Зміст даної засади закріплений в ст. 24 КПК України:
1. Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи
бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому
цим Кодексом.
2. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав,
свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим
Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Відповідно до глави 26 КПК «Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під
час досудового розслідування», в ст. 303 КПК зазначено, що на досудовому
провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи
прокурора:
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про
кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після
отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення,не поверненні
тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК, а також у не здійсненні
інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК строк –
заявником, потерпілим, підозрюваним, володільцем тимчасово вилученого майна;
2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування –
потерпілим, підозрюваним;
3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження – заявником,
потерпілим;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження – заявником,
потерпілим, підозрюваним;
5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим – особою,
якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора при застосуванні
заходів безпеки – особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки,
передбачені законом;
7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про
проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) – особою,
якій відмовлено у задоволенні клопотання;
8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування
та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК –
підозрюваним.
Інші скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора не
розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду
під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ст. 314 – 316 КПК.
Під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії
чи бездіяльність, передбачені п. 5, 6 ч. 1 ст. 303 КПК.
Відповідно до ст. 309 КПК під час досудового розслідування можуть бути
оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про:
1) відмову у наданні дозволу на затримання;
2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або
відмову в його застосуванні;
3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні;
4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову
в його застосуванні;
5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні;
6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в
такому поміщенні;
7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для
дітей або відмову в його продовженні;
8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної
експертизи або відмову у такому направленні;
9) арешт майна або відмову у ньому;
10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення
речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення
підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа-
підприємець чи юридична особа позбавляються можливостей здійснювати свою
діяльність;
11) відсторонення від посади або відмову у ньому.
Під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в
апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на
постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення,
дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення
проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.
Засада доступу до правосуддя та обов’язковість судових рішень. Статтею
21 КПК України закріплено засаду доступу до правосуддя, зміст якого полягає в
тому, що:
1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи
у розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
2. Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному
КПК, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території
України.
3. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що
стосується його прав та обов'язків, у передбаченому КПК.
4. Якщо інше не передбачене КПК, здійснення кримінального провадження не
може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту у
випадку, якщо під час кримінального провадження порушуються її права,
гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України.
В ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має
право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку
незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо
його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-
якого висунуто проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення
проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал
засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі,
громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо
того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або -
тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин
публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя. Кожен, кого
обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим
доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний
обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі
права:
a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про
характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;
b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;
c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника,
вибраного на власний розсуд, або – за браком достатніх коштів для оплати
юридичної допомоги захисника – одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього
вимагають інтереси правосуддя;
d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також
вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків
обвинувачення;
e) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє
нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.
Конституція України (ст. 124) проголошує, що рішення ухвалюються судами
іменем України і є обов’язковими на всій території України.
Рішення - найважливіший акт здійснення правосуддя. Обов’язковість рішень
суду підкреслює авторитет судової влади і сприяє утворенню режиму законності і
зміцненню правопорядку в державі. Судові рішення інших держав є обов’язковими
до виконання на території України за умов визначених законом України, відповідно
до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою
України (ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).
