Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня
1998 р. за № 923 на підприємстві повинен бути розроблений і затвердже- ний план попередження надзвичайних ситуацій. У плані розглядаються можливі аварії, надзвичайні ситуації техногенного, природного похо- дження; прогнозуються наслідки, визначаються заходи з їх попереджен- ня, терміни виконання.
Одночасно розробляються плани (інструкції) ліквідації аварій, над- звичайних ситуацій, визначаються дії посадових осіб, працівників під- приємств, установ, які будуть ліквідовувати ці аварії.
Аварії поділяються на дві категорії.
До першої категорії належать аварії, при яких: загинуло більше 5 або травмовано більше 10 людей; відбулось викидання в санітарно- захисну зону підприємства отруйних, радіоактивних, біологічно небезпе- чних речовин, концентрація яких стосовно навколишнього середовища зросла в 10 разів і більше; зруйновано будівлі або основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я працівників цеха або дільниці.
До другої категорії належать аварії, внаслідок яких загинуло менше
5 або травмовано від 4 до 10 людей, зруйновано будівлі, споруди або ос- новні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я пра- цівників цеха або дільниці.
Про випадок аварії терміново повідомляють керівника робіт, іншу по- садову особу на підприємстві, які у свою чергу доводять до відома власни- ка, особу, що керує зміною. Власник терміново зобов’язаний ввести до дії план ліквідації аварії, вжити заходів зі спасіння потерпілих, надання їм ме- дичної допомоги, недопущення розповсюдження аварії, визначити границі небезпечної зони та перекрити доступ людей до цієї зони.
Власник зобов’язаний терміново повідомити про аварію місцеві ор- гани Держпромгірнагляду, відомство, до сфери управління якого нале- жить підприємство (для підприємств з державною формою власності), мі- сцевий орган виконавчої влади, прокуратуру, штаб з надзвичайних ситуацій, відповідні профспілкові органи, а в разі травмування або заги- белі працівників – також відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування. Розслідування аварій, що спричинили нещасні випадки, проводиться згідно з порядком розслідування нещасних випадків із зазначенням в акті форми Н-5 категорії аварій.
Розслідування аварій без нещасних випадків проводиться комісією, яка створюється наказом міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, якщо аварія належить до першої категорії; якщо ж ава- рія належить до другої категорії – наказом керівника органу, до сфери управління якого належить підприємство, або розпорядженням місцевого органу виконавчої влади по узгодженню з відповідним органом Держ- промгірнагляду й МНС. Головою комісії призначається представник ор- гану, до сфери якого належить підприємство, або представник місцевого органу виконавчої влади.
Розслідування аварій може здійснюватись і за спеціальним рішенням
Кабінету Міністрів України.
Комісія зобов’язана протягом 10 робочих днів розслідувати аварію,
скласти акт за формою Н-5, визначити збитки.
На основі акта комісії власник видає наказ, в якому затверджуються заходи з попередження подібних аварій, визначаються винні особи, що порушили відповідні нормативні акти.
Технічне оформлення матеріалів розслідування аварії проводить під- приємство, де сталася аварія. Керівник підприємства в п’ятиденний тер- мін після закінчення розслідування надсилає матеріали розслідування їх прокуратурі та органам, представники яких брали участь у розслідуванні. Перший примірник акта розслідування аварії, внаслідок якої не сталося нещасного випадку, зберігається на підприємстві до завершення термінів
здійснення заходів, визначених комісією з розслідування, але не менше двох років.
Облік аварій першої та другої категорій ведуть підприємства й орга- ни державного управління з охорони праці та органи державного нагляду за охороною праці з реєстрацією у журналі реєстрації аварій.
Контроль та нагляд за своєчасним й об’єктивним розслідуванням, документальним оформленням та обліком аварій, здійсненням заходів щодо усунення їх причин покладається на органи державного управління з охорони праці та органи державного нагляду за охороною праці.
