрудн€Ї д≥юї[84]. ≤з розум≥нн€ того, що людина не перевершуЇ природу, а Ї њњ частиною, њњ слугою ≥ њњ тлумачем, вит≥кають основн≥ положенн€ ф≥лософ≥њ Ѕекона. ”с≥ науки повинн≥ бути експериментальними, нав≥ть т≥, що завжди будувалис€ на розсудливих основах. ƒо останн≥х ‘. Ѕекон в≥дносить психолог≥ю, ≥стор≥ю, поез≥ю.

‘. Ѕекон будуЇ класиф≥кац≥ю наук на основ≥ п≥знавальних зд≥бностей людини. “аких зд≥бностей три: памТ€ть, у€ва ≥ розум.  ожна з наук може бути в≥днесена до одн≥Їњ з трьох п≥знавальних зд≥бностей людини. ѕамТ€ть породжуЇ ≥сторичн≥ науки. ≤стор≥€, зг≥дно вчень ‘. Ѕекона, Ї арх≥вом факт≥в ≥ повинна копити дл€ людства те, що недоступно пр€мому спостереженню. ѕовинн≥ бути ≥стор≥њ природних ≥ людських факт≥в. ≤стор≥ю факт≥в ‘. Ѕекон протиставл€Ї ≥стор≥њ систем Ц ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ. «а ‘. Ѕеконом, ≥стор≥€ систем Ц ц≥лком даремне зан€тт€. ”€ва породжуЇ таку науку, €к поез≥€. ѕоез≥ю ‘. Ѕекон вважаЇ наукою, €ка даЇ початков≥ факти дл€ експериментальноњ психолог≥њ, це переживанн€ й емоц≥њ. √оловна п≥знавальна здатн≥сть Ц розум. ¬она породжуЇ р≥зн≥ науки, в першу чергу, ф≥лософ≥ю, €ку ‘. Ѕекон розум≥Ї не €к схоластику. “ерм≥н Ђф≥лософ≥€ї ‘. Ѕекон не в≥дкидаЇ, вважаючи, що в≥н Ї творцем д≥йсноњ ф≥лософ≥њ. ‘≥лософ≥€ може бути метаф≥зикою ≥ ф≥зикою. ѕерша досл≥джуЇ основу всього сущого Ц форму Ц закон чистоњ д≥њ, що в≥дбуваЇтьс€ без факту. ѕ≥знанн€м цих закон≥в ≥ займаЇтьс€ метаф≥зика. ‘≥зика займаЇтьс€ законами матер≥њ в њњ приватних про€вах.

‘. Ѕекон визнаЇ ар≥стотел≥вське вченн€ про чотири причини, заперечуючи лише четверту причину Ц ц≥льову ≥ визнаючи ≥нш≥ три (формальну, д≥ючу ≥ матер≥альну). ћатер≥альн≥ причини Ї предметом досл≥дженн€ ф≥зики, а формальн≥ причини Ц предметом досл≥дженн€ метаф≥зики.

Ќауки можуть бути теоретичними та прикладними. ѕерш≥ досл≥джують ≥ в≥дкривають закони €к форми чистоњ д≥њ. Ќа основ≥ цих закон≥в в конкретних випадках, €к у ф≥зиц≥, створюютьс€ прикладн≥ науки. ѕрикладну ф≥зику ‘. Ѕекон називаЇ механ≥кою, а прикладну метаф≥зику Ц маг≥Їю, але не в чаклунському, а науковому сенс≥. ” ѕ≥ко делла ћ≥рандоли був терм≥н Ђприродна маг≥€ї, за в≥дсутн≥стю ≥нших терм≥н≥в ф≥лософи часто повинн≥ були використовувати вже на€вн≥ визначенн€, в €к≥ вони вкладали абсолютно ≥нший зм≥ст.

