Політика воєнного комунізму привела Росію до найгострішого політичної і економічної кризи.
Вимушеною мірою для утримання влади шляхом політичних поступок ринку протягом 1921-1922 рр.. був НЕП.
Комуністи вважали приватну власність своїм найлютішим ворогом, що підриває підвалини їх ідеології, а НЕП - поступкою капіталізму, символом їхньої поразки. Тому спочатку ця політика була приречена на провал.
На думку Леніна, сутність НЕПу була в налагодженні союзу між робітниками і селянами. Ленін зробив правильний тактичний хід, спробувавши за допомогою НЕПу вийти з кризи і, проскочивши небезпечний період, поховати цю політику.
Перехід до нової економічної політики був декларовано на 5-му з'їзді РКП (б), в березні 1921 р.
Складовими цієї політики були такі заходи: введення прогресивного прибуткового податку з селян, свобода торгівлі, дозвіл оренди малих і середніх приватних підприємств, можливість найму робочої сили, скасування карткової системи і нормованого постачання, плановість послуг, переклад промислових підприємстві на господарський розрахунок та самофінансування. Була ослаблена централізація управління народним господарством; підприємствам дана самостійність у плануванні, заготівлі сировини і реалізації продукції. Запроваджувалася заохочувальна система оплати праці з метою стимулювати виробництво, зацікавити працівників у підвищенні кваліфікації та випуску якісної продукції.
У жовтні 1921 р. був відновлений Держбанк, який почав контролювати мережу кооперативних банків, кредитних і страхових товариств.
З 1922 р. Держбанк став випускати радянський червінець, що поклало початок грошової реформи. Червонець став твердою конвертованою валютою і коштував на світовому ринку близько 6 доларів США.
Грошова реформа була проведена до 1924 р., вона мала величезне значення, так як зберегла заощадження населення, дозволила зробити накопичення і показала здатність більшовиків проводити економічну політику.
У політику НЕПу були введені і випробувані елементи довгострокового планування.
9-й з'їзд партії ухвалив план Державної комісії з електрифікації Росії (ГОЕЛРО), розрахований на 10-15 років. Мета цього плану - оновлення структури продуктивних сил держави. Для цього створювалася мережа пов'язаних в єдину енергетичну ланцюг електростанцій яка повинна була стати основою майбутньої промисловості.
У жовтні 1922 р. «був прийнятий новий Земельний кодекс, що дозволяв вихід селян з общини, оренду або найману працю, а 7 квітня - закон про кооперацію, який звільнив селянина від опіки Наркомпроду.
До 1927 р. сільгоспкооперація охопила до 30% всіх селянських господарств. Однак держава проводила по відношенню до селян несправедливу закупівельну політику, що викликало гостре невдоволення.
До середини 20-х років були відновлені довоєнні обсяги виробництва. Виникла торговельна мережа, реконструйовані підприємства важкої промисловості.
У грудні 1925 р. 14-й з'їзд партії прийняв курс на індустріалізацію країни. Загострилася криза хлібозаготівель. Селяни втратили інтерес до продажу хліба державі через підвищення цін на промислові вироби.
У 1927-1929 рр.. криза хлібозаготівель посилився. Це стало причиною відмови від політики НЕПу та її згортання в сільському господарстві, потім у промисловості, а в 30-ті роки - у торгівлі.
НЕП допоміг відновити зруйноване господарство, налагодити виробництво, організувати торгівлю, допоміг вижити країні в надзвичайно тяжкий економічним період.
Проте непослідовність проведення цієї політики, відсутність єдиного плану, хаотичність у проведенні заходів призвели до передчасного її припинення.
86. Кодифікація права 1922-1927 років. = питання 79
