На набірному полотні виставлено ряд геометричних фігур. У кожному рядку одна фігура відрізняється від іншої кольором (формою, розміром). Діти повинні знайти «зайву».
— Скільки їх? (Лічба в межах 7)
Піч сказала дівчинці, куди полетіли гуси-лебеді, і та побігла далі. Бачить: стоїть яблуня. Дівчинка звернулася до неї: «Яблунько, яблунько, скажи, куди гуси-лебеді полетіли?» Яблунька дівчині відповіла: «А ти зірви червоні яблучка і полічи їх, а на одному з них має бути завдання не просте, а складне. Послухала дівчинка, зірвала яблука, їх було 7, а на одному була гра «Знайди стільки ж» — закріпити лічбу за допомогою здорового аналізатора.
Яблунька побачила, що дівчинка і діти справилися з її завданням і відповіла, що гуси-лебеді полетіли за ліс. Біжить дівчинка далі. Бачить: тече молочна річка з кисільними берегами. Дівчинка ласкаво до неї: «Річко-річенько, куди гуси-лебеді полетіли?» «Випий мого молочного киселю, розв'яжи завдання — тоді скажу».
Дівчинка з усіма вимогами погоджувалася, щоб лише братика знайти. Проводиться гра «У кого більше?». У кожної дитини рівна кількість картинок із зображенням бджіл, мишей і кота. Вихователь читає вірш, робить паузу, щоб діти виклали відповідні картинки.
Водять бджоли хороводи —
Брум, брум.
В барабан ударив котик —
Трум, трум.
Стали мишки танцювати —
Тир-ля-ля
Почала земля дрижати.
— У кого більше картинок відкладено?
— Яких тварин однакова кількість у всіх дітей? (Один котик).
Діти, які сидять поруч, викладають свої картинки одна під одною, визначають відношення «більше», «менше», «дорівнює».
Поїла дівчинка киселю, виконала завдання, річка показала, куди полетіли гуси-лебеді. Побігла дівчинка далі. Раптом бачить: стоїть хатинка на курячих лапках з одним віконцем, навколо себе обертається. А в ній сидить братик. Схопила дівчинка братика і побігла додому.
Прилетіла Баба Яга і закричала: «Гуси-лебеді, летіть, доженіть дівчинку і відберіть у неї хлопчика». Добігла дівчинка до річки. Бачить: гуси-лебеді їх наздоганяють. Вона й попросила: «Річка-матінко, ховай нас». Сховала річка дітей, не помітили їх гуси-лебеді, пролетіли, а дівчинка з братиком побігли далі. Гуси-лебеді повертаються, летять, ось-ось побачать дівчинку з братиком. Біда! Аж ось і яблунька. Дівчинка просить: «Яблунько, сховай нас». Яблунька відповідає: «З'їж моїх лісових яблучок, сховаю». Дівчинка поїла.
Сховала яблунька дівчинку з братиком під своїми гілочками. Не помітили їх гуси-лебеді, пролетіли мимо. Подякувала дівчинка яблуньці і побігла далі. Ось і дім вже недалеко, а гуси-лебеді знов наздоганяють, крилами б’ють, дивись, братика у дівчинки з рук вирвуть. На шляху у дітей стоїть піч. Дівчинка до неї: «Піч, сховай мене з братиком». А та відповідає: «З'їж мого пиріжка, сховаю». Дівчинка почала їсти.
Сховала піч дівчинку з братиком. Гуси-лебеді політали навкруги, політали, покричали і повернулися назад до Баби Яги. Дівчинка подякувала печі, побігла додому. Тут і батько з матір'ю повернулися. Дівчинка і вам дякує, діти, за допомогу. Ось і казка скінчилася.
Вихователь. Малята, а як тут наші сніжки?
Ой, які воші стали маленькі. А звідки вода з'явилася? Що сталося? (Від тепла у кімнаті вони почали танути).
З нашими сніжками трапилася така історія, як в одному українському віршику. Та ви його, мабуть, пам'ятаєте, а хто забув, я нагадаю.
Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік.
Той пиріг водою стік.
Зима. Гарно ми з вами погрались. Ви були кмітливі, винахідливі. На згадку про зустріч я хочу пригостити вас тортом «Сніжинка».
Зима прощається помахом руки. Діти співають пісню «Дружніх дітей».
Ми, дівчата і хлоп’ята.
Всі — малята хоч куди.
Друг за друга, брат за брата
Дружно станемо завжди.
Приспів:
Якщо землю нашу навколо
Сім разів підряд обійти,
Так і знайте: дружніших ніколи й веселіших дітей не знайти. /Двічі
Вмієм відповідь давати,
Все розкусим, як горіх!
Ми, дівчата і хлоп'ята,
Скажем просто: кращі всіх!
