Мета: Ознайомити дітей з народним способом вимірювання об’єму рідких речовин. Сформувати у дітей уявлення про народну мірку «око». Збагатити словник дітей словами: око, півоко.
Хід заняття: — Діти, на сьогоднішньому занятті ми будемо вчитися вимірювати об’єм рідин. Ще в сиву давнину ваші дідусі і бабусі для того, щоб визначити кількість води або молока, використовували таку мірку, як око (літр) або півока (півлітра).
А зараз подивіться уважно сюди. Що ви бачите в банках? (В одній вода, а в другій — молоко.)
— Як ви думаєте, чого більше?
— Як це можна перевірити?
— Так, потрібно виміряти об’єм води і молока.
— Що необхідно для вимірювання?
— Потрібно вибрати мірку.
— Чи можна виміряти об’єм смужкою?
— А чому ні?
— А що нею можна виміряти?
— А чим можна виміряти об’єм води?
— Давайте спочатку виміряємо об’єм молока. Для того щоб не забути результат вимірювання, будемо відкладати кісточки на рахівниці. (Починаємо вимірювати й одночасно пояснюємо.)
Заповнюємо молоком літрову байку і відкладаємо кісточки на рахівниці. Кожен раз промовляємо назву мірки: одне око, два ока, тобто два літри. (Діти повторюють назву.)
— Діти, скільки у нас вже молока? (Два ока.)
— Давайте виміряємо тепер воду.
(Проводиться аналогічно.)
— Діти, чого більше, молока чи води?
— Як називається та мірка, якою ми користувалися?
На занятті всі добре працювали. Молодці!
Тема: «Вимірювання різноманітних предметів за допомогою народної мірки».
Мета: Продовжувати знайомити дітей з народними мірками. Ознайомити дітей з новими одиницями вимірювання ниток, тютюну.
Поповнити словник дітей словами: чисниця, пасмо, моток, півмотка.
Хід заняття: — Діти, на попередніх заняттях ми з вами навчились вимірювати довжину предметів, об’єм рідких і сипких речовин.
Пригадайте, будь ласка, за допомогою яких народних мірок можна виміряти довжину предметів?
За допомогою яких народних мірок можна виміряти об’єм рідких, сипких речовин?
Сьогодні я вас познайомлю ще з цікавими мірками, якими користувалися ваші бабусі, коли їм потрібно було виміряти довжину нитки. Ось гляньте, як вони це робили. (Показує.)
Для цього вони брали мотовило. Бачите, це така дерев’яна паличка на кінці з розведеними кінцями. Якщо її обмотували три рази, тобто виходило три нитки, то ця мірка називалася чисницею. (Назву повторює кожна дитина окремо і всі разом.)
Якщо намотували 10 чисниць, тобто 30 ниток, то ця мірка називалася пасмом.
П’ятнадцять пасом становили півмотка, 30 пасом — моток. (Показує.)
Вихователь викликає до себе дітей, і вони, вимірюючи, називають, яку саме мірку використали.
Підсумок роботи на занятті.
Після того як дітей на першому занятті познайомили з вимірюванням довжини за допомогою умовної мірки, па наступних заняттях слід запропонувати дітям виміряти ту саму довжину предмета, але вже іншою міркою, народною: п'ядь, лікоть або сажень.
Аналогічно можна навчити дітей вимірювати об’єм сипких і рідких речовин, використовуючи мірки: око, півока, кварта, літерка, гарчик, дека, пуд.
Крім занять, на яких подаються знання про різні народні мірки, діти і самі знайомляться з народними вимірами у повсякденному житті. Наприклад, слухаючи казки, діти часто чують про одиниці вимірювання величин, які їм незрозумілі і які в наш час практично не застосовуються. Це, зокрема, дюйм («Дюймовочка» Г. К. Андерсена), верста («Про попа і його робітника Балду» О. С. Пушкіна), аршин («Казка про царя Салтана» О. С. Пушкіна), вершок, седмиця («Горбоконик» П. П. Єршова). Вихователь та батьки повинні зуміти пояснити дітям їх значення, історичне походження та порівняти із сучасними одиницями.
У зв’язку з розвитком науки і техніки способи народної математики майже забуті. Вже важко знайти людей, які їх пам’ятають. Отже, потрібно тепер більше цікавитись минулим свого краю, свого народу, збирати відомості про стародавні методи лічби, вимірів, де ще є можливість. Ці дані матимуть велике значення для поглиблення знань про розвиток культури нашого народу.
