Концептуальні засади розвитку превентивної педагогіки як нової стратегії освіти і виховання полягають у визначенні мети, завдань, структури та основних понять. Разом з тим, вони є ініціатором створення цілісної системи гуманістичної превентивної роботи з дітьми.
У національному просторі запроваджено поняття превентивна, як така складова педагогіки, яка поєднує процес превентивної освіти, розвитку та виховання з точки зору загальних закономірностей більш безпечного підростання дитини, як невід'ємних складових процесу її соціалізації.
Стратегічну політику в галузі превентивної педагогіки розроблено лабораторією превентивного виховання Інституту проблем виховання АПН України на основі Концепції превентивного виховання дітей і молоді в Україні, прийнятої у 1998 р. Дана концепція є новою філософією освіти і виховання, спрямованих на позитивну соціалізацію особистості в складних умовах сучасного розвитку.
Превентивна педагогіка (освіта і виховання) спрямована на формування і розвиток особистості, здатної керувати своєю поведінкою в системі небезпечних явищ. Ця система охоплює комплекс важливих соціальних проблем необхідних для поступу сучасної педагогіки. А її місія- утвердження здорового, безпечного способу життя, соціально-психологічний та соціально-правовий захист дітей і молоді, попередження правопорушень, куріння, вживання алкогольних напоїв та інших наркотичних речовин, ВІЛ/СНІДу та інших відхилень, попередження негативної соціалізації.
Превентивна педагогіка, як інноваційна галузь знань, сприяє розробці теоретико-методологічних засад в концепції особистісно орієнтованого, гуманістичного підходу до особистості, в цілісності її соціальних статусів і ролей.
Мета превентивної педагогіки полягає у створенні умов до формування та виявлення в соціальному просторі сталої, безпечної, відповідальної поведінки дітей, на основі сформованості превентивного світогляду, імунітету, здатності супротиву до негативних впливів соціального середовища групи та окремих осіб.
Об'єктом превентивної педагогіки є педагогічна діяльність, процес та його складові, що спрямовані на попередження і подолання негативних проявів у поведінці дітей і молоді.
Предмет превентивної педагогіки - закономірності, чинники, умови, зміст, форми і методи процесу педагогічної допомоги і підтримки особистості, що забезпечують вироблення імунітету до негативних явищ, уникнення дій, що не відповідають моральним і юридичним нормам суспільства, формування відповідальної поведінки, позитивного ставлення до життя.
Основні завдання превентивної педагогіки: • створити умови для формування позитивних якостей особистості в процесі різноманітних видів соціальної, навчальної, розвивальної, трудової, позашкільної та інших видів діяльності на основі сприяння духовному, інтелектуальному, морально-етичному, психічному, естетичному розвитку, формуванню здорового простору, способу та культури життя, виробленню навичок безпечної поведінки, стійкості до негативних явищ;
• технологічно забезпечити превентивну діяльність, соціально-психологічно зорієнтовану на протидію залучення дітей і молоді в негативні ситуації;
• здійснювати освітньо-просвітницькі, консультативно-тренінгові заходи, сприяти вдосконаленню комплексної психолого-соціально-педагогічної допомоги;
• забезпечити вплив на соціальну реабілітацію неповнолітніх;
• стимулювати неповнолітніх до здорового способу життя і позитивної соціальної інтеграції, сприяти валеологізації навчально-виховного процесу, гармонізації життя і здоров'я;
• розвивати цінності здоров'я, духовності, законослухняної поведінки через технології навчання і виховання, розвивати національну мережу шкіл сприяння здоров'ю;
• сприяти виробленню інтегрованих міждисциплінарних підходів до підготовки фахівців (педагогів, психологів, соціологів, лікарів, юристів, соціальних працівників);
• розвивати свідоме ставлення батьків до виховання, захисту дітей.
Функції превентивної педагогіки. Превентивна педагогіка охоплює багатофункціональну діяльність, обумовлену складністю її завдань. Серед них:
Діагностично-прогностична функція - передбачає збір, з'ясування причин та умов відхилень у поведінці дітей та молоді; у передбаченні тенденцій їхнього розвитку; у виявленні шляхів і способів превентивного втручання в соціальну ситуацію розвитку особистості.
