Засада публічності закріплена в ст. 25 КПК України та передбачає, що
прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове
розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального
правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може
бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви
про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених
законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи,
яка його вчинила.
Засада публічності кримінального процесу проявляється:
як вимога закону до державних органів, що уповноважені здійснювати
кримінальне судочинство, вести процес від імені держави (ех оffiсіо);
як вимога закону до цих органів керуватися законом, діяти в межах своїх
повноважень на виконання поставлених завдань за власною ініціативою, в інтересах
держави, незалежно від інтересів, бажань та уподобань будь-яких інших державних
органів, службових осіб, політичних партій і громадських організацій, окремих
громадян;
заінтересовані громадяни та організації мають право звертатися до
уповноважених державних органів за захистом своїх прав та законних інтересів, що
охороняються законом, а останні зобов'язані вжити заходи щодо захисту їхніх прав
та законних інтересів.
Зміст засади публічності визначають такі правові положення:
обов'язки:
органів, які ведуть кримінальний процес, в межах своєї компетенції розпочати
досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак
кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне
провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі
надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити
всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального
правопорушення та особи, яка його вчинила;
цих органів встановити всі суттєві обставини, зібрати і перевірити всі
необхідні докази незалежно від клопотань сторін провадження;
органів, які ведуть процес, здійснити процесуальну діяльність протягом
певного строку;
державних органів, що ведуть процес, за наявності відповідних підстав надати
певний статус тим чи іншим його учасникам;
слідчого, прокурора і слідчого суддю щодо забезпечення прав всіх учасників
кримінального процесу;
заборони:
на здійснення слідчим, прокурором і слідчим суддею провадження у випадках,
якщо у них з'являються інші, окрім інтересів справи (загальносуспільних), інтереси;
домагатися показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у
кримінальному провадженні, шляхом насильства, погроз та інших незаконних
заходів.
Закон передбачає і деякі винятки із засади публічності – справи приватного
обвинувачення. Кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є
провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви
потерпілого щодо кримінальних правопорушень, статті яких перераховані в ст. 477
КПК України.
