Ринок фінансових послуг — це особлива, притаманна лише ринковій економіці сфера економічних взаємовідносин, де здійснюється купівля-продаж, розподіл і перерозподіл фінансових активів країни між сферами економіки. В умовах розвиненої ринкової економіки, де гроші протягом століть формувались і розвивались як товар, подібний до будь-якого іншого,. ринок фінансових послуг має розвинену інфраструктуру. Сьогодні фінансові послуги мають не менше значення, ніж виробництво. Найбільш динамічно розвивається та частина сфери послуг, яка пов'язана із задоволенням потреб суспільного виробництва: фінансово-кредитне обслуговування, страхові послуги, інформаційне і бухгалтерське обслуговування. Платність фінансових послуг обумовлена самим характером послуги, що є вільною і ніби прихованою в товарі.
У світовому експорті послуг експерти 00Н виділяють три їх основні групи:
• найбільш «видимі» (перевезення, іноземний туризм та ін.);
• надходження від «роялті»;
• інші послуги (брокерські, фінансові, управлінські, бухгалтерські, архітектурні, лізинг, професійні та ін.). Фінансові послуги мають комплексний характер, тому вони включені до третьої групи.
Фінансова послуга — операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Умови надання фінансових послуг. Фінансовими вважаються такі послуги:
qвипуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування,кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;
qдовірче управління фінансовими активами;
qдіяльність з обміну валют;
qзалучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення;
qфінансовий лізинг;
qнадання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;
qнадання гарантій та поручительств;
qпереказ грошей;
qпослуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення;
qторгівля цінними паперами;
qфакторинг;
qінші операції.
Важливим стимулюючим фактором все більш широкого впровадження виробничих компаній у сферу фінансових послуг є створення вертикально інтегрованої структури компаній, що дозволяє знизити витрат і посилити орієнтацію на споживача. Також підвищується значення некапіталомістких видів послуг, пов'язаних із використанням висококваліфікованої праці, до яких належать фінансові послуги.
На сучасному етапі фінансові установи розглядають у світлі двох ключових концепцій: сфера надання фінансових послуг і фірма, що надає фінансові послуги — це бізнес, що постачає фінансову продукцію і послуги. Загальні категорії цієї продукції та послуг включають операційні рахунки (наприклад, поточні рахунки), портфельні послуги (наприклад, позики і депозити), страхування, банківська діяльність інвестиції (наприклад, підписання цінних паперів і угоди брокера, ділера), послуги довіреної особи, фінансове планування, обробка інформації, даних.
Сфера надання фінансових послуг може розглядатися як сукупність усіх фірм, що надають фінансові послуги. З іншого боку, сфера надання фінансових послуг — об'єднання таких традиційних і сегментованих галузей промисловості, як банківська діяльність, цінні папери, страхування, нерухомість, кредит, фінанси. Наприклад, у США сфера надання фінансових послуг включає нефінансові корпорації типу «Дженерал Моторе», «Ford Motor Company», «Sears», «AT and Т», які зайняті у виробництві та наданні фінансових послуг.
Для фінансового ринку, щоб бути повністю досконалим, необхідно:
• всім учасникам мати доступ на ринок і будь-кому з учасників не мати контролю над цінами;
• інформація відносно фінансових активів повинна бути легко доступною для всіх учасників;
• не повинно бути перешкод щодо вільної торгівлі фінансовими активами;
• у стягненні податків, зборів не має бути спотворення, перекручування.
Якщо ці умови існують, то ціни на фінансові активи точно і швидко відображають інформацію про фінансові активи, фінансові ринки можна вважати ефективними.
У конкурентоспроможному світі банки — просто звичайні посередники, які відповідають потребам і можливостям позичальників кредиторів. Роль конкурентоспроможності банківської системи в загальній структурі рівноваги пасивна. Сфера надання послуг, у якій працюють комерційні банки, знаходиться у стані змін.
Зміни в цій сфері пов'язані з такими ключовими факторами:
• технологія;
• перерегулювання (включаючи реформу щодо страхування депозитів);
• ризик;
• змагання за клієнтів і адекватність капіталу.
Під технологією розуміється засіб перетворення вихідних матеріалів (люди, інформація чи фізичні матеріали) для отримання бажаної продукції чи послуг. Поняття «пер врегулювання» далеке від регулювання, взагалі, воно передбачає відсутність регулювання. Так як повністю нерегульована сфера падання послуг навряд чи виникне, пропонується «перерегулювання» як термін, що описує усунення чи послаблення бар'єрів у змаганні в банківській діяльності. Існує п'ять первинних бар'єрів щодо змагання у банківській діяльності: ціна чи засіб управління в межах інтересу; обмеження виробництва; організаційні обмеження; географічні обмеження і податки.
З того часу, як фірми, що надають фінансові послуги, тримають портфелі фінансових активів і заборгованості, їх чиста вартість чуттєва до непередбачених змін. Оскільки фактичні зміни рівні очікуваним змінам плюс непередбачені зміни, то очікувані зміни ""винні бути включені в раціональні портфельні рішення. Відповідно, лише непередбачені зміни впливають на вартість. правління ризику — одне з головних завдань фінансового управління банків (чи фірм, що надають фінансові послуги).
У сучасній сфері надання фінансових послуг змагання за клієнтів стало жорстким. Коли банки мали монополістичну владу, то не було потреби в розвитку маркетингової діяльності, але в умовах конкурентної боротьби виробничий розвиток і маркетинг — це критичні фактори успіху для фірм, що надають фінансові послуги.
Оскільки стандартна економічна модель ринкової структури припускає виживання продукції з найбільш низькою вартістю, то клієнти повинні мати вигоду з більш низьких цін і більш широкого вибору фінансової продукції і послуг як росту змагання.