Освітньо-просвітницька функція передбачає узгоджене з реальними умовами соціалізації дитини, превентивне сприяння складовій рівню знань, емоцій, поведінки, оптимізації освітньо-просвітницьких заходів, занять, поширенню вітчизняного й зарубіжного досвіду.
Консультативно-тренінгова функція передбачає використання сучасних технологій з надання оптимальної консультативної допомоги, реалізації тренінгового підходу.
Корекційно-реабілітаційна функція ставить за мету використання оптимальної коригувальної допомоги, перевиховання та подолання негативних проявів у поведінці, налагодження стосунків для позитивного способу життя.
Правозахисна функція має на меті здійснення правового захисту, стигматизацію, правовий моніторинг превентивного процесу.
Організаційно-розпорядча функція ставить за мету організацію та менеджмент процесом запровадження превентивних підходів, міжгалузевих науково-дослідних досліджень, програм і проектів з проблем попередження негативних явищ.
Науково-методична - передбачає обмін, аналіз, адаптацію, узагальнення наявної бази превентивних підходів, дослідження чинників розвитку схильності неповнолітніх до негативної поведінки, розробку психолого-соціально-педагогічних стратегій та технологій в контексті медико-гігієнічних, соціально-педагогічних, психолого-педагогічних технологій, їх оптимізацію та впровадження на базі дошкільних, позашкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, ПТУ, медичних і правоохоронних служб, установ реабілітації та інших служб соціальної роботи, у недержавних організаціях.
Принципи окреслюють ціннісні правила, а також закономірності процесу й вимоги до організації і результату навчально-виховного процесу. Виходячи з того, що будь-який педагогічний процес є передусім виховний і розвивальний, метою превентивної педагогіки є досягнення сталості у виконанні принципів виховання. Принципи мають наскрізний характер і охоплюють усі рівні превентивної роботи в навчальному закладі.
А.С.Макаренко зазначав, що існує не проблема виховання колишніх правопорушників, а проблема виховання взагалі і принципи виховання колишніх правопорушників та благополучних підлітків повинні бути спільними. Принципи виховання, якщо вони відображають правильну рівновагу законів впливу і соціальних вимог, можуть бути частиною єдиного превентивно-педагогічного процесу.
З посиланням на нашого колегу в галузі профілактики правопорушень серед підлітків М.М.Фіцулу (Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. - К.: Видавничий центр "Академія", 2000. - 556 с), та з врахуванням мети превентивного виховання, зупинимось на таких:
Цілеспрямованість та послідовність сприяє досягненню намічених результатів відповідно до структурних рівнів превентивної педагогіки.
Комплексний підхід забезпечує поєднання зусиль державних та недержавних організацій, багатовекторність та оптимізацію форм, методів і прийомів, поєднання зусиль соціальних інституцій, вироблення стандартів освітніх, просвітницьких, виховних та розвивальних впливів, забезпечення єдності розуміння, переконання, виявлення в поведінці цінностей превентивної педагогіки.
Індивідуальний підхід забезпечується особистісно орієнтованим підходом, наданням дітям довіри для здійснення превентивної діяльності, наприклад, у концепції "рівний-рівному".
Врахування ситуації соціального розвитку та орієнтація на позитивне забезпечує відкритість в обговоренні проблем, дотримання демократичних, гуманістичних цінностей, доступності.
У такий спосіб превентивна педагогіка здатна здійснювати більш дієвий вплив на:
- ситуацію розвитку дитини та формування духовності, моралі, культури здоров'я і способу життя;
- стимулювання нових підходів, технологій виховання та навчання;
- практику соціально-правового захисту розвитку дитини.
Відповідно до структурно-функціонального підходу та згідно з класифікацією ВООЗ, превентивна педагогіка охоплює своєю діяльністю три рівні:
• Рання превентивна педагогіка (первинний її рівень) базується на виховній функції освіти, превентивному вихованні. Складовими є освіта, виховання, просвітництво;
• Вторинна превентивна педагогіка (вторинний її рівень) відповідно має цілі, завдання - превентивну педагогічну допомогу і корекцію;
• Третинна превентивна педагогіка (третинний її рівень) відповідно - превентивна педагогічна реадаптація, реабілітація та ресоціалізація. Цей рівень забезпечує допоміжний характер провідній ролі соціальної педагогіки, її спеціалізації: превентивна робота з питань ресоціалізації дітей та молоді.
