Окрім вибухопожежної класифікації приміщень існують вибухонебезпе-
чні і пожежонебезпечні зони в приміщеннях.
Вибухонебезпечна зона – це обмежений простір у приміщенні або
за його межами, де існують чи можуть утворюватись вибухонебезпечні суміші.
Класифікація вибухонебезпечних зон здійснюється у відповідності з
ДНАОП 0.00-1.32-01 «Правила будови електроустановок».
Газо-, пароповітряні вибухонебезпечні середовища утворюють вибу- хонебезпечні зони класів 0,1,2, а пилоповітряні-вибухонебезпечні зони класів 20,21,22.
Вибухонебезпечна зона класу О – простір, у якому вибухонебезпечне
середовище присутнє постійно або протягом тривалого часу. Вона може мати місце тільки в межах корпусів технологічного обладнання.
Вибухонебезпечна зона класу 1 – простір, у якому вибухонебезпеч- не середовище може утворитися під час нормальної роботи, тобто ситуа- ції, коли установка працює відповідно до своїх розрахункових парамет- рів, але виділені горючі гази і пари горючих речовин можуть створити з повітрям або іншими окислювачами вибухонебезпечні суміші.
Вибухонебезпечна зона класу 2 – простір, у якому вибухонебезпечне
середовище за нормальних умов експлуатації відсутнє, а якщо воно ви-
никає, то рідко і триває недовго.
Вибухонебезпечна зона класу 20 – простір, у якому під час нормаль-
ної експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари присутній по- стійно або часто в кількості, достатній для утворення небезпечної конце- нтрації суміші з повітрям, і (або) простір, де можуть утворюватись пилові шари непередбаченої або надмірної товщини.
Вибухонебезпечна зона класу 21 – простір, у якому під час нормаль- ної експлуатації ймовірна поява пилу у вигляді хмари в кількості, достат- ній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації.
Вибухонебезпечна зона класу 22 – простір, у якому вибухонебезпеч- ний пил у завислому стані може з’являтися нечасто і існувати недовго, або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть існувати і утворюва- ти вибухонебезпечні суміші в разі аварії.
Класифікація пожежонебезпечних зон виконується відповідно до
Правил улаштування електроустановок (ПУЕ).
Пожежонебезпечна зона – це обмежений простір всередині або по- за приміщенням, в межах якого постійно або періодично знаходяться го- рючі речовини. У такому приміщенні вони можуть перебувати як при нормальному технологічному процесі, так і в разі його порушення. По- жежонебезпечні зони поділяються на чотири класи: П-І, П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ.
Клас П-І - зони приміщень, в яких зберігаються (використовуються)
горючі рідини з температурою спалаху вище 61 °С.
Клас П-ІІ - зони приміщень, де можливе утворення горючого пилу або волокон з нижньою концентраційною межею межу поширення полу- м'я понад 65 г/м3 до об’єму повітря.
Клас П-ІІа - зони приміщень, в яких є тверді горючі речовини.
Горючий пил і волокна відсутні.
Клас П-ІІІ - зовнішні установи та ззовні розташовані зони, де зберігаються або використовуються горючі рідини з температурою спа- лаху понад 61 °С, а також тверді горючі речовини.
Згідно п 4.2.7. Правил пожежної безпеки в Україні для всіх будівель та приміщень виробничого, складського призначення і лабораторій пови- нна бути визначена категорія щодо вибухопожежної та пожежної небез- пеки, а також класи зон, які необхідно позначати на вхідних дверях до приміщення, а також на межах зон всередині приміщень та із зовні, при цьому на полі вказівного знака зверху позначена категорія пожежної не- безпеки згідно з НАПБ Б.07.005 – 86 ОНТП 24-86, а під нею – клас зони.
5.9. Протипожежні вимоги до улаштування та експлуатації електро-
