Вихователь. Діти, сьогодні ми з вами вирушимо у подорож до лісу. Маємо бути дуже уважними, щоб ніхто не заблукав. Але ж, дивіться, хто тут є?
Виявляється, це звірята: зайчик, лисичка і ведмідь. Одначе вони чомусь сумні.
— Що сталося, звірятка?
Вони просять нас допомогти знайти їхні хатки, бо оселі такі схожі, що їх важко розрізнити. Ми це зможемо зробити, відгадавши загадки. Давайте подивимось, яку ж загадку треба відгадати, щоб допомогти лисичці. Це загадка про геометричну фігуру. Ось послухайте уважно:
"Ні кутів, ні сторін зовсім він не має. А тому ми його... (кругом називаємо) ".
— Так, це круг. Що ж це дає? А віконце таке є. Подивіться й ви, малята, де з віконцем круглим хата?
— Он вона! (Показують)
— Якого вона кольору?
— Синього.
Правильно. Ну, коли взялись допомагати, проведемо лиску аж до хати. Тож дивіться, он лісок, а за ним тече струмок. А в струмку вода холодна. Можна замочити ноги. Ми його перестрибнемо. Потім далі всі підемо.
Діти (одне по одному) перестрибують струмок і разом з вихователем підходять до хатки з круглим віконцем.
— Ось хатиночка лисички. Лисичка: Дякую я вам, малята,
Що привели аж до хати.
До побачення, ідіть!
Інших звірам поможіть.
Діти. До побачення, лисичко!
Вихователь. Ну що, малята, підемо іншим звірам допомагати?
Підійдемо до струмочка й кожен зробить по стрибочку. Зачекалось зайчатко, щоб шукали його хатку.
— Ну, загадуй нам загадку, розшукаєм твою хатку. Загадка. "Він не круг, і не квадрат, і не прямокутник: має тільки три кути, звуть його... (трикутник)".
Подивіться знов, малята, де з таким віконцем хата?
— Он вона. (Показують).
Якого вона кольору?
— Зеленого.
— Правильно. Що ж, взялись допомагати — проведем зайча до хати. Ми зайчатко повели і до річки підійшли. Але як нам тут вчинити, щоб і ніг не замочити? І вода в річці холодна, й перестрибнути не можна.
— А чому через струмочок ми могли перестрибнути?
— Бо він вузький (вужчий).
— А чому через річку ми не можемо перестрибнути?
— Бо вона широка (ширша).
— Як же втрапити до хати? Треба нам місток шукати. Ось лежать дві дошки поряд. Є коротша, а є довша. Порівняємо ми їх.
— Ця яка? (Показую коротшу).
— Коротша.
— А ця яка? (Показую довшу).
— Довша.
— Яку візьмемо, щоб перейти через річку?
— Довшу.
— Це і буде наш місток. Обережно по одному перейдемо через кладку і переведем зайчатко.
— Дякую, — зайчатко каже, — відпочити зараз ляжу. До побачення, ідіть. На вас чекає ще ведмідь.
— Прощавай, зайчатко, друже. Поспішаємо ми дуже. Знов до річки підійдемо, через кладку перейдемо. Нас чекає ведмежатко.
— Тож яка твоя загадка?
— Тут загадок цілих дві.