Для розвитку уявлень про сутність превентивної педагогіки визначимо поняття, які розглядаються передусім у контексті педагогічних категорій:
Превенція - термін, який означає запобігання, попередження, захист.
Це не лише частина заходів, спрямованих на виявлення та усунення причин і умов правопорушень, а й система заходів виховної роботи з формування рис особистості школярів. Превенція - це складова загального навчально-виховного процесу школи.
Значення превенції, особливо ранньої, посилюється її гуманністю в системі заходів і засобів виховної роботи із запобігання впливу негативних явищ.
Превентивність повинна бути у сфері соціальної політики, а відповідно навчання, виховання, розвиток дітей - складова будь-якої соціально-педагогічної дії, оскільки превентивний процес істотно підсилює позитивний потенціал суб'єктів взаємодії.
Превентивна діяльність - пріоритетний напрям політики держави, усіх виховних інституцій і здійснюється в інтересах особистості та суспільства. Система превентивної діяльності в школі повинна бути представлена двома основними групами засобів: як загальною ранньою превенцією з усіма учнями, так і спеціальною превенцією з важкими учнями та їхніми батьками.
Превентивна педагогічна робота - цілеспрямована діяльність. з чітко визначеною метою. Вона проводиться з усіма дітьми, починаючи з дошкільного періоду, з метою попередження відхилень У поведінці з тими, хто перебуває в несприятливих умовах виховання чи характеризується негативною поведінкою, а також з тими, хто вже став на шлях асоціальної і протиправної поведінки. Особливе значення має робота з батьками та за місцем проживання.
Педагогічний аспект превентивної педагогіки - це віра у здатність здійснювати виховний, соціально розвивальний вплив на всіх стадіях відхилень, віра у можливості зорієнтувати свідомість, емоційність, волю у систему культурних цінностей, зорієнтувати на позитивну самоактуалізацію, рефлексію, навчити керуватися свідомим вибором шляхів соціалізації та дотримання моделей безпечної поведінки, оцінки ступеня ризику, розвивати культуру захисту своїх прав на здоров'я та соціальний розвиток.
Психологічний аспект превентивної педагогічної роботи передбачає опору на психічні чинники засвоєння знань, умінь, навичок, диференційований індивідуально-психологічний, статево-віковий підходи до виявлення схильності до відхилень, психологічну оцінку ризиків та тенденцій.
Соціологічний аспект орієнтує на застосування соціологічного інструментарію для визначення тенденцій, закономірностей соціального становлення особистості в системі впливу негативних явищ.
Правовий аспект полягає у здійсненні дієвості дотримання прав дитини, забезпеченні соціально-правового захисту через адвокатські функції.
У широкому розумінні об'єктами превентивної педагогіки виступають:
• діти всіх категорій, форм навчання, виховання та опіки відповідно до першої статті Декларації прав дитини; неповнолітні, що перебувають на обліку (шкільному, кримінальному, наркологічному);
• неповнолітні, які перебувають, або в яких закінчились терміни спеціального виховання в установах соціальної реабілітації та звільнені з установ пенітенціарної системи, умовно засуджені;
• неповнолітні, які не мають умов для сімейного виховання та опіки (сироти, неповнолітні з дисфункціональних сімей, "діти вулиці", діти з родин, де батьки перебувають у місцях позбавлення волі);
• молоді родини, які потребують консультативної допомоги за доглядом за дітьми.
Суб'єктами превентивної педагогіки виступають:
• батьки;
• педагогічні колективи установ усіх рівнів акредитації;
• працівники культури;
• працівники служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді, кримінальної міліції та інших правових установ, медичних закладів;
• самі діти.
Принципом превентивної педагогіки, безперечно, є суб'єкт-суб'єктний підхід, що не тільки забезпечує партнерські стосунки з уповноваженими превентивного виховання, а й визначає здатність самих дітей здійснювати превентивне взаємовиховання.
Саме це й виражає сучасні підходи до превентивної стратегії, пов'язаної з концепцією освіти "рівний-рівному", яка є однією з технологій превентивної педагогіки (Концепція освіти "рівний-рівному" щодо здорового способу життя серед молоді України. / Оржеховська В.М., Пилипенко О.І., Андрущак Л.І. - К.: Міленіум, 2002.-20 с), (додаток 2).