” свою класиф≥кац≥ю ‘. Ѕекон за прикладом јр≥стотел€ не включаЇ математику, €ка не входить в класиф≥кац≥ю, оск≥льки Ї ≥нструментом дл€ вс≥х наук. ѕерша частина ЂЌового органонуї Ц критична. ” ц≥й частин≥ ‘. Ѕекон не створюЇ нового вченн€, в≥н хот≥в зробити це в друг≥й частин≥, але вона не була зак≥нчена. ‘≥лософ доводить несправедлив≥сть метод≥в схоластичноњ ф≥лософ≥њ та розкриваЇ причини того, чому не була створена д≥йсна експериментальна наука. ќдна з основних причин Ц у тому, що не був знайдений д≥йсний метод ф≥лософ≥њ. ‘≥лософи завжди користувалис€ методом дедуктивним ≥ €к ≥нструмент дл€ дедукц≥њ використовували ар≥стотел≥вську силлог≥стику.

ƒедукц≥€ Ц метод, заснований на тому, що ≥з €коњсь умогл€дноњ загальноњ ≥стини вивод€тьс€ окрем≥ конкретн≥ випадки. «а ‘. Ѕеконом, потр≥бно йти зворотним шл€хом: набравши окрем≥ випадки Ц факти, узагальнювати њх ≥ приходити до загальних правил, на основ≥ €ких в≥дкривати закони Ц форми чистоњ д≥њ. ÷е ≥ндуктивний метод. ” друг≥й частин≥ ЂЌового органонуї ‘. Ѕекон розробл€Ї цей метод.

јле Ї й ≥нш≥ помилки, що стали перешкодою дл€ створенн€ д≥йсноњ науки. ўоб њх усв≥домити, ‘. Ѕекон пропонуЇ своЇ вченн€ про ≥доли. Ћюдська св≥дом≥сть завантажена чотирма видами ≥дол≥в: ≥долами роду, ≥долами печери, ≥долами ринку й ≥долами театру. ÷≥ образн≥ назви добре в≥дображають суть вченн€ ‘. Ѕекона.

≤доли роду (≥доли племен≥) Ц це ≥доли обТЇктивн≥, €ких ми не можемо уникнути ≥ €к≥ можемо т≥льки враховувати. ≤дол≥в роду ми створюЇмо св≥домо, €кщо њх знатимемо, можемо ≥ повинн≥ њх уникнути. ≤доли роду поход€ть в≥д самоњ природи людини. ¬иникають вони в≥д зм≥шенн€ р≥зних п≥знавальних зд≥бностей, зокрема в≥д накладенн€ в≥дчутт≥в Ц емоц≥й на розум.  ажучи про накладенн€ емоц≥й на розум, ‘. Ѕекон вказуЇ, що людина завжди прагне знайти в природ≥ б≥льше пор€дку, н≥ж його в н≥й Ї. Ћюдина переносить пор€док своЇњ власноњ душ≥, свою власну доц≥льн≥сть на природу. ” людин≥ Ї св≥й пор€док, сво€ ц≥льова д≥€льн≥сть, але це ще не означаЇ, що свою особлив≥сть людина повинна переносити на природу. ѕ≥зн≥ше –. ƒекарт, навпаки, закликав шукати в природ≥ пор€док нав≥ть там, де його не видно.

Ћюдина б≥льше любить стверджувати, чим заперечувати. ÷€ особлив≥сть приводить до створенн€ догматичних систем. ј отже, вона повинна критично п≥дходити до своњх знань. ¬≥дчутт€ також накладають в≥дбиток на розум, оск≥льки, перенос€чи особливост≥ своЇњ природи на розум, вони заважають розуму д≥йти узагальнень ≥ осмисленн€ факт≥в.

≤доли печери виникають на основ≥ ≥ндив≥дуальност≥ кожноњ людини.  ожен ≥з нас маЇ св≥й талант, своЇ вихованн€, кожен звик до певного способу житт€, його ц≥кавить певна профес≥€. Ћюдина дивитьс€ на св≥т Ђ≥з своЇњ печериї.

