Кримінальний кодекс 1922 року

Перший радянський КК. Прийнято III сесією ВЦВК 26.05.1922 р. Із змінами і доповненнями діяв до 1961 року. Складався з Вступу, Загальної та Особливої ​​частин. У КК зізнавався відкрито класовий характер радянської кримінальної політики. Злочином визнавалося "всяке небезпечне діяння або бездіяльність, що загрожує основам радянського ладу і правопорядку, встановленому робітничо-селянською владою на перехідний до комуністичного ладу період часу". У КК були передбачені покарання від суспільного осуду до розстрілу. Кодекс допускав застосування аналогії.

Широка кодифікація 20-х рр.. XX ст. торкнулася і кримінальне законодавство.

У 1922 р. почав діяти перший КК РРФСР.

У структуру даного нормативного акту включалося: вступ; загальна частина; особлива частина.

Злочин (КК 1922 р.) - суспільно небезпечне діяння або бездіяльність, що загрожує основам радянського ладу і правопорядку.

Підстава кримінальної відповідальності - вина, яка може бути виражена як у формі умислу, так і у формі необережності.

Цілі покарання: виховна, загальна і приватна превенції.

Правосуддя в кримінальних справах стало виключним правом судів.

Перше місце за суспільної небезпеки належало державних злочинів: контрреволюційні злочини, збройні повстання, вторгнення на територію країни, шпигунство, терористичні акти і ін

Виділялися та інші злочини:

1) проти порядку управління;

2) посадові, господарські, майнові і т. д.

Умови звільнення від кримінального покарання:

1) вік злочинця - менше 14 років;

2) необхідна оборона.

У зв'язку з утворенням СРСР в жовтні 1924 р. були прийняті «Основні початку кримінального законодавства СРСР і союзних республік». А в 1926 р. на його основі - новий КК РРФСР.

Особливості кодифікації:

1) вищою юридичною силою володів загальносоюзний КК;

2) посилення кримінального законодавства та мір покарання.

Покарання:

1) вигнання з меж РРФСР на строк або безстроково;

2) позбавлення волі;

3) примусові роботи;

4) умовне засудження;

5) конфіскація майна та ін

Частина кримінальних злочинів регулювалася спеціальним законодавством, серед якого можна назвати:

1) постанову ЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення громадської (соціалістичної) власності» від 7 серпня 1932 р. Громадська власність (за Постановою) - основа радянського ладу і підлягає особливій охороні. Особи, які хотіли вивідати громадську власність - вороги народу. Розкрадання державної власності каралося розстрілом з конфіскацією майна або за наявності пом'якшувальних обставин - позбавленням волі на строк не менше 10 років, але конфіскація майна обов'язкова;

2) Указ «Про кримінальну відповідальність за дрібні крадіжки на виробництві і за хуліганство» ПВС СРСР 10 серпня 1940 Дрібні крадіжки каралися позбавленням волі на строк не менше року;

3) постанова ЦВК і РНК СРСР «Про заходи боротьби зі злочинністю серед неповнолітніх». Встановлював вік кримінальної відповідальності - 12 років за тяжкі злочини (крадіжка, вбивство, насильство, фізичне каліцтво). Встановлювало кримінальну відповідальність за підбурювання чи залучення неповнолітніх до участі у злочинах, за примушення до заняття проституцією, спекуляцією, жебракуванням;

4) Виправно-трудовий кодекс РРФСР від 16 жовтня 1924

Кримінально-виправні установи:

1) для застосування заходів соціального захисту виправного характеру;

2) для застосування заходів соціального захисту медико-педагогічного характеру;

3) для застосування заходів соціального захисту медичного характеру.