Система пожежного захисту включає вогнестійкість конструкцій, їх здатність зберігати несучу й охоронну функції. Показником вогнестійко- сті будівельних конструкцій є межа вогнестійкості – час (у годинах, хви- линах) від початку випробування (пожежі) конструкцій до появи однієї з таких ознак:
а) поява тріщин;
б) зростання температури на протилежній стороні конструкцій в се-
редньому до 140 °С;
в) втрата несучої здатності.
Межа вогнестійкості будівельних конструкцій визначається дослі- дженням у спеціальних печах за відповідною методикою згідно з ДСТУБ В.1.1-4-98 «Будівельні конструкції. Методи випробувань на вогнестій- кість».
Вогнестійкість конструкцій залежить від їх товщини та фізико- хімічних властивостей матеріалів, з яких вони виготовлені. Наприклад, межа вогнестійкості стін з червоної цегли товщиною 38 см становить
близько 11 годин, а з натурального каменя тієї ж товщини – 7 годин.
Підвищення вогнестійкості будівельних конструкцій можна досягти:
обмазуванням і штукатуренням конструкцій (дерево, метал, залі-
зобетон, пластмаса). Товщина штукатурки 20-25 мм;
облицюванням конструкцій плитами і цеглою. При облицюванні колон гіпсовими плитами товщиною 60-80 мм їх вогнестійкість зростає до 3,3-4,8 годин, а при використанні звичайної цегли товщиною 60 мм – до 2-х годин;
теплоізоляційним екрануванням – підвісні стелі з негорючих або важкозаймистих матеріалів є надійним екраном для металевих несучих конструкцій. Екрани можуть бути переносними і стаціонарними, а за конструктивним рішенням – тепловідвідними і поглинаючими променеву енергію. Водяні екрани застосовуються дуже часто як і водяні завіси, що створюються дренчерними установками;
охолодженням металевих конструкцій водою як ззовні, так і зсе-
редини конструкції;
обробкою горючих матеріалів антипіренами, спеціальними вогне-
захистними покриттями.
Оскільки будівлі і споруди – це сукупність конструкцій та елементів з різними ступенями і рівнями вогнестійкості, мінімальна межа їх вогне- стійкості визначається вогнестійкістю основних будівельних конструк- цій.
Усі приміщення за вогнестійкістю класифікуються за 5 ступенями.
До першого ступеня вогнестійкості належать будівлі, які мають ме- жу вогнестійкості 2,5 години і більше. До другого і третього ступенів – будівлі, що мають мінімальний час вогнестійкості 2 години. Будівлі чет- вертого ступеня вогнестійкості побудовані із важкозгоряючих матеріалів і мають мінімальний час вогнестійкості 0,5 години, а будівлі п’ятого сту- пеня вогнестійкості побудовані із легкозгоряючих матеріалів (дерево та ін.).
Для зменшення межі поширення вогню у приміщеннях при проекту- ванні та побудові промислових підприємств передбачається поділ будівлі протипожежними стінами, перегородками, перекриттями на відсіки, сек- ції та влаштування протипожежних перешкод для обмеження поширення вогню по поверхнях конструкцій, розлитій рідині та інших горючих ма- теріалах.
Протипожежні стіни повинні опиратись на власні фундаменти, зво- дитись на всю висоту будівлі і розділяти будівлю по всій висоті та шири- ні. Як правило, вони вищі за покрівлю на 30-60 см, якщо елементи по- криття виконані з горючих або важкогорючих матеріалів, або не підіймаються над покрівлею, якщо всі елементи покриття виконані з не-
горючих матеріалів.
Отвори у протипожежних стінах, перегородках повинні бути облад- нанні захисними пристроями (вогнестійкі двері, засуви тощо), що буде перешкодою для поширення вогню та диму.
Продукти горіння та дим при пожежі становлять велику небезпеку. Для їх видалення передбачають димові люки та шахти, які забезпечують спря- моване видалення цих речовин, не допускають задимлення суміжних при- міщень і зменшують концентрацію диму в нижній зоні приміщення.
Відкриття димових люків створює більш надійні умови для евакуації людей з приміщення, яке горить, полегшує роботу пожежних підрозділів з гасіння пожежі.
Для видалення диму з підвального приміщення у разі пожежі норми передбачають влаштування вікон розміром 0,9×1,2 м на кожні 1000 м2 площі підвального приміщення.
У приміщеннях, де існує ймовірність вибуху, встановлюють легко-
скидні конструкції, які руйнуються при вибуху і, таким чином, зменшу- ють тиск всередині будівлі і зберігають несучі та огороджувальні конс- трукції.
Легкоскидні конструкції можуть бути настінними та покрівельними. Останні використовуються лише тоді, коли у приміщенні відсутні віконні отвори або настінні панелі є дуже легкими, а їх площа – недостатньою.
Пожежна безпека ґрунтується також на дотриманні відповідної про-
типожежної відстані між будівлями та спорудами (протипожежні розри- ви). Ці відстані залежать від ступеня вогнестійкості будівель і споруд, а також від їх категорії за вибухопожежною небезпекою (СНиП ІІ-89-80; ДНБ Б.2.4-3-95). Протипожежні відстані між будівлями і спорудами ма- ють виключати загоряння сусідніх будівель і споруд протягом часу, який необхідний для приведення в дію засобів пожежегасіння. Ці відстані но- рмуються для будівель і споруд 1-5-го рівнів вогнестійкості, вибухонебе- зпечних (А, Б) та пожежонебезпечних (В) категорій виробництв і не нор- муються для виробництва категорій Г і Д.
Відстань між будівлями і спорудами 1-2-го рівнів вогнестійкості, в яких розташоване виробництво категорій А, Б, В, становить 9 м, при на- явності стаціонарних автоматичних систем пожежегасіння – 6 м; між бу- дівлями і спорудами 3-го рівня вогнестійкості – 12 м; між будівлями і спорудами 4-5-го рівнів вогнестійкості – 18 м.
Залежно від ступеня вогнестійкості житлових і громадських будівель віддаль від них має становити: для складу кам’яного вугілля – 6-15 м; дров і лісоматеріалів – 12-30 м; легкозаймистих рідин – 18-36 м; горючих рідин – 18-36 м; відкритих майданчиків для зберігання сільськогосподар- ської техніки – 15-20 м.
До усіх будівель і споруд по всій їх довжині мають бути влаштовані під’їзди для пожежних автомобілів: з одного боку – якщо ширина будин- ку до 18 м; з двох боків – якщо ширина будинку понад 18 м.
Внутрішньогосподарські дороги, в’їзди і під’їзди взимку необхідно очищувати від снігу і постійно утримувати у належному стані.