≤доли ринку створюютьс€ (св≥домо або несв≥домо) самою людиною. ¬иникають вони через сп≥лкуванн€, за допомогою сл≥в. —лова створюютьс€ людьми, ≥ багато сл≥в безглуздих. Ѕ≥льш≥сть ф≥лософських терм≥н≥в в≥днос€тьс€ саме до безглуздих сл≥в. ≤снують три види сл≥в: д≥йсн≥ слова, слова що н≥чого не позначають ≥ погано утворен≥ слова. Ѕ≥льш≥сть ф≥лософських терм≥н≥в в≥днос€тьс€ до н≥чого не позначаючих сл≥в, багато наукових терм≥н≥в Ї словами погано утвореними ≥ тому вони заважають людин≥ п≥знати ≥стину. ‘. Ѕекон критикуЇ ар≥стотел≥вську силлог≥стику ≥ протиставл€Ї њй нову лог≥ку. —иллогист≥ка ≥ взагал≥ дедукц≥€, по ‘. Ѕекону, необх≥дн≥ лише дл€ по€снень. «а допомогою дедуктивних метод≥в, зокрема при побудов≥ силлог≥зм≥в, людина може лише по€снити те, що вона вже знаЇ, Ц в≥дкрити нов≥ знанн€ за допомогою дедукц≥њ неможливо. ÷€ лог≥ка може бути лог≥кою доказу того, що вже в≥домо, а сл≥д розвивати не лог≥ку доказу, а лог≥ку в≥дкритт€.

≤доли театру створен≥ засилл€м авторитет≥в. Ћюдина маЇ слабк≥сть, вона поклон€Їтьс€ авторитетам, €к≥, €к актори на сцен≥ театру, пригн≥чують людину своњм талантом. Ћюди дов≥р€ють ген≥альним ф≥лософам, що створили своњ системи. Ћюди п≥ддаютьс€ њх д≥њ, тому де€к≥ ф≥лософськ≥ системи, зокрема системи ѕлатона й јр≥стотел€, особливо шк≥длив≥, вони потужн≥стю своЇњ краси ≥ лог≥чн≥стю пригн≥чують людину, в≥двол≥кають њњ в≥д пошуку д≥йсноњ картини св≥ту. ¬с≥ помилков≥ ф≥лософськ≥ вченн€ ‘. Ѕекон д≥лить на три типи: соф≥стичн≥, емп≥ричн≥ та забобонн≥ ƒо соф≥стичних ф≥лософських вчень ‘. Ѕекон в≥дносить вс≥ ф≥лософськ≥ системи ≥ Їдиного досократика Ц ѕ≥фагора. ≈мп≥ричн≥ помилков≥ вченн€ створюютьс€ алх≥м≥ками Ц людьми, €к≥ дуже велике значенн€ надають одиничним випадкам, не намагаючись њх узагальнити, класиф≥кувати. «абобонними Ї т≥ вченн€, €к≥ ірунтуютьс€ на рел≥г≥йних ≥стинах, у тому числ≥ й на христи€нськ≥й. ‘. Ѕекон дотримуЇтьс€ теор≥њ подв≥йноњ ≥стини, зазначаючи, що ≥стина одкровенн€ Ц це одне, а ≥стина науки Ц абсолютно ≥нше. ≤стина науки й ≥стина рел≥г≥њ не повТ€зан≥. ¬они не заперечують та не обірунтовують одна одну, а розвиваютьс€ паралельно. «м≥шенн€ наук, зокрема ф≥лософ≥њ та рел≥г≥њ, призводить до створенн€ забобонноњ ф≥лософ≥њ, або Їретичноњ рел≥г≥њ. ’оча ‘. Ѕекон не заперечував ≥ взаЇмод≥њ науки та рел≥г≥њ, йому належить ген≥альна фраза: ЂЌевелик≥ ковтки науки в≥ддал€ють в≥д Ѕога, а велик≥ Ц наближають до ньогої[85]. Ќаука, зг≥дно вченн€ ‘. Ѕекона, повинна служити рел≥г≥њ, довод€чи бутт€ Ѕога на основ≥ анал≥зу св≥ту. ÷е Їдина ниточка, що повТ€зуЇ науку з рел≥г≥Їю. ” цьому сенс≥ в класиф≥кац≥ю наук ‘. Ѕекон включаЇ те, що в≥н називаЇ експериментальною теолог≥Їю (теолог≥Їю, €ка ірунтуЇтьс€ на знанн≥ св≥ту).

