Як зазначалося, відповідно до класифікації ВООЗ, превентивні заходи поділяються на три рівні: первинний, вторинний і третинний. Це дає можливість розуміти превентивно-педагогічний процес як динамічну систему, розвиток якої обумовлено певною метою та складністю завдань на кожному з них. Відповідно кожен з рівнів має певні завдання, згідно з принципами яких розробляються зміст, форми та методи. Динаміка превентивної діяльності передбачає вироблення та застосування заходів у широкому контексті соціальних ініціатив.
Первинна превенція спрямована на розвиток умов у системі навчально-виховної шкільної та позашкільної роботи. Метою їх є передусім - сприяння здоров'ю, розвитку духовності та моралі, збереженню життя і попередження несприятливого впливу негативних явищ. Вона масова і найбільш ефективна, базується на комплексному системному вивченні впливу умов і чинників соціального і природного середовища на здоров'я, навчання і виховання, розвиток дитини. До первинної превенції належать соціальні заходи з просвітницького, освітньо-виховного та правозахисного процесу. В сукупності вони дають розуміння про самоцінність, впливають на розвиток духовності, цінності моралі, самозбереження психіки та фізичного здоров'я. В цілому це створює умови для підвищення стійкості людини до несприятливих чинників. Як загальна превенція, педагогічна сприяє розвитку духовних, моральних, правових, соціальних, екологічних орієнтацій і виступає одним із засобів унормування правильної соціальної позиції.
Якщо впливи первинної превенції не можуть змінити ситуації соціального розвитку, тоді відбувається перехід до наступних рівнів превентивної педагогіки. Нижня вікова межа ранньої превенції відносна, однак ранню профілактику відхилень у поведінці доцільно розпочинати вже в старших групах дитячого садка. Значення ранньої превенції підсилюється її гуманністю - в системі засобів, що сприяють корекції відхилень у поведінці.
Виявлена деформація вчинків неповнолітніх показала перехід від порушень шкільної дисципліни до порушень культури поведінки учнів та вплив на статус дитини. Знання взаємозв'язку можливої негативної динаміки поведінки забезпечує особливу увагу до кожного з рівнів превентивної педагогіки, докладання зусиль до процесу і результату.
Вторинний рівень у превентивній педагогіці розглядається як система заходів з виявлення та усунення конкретних недоліків сімейного, шкільного і соціального виховання та інших чинників, що негативно впливають на розвиток дитини. Це також цілеспрямована корекційна робота з тими підлітками, які виявляють відхилення від моральних і правових норм. Метою є якомога раннє виявлення негативних змін у поведінці дитини, що дає можливість попередити їх подальший розвиток. Вторинна превенція базується на результатах соціолого-психологічної та педагогічної діагностики різноманітних аспектів життєдіяльності учнів і є індивідуально-груповою системою корекції особистості, умов проживання в сім'ї, проблем навчально-виховної діяльності та змісту дозвіллєвої діяльності.
Досвід переконує, що 13 - 15% дітей молодшого та підліткового віку педагоги відносять до важковиховуваних, або груп з ризиковою поведінкою. Показник включення програм вторинної превенції - характер поведінки, що породжує проблеми або завдає шкоди самому підлітку, оточуючим, суспільству.
Реалізація нерозривного зв'язку та єдності загального виховного процесу з попередженням антигромадських вчинків є специфікою виховного змісту вторинної превенції. її необхідність визначається уже незначними відхиленнями у поведінці дитини.
Третинна превенція - сукупність соціально-педагогічних форм, методів і заходів, спрямованих на попередження переходу відхилень у поведінці в більш важку стадію та створення умов для ресоціалізації. Третинна превенція переважно вважається як індивідуальна робота з дітьми, які повернулися із закладів спеціального виховання, зокрема притулків, шкіл та училищ соціальної реабілітації, спеціалізованих наркологічних центрів, інших спеціалізованих служб. Рівень третинної превенції передбачає відновлення морально-психічних засад розвитку здоров'я дитини і захисту її права на ресоціалізацію.
Важливо усвідомлювати здатність морального почуття, що виникає в дитини, і викликає відповідальність за вибір своїх вчинків. Як системне явище особистості така здатність розвивається в процесі становлення духовності, психологічної стійкості, фізичного і трудового загартування, активної участі у суспільних соціальних процесах. Адже превентивна педагогіка - це організований всією системою соціальних взаємодій, зокрема школою, комплекс систематичного і цілеспрямованого взаємовпливу на свідомість, почуття і волю дитини.
Третинна педагогічна превенція може розглядатись як самостійний вид спеціальної педагогічної діяльності зі специфікою методів виховання. її мета і завдання є визначальними критеріями ефективності процесу ресоціалізації, оскільки вона завжди пов'язана з необхідністю прогнозування очікуваних результатів. З цієї точки зору поняття мети педагогічної превенції може втілюватись у взірець, що пропонується педагогічно занедбаному школяреві і спрямовувати процес і технології превентивного виховання на запобігання рецидивів.
Чинниками успішної превентивної роботи з такими дітьми в школі є інтерактивність навчально-виховного процесу, включення в його практику позитивного соціального досвіду тощо. Практика свідчить, що там, де цієї умови дотримуються, соціалізація відбувається інтенсивніше, зменшуються рецидиви протиправної поведінки, блокуються умови, що породжують дезадаптацію.
Психологічний аспект третинної педагогічної превенції полягає у запобіганні руйнуванню структури особистості через соціальний патронаж та педагогічну та психологічну реабілітацію.
Психологічний аспект реалізується в охороні прав дитини на відновлення позитивного статусу, розвитку у важковиховуваних підлітків потреби у рефлексії, самовизначенні, самопізнанні, самовдосконаленні..
Отже, розкриваючи освітній, виховний, розвивальний зміст педагогічної превенції на різних її рівнях, слід відзначити, що критерії досягнення окремої мети - виховання якостей особистості є реалізацією загальної мети виховання особистості і, як кінцевої мети - формування соціальної відповідальності особистості, яка реалізується в системі соціальних взаємодій, під соціальним доглядом та патронажем більш широкої системи педагогічних впливів, наприклад, соціальної педагогіки, яка реалізується через систему соціальних служб.
