Згідно ст. 9 Закону України „Про охорону праці” відшкодування
шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України „Про загально- обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату пра- цездатності”.
Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпі- лим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.
Розміри відшкодування шкоди, заподіяної працівникові, встановлені
відповідними нормативними актами.
Якщо відповідно до медичного висновку у потерпілого встановлено стійку втрату працездатності, ця допомога має бути не менше суми, ви- значеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен відсоток втрати ним професійної працездатності.
У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен складати суму, не меншу п’ятирічного заробітку працівника на його сім’ю (для працівників ОВС, прокуратури і слідчих – десятирічного заро- бітку), крім того, не менше річного заробітку на кожного утриманця по- терпілого, а також на його дитину, яка народилася після його смерті.
Якщо нещасний випадок трапився внаслідок невиконання потерпі- лим вимог нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової до- помоги може бути зменшено в порядку, що визначається трудовим коле- ктивом за поданням власника та профспілкового комітету підприємства, але не більше як на п’ятдесят відсотків. Факт наявності вини потерпілого встановлюється комісією.
За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігається місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відно- влення працездатності або визнання їх у встановленому порядку інвалі- дами. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи власник зобов’язаний забезпечити відповідно до медичних рекомендацій його перепідготовку і працевлаштування, встановити пільгові умови та режим роботи.
Якщо власник не має можливості працевлаштування на своєму під- приємстві осіб, які частково втратили працездатність, але не стали інвалі- дами, він зобов’язаний відрахувати цільовим призначенням до Державно- го фонду сприяння зайнятості населення кошти у розмірі середньорічної заробітної плати працівників за кожне нестворене робоче місце для таких осіб. Працевлаштування цих осіб здійснюється державною службою за- йнятості населення.
Час перебування на інвалідності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу ро- боти для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідли- вими умовами, який дає право на пенсії на пільгових умовах й у пільго- вих розмірах.
2.2.8.4. Відшкодування громадянам моральної шкоди,