‘. Ѕекон образно описуЇ три р≥зних шл€хи розвитку науки ≥ ф≥лософ≥њ. Ўл€х павука, або шл€х догматика. Ѕудь-€кий догматик, €к павук, плете ≥з свого розуму павутину ф≥лософськоњ системи. Ўл€х мурашки. ÷е шл€х емп≥рика, €кий т≥льки збираЇ факти, не робл€чи з них висновк≥в. ƒ≥йсний шл€х Ц шл€х бджоли, €ка збираЇ факти, €к нектар з кв≥т≥в, зносить нектар у вулик ≥ розсортовуЇ. “ак само ≥ д≥йсний учений збираЇ факти, класиф≥куЇ њх, узагальнюЇ ≥ приходить до в≥дкритт€ закон≥в.

ƒосл≥ди бувають двох тип≥в: плодоносн≥ та св≥тлоносн≥. ѕотр≥бно ц≥нувати св≥тлоносн≥ досл≥ди, €к≥ можуть допомогти поставити ≥нш≥ досл≥ди. ¬они не дають в≥дразу результат≥в, €к плодоносн≥ досл≥ди. “ак≥ досл≥ди дають св≥тло дл€ кращого розум≥нн€ й узагальненн€ ≥нших досл≥д≥в.

” друг≥й частин≥ ЂЌового органонуї описуютьс€ р≥зн≥ науки, €к≥ ‘. Ѕекон приводить у своњй класиф≥кац≥њ, ≥ навод€тьс€ €к приклад р≥зн≥ таблиц≥ дл€ майбутн≥х експериментатор≥в по класиф≥кац≥њ р≥зного роду даних по р≥зних характеристиках (наприклад, по теплот≥, по ваз≥ та ≥нш≥).

‘. Ѕекон багато що зробив дл€ розвитку науки створюваноњ у дус≥ ≥ндуктивноњ лог≥ки. ≤ндуктивне п≥знанн€ стикаЇтьс€ з безл≥ччю труднощ≥в. ÷≥ труднощ≥ вит≥кають ≥з того, що ≥снуЇ два види ≥ндукц≥њ (що було в≥домо ще за час≥в јр≥стотел€) Ц повна ≥ неповна.

ќчевидно, що ≥нтерес дл€ науки може представл€ти лише неповна ≥ндукц≥€, побудована на узагальненн≥ низки факт≥в. Ќаприклад, беремо одну цеглину, €ка важить чотири к≥лограми, а пот≥м другу ≥ третю, €к≥ важать ст≥льки ж, ≥ робимо висновок: вс€ цегла важить чотири к≥лограми. „им б≥льше даних зберемо, тим б≥льша ймов≥рн≥сть того, що висновок буде ≥стинним. јле ц€ ≥стина не абсолютна, а ймов≥рн≥сна, бо завжди серед цегли може знайтис€ така, вага €коњ в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д чотирьох к≥лограм≥в. Ѕудь-€ка к≥льк≥сть факт≥в, €к би багато њх не було, не зможе привести людину до упевненост≥ в ≥стинност≥ висунутого узагальненн€.

ќтже, своњми прац€ми ‘. Ѕекон значно спри€в поширенню науки, проте в≥н все ж не став њњ творцем.

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-09-20; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1040 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ѕутерброд по-студенчески - кусок черного хлеба, а на него кусок белого. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2153 - | 2075 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.031 с.