Перший радянський КК. Прийнято III сесією ВЦВК 26.05.1922 р. Із змінами і доповненнями діяв до 1961 року. Складався з Вступу, Загальної та Особливої частин. У КК зізнавався відкрито класовий характер радянської кримінальної політики. Злочином визнавалося "всяке небезпечне діяння або бездіяльність, що загрожує основам радянського ладу і правопорядку, встановленому робітничо-селянською владою на перехідний до комуністичного ладу період часу". У КК були передбачені покарання від суспільного осуду до розстрілу. Кодекс допускав застосування аналогії.
Широка кодифікація 20-х рр.. XX ст. торкнулася і кримінальне законодавство.
У 1922 р. почав діяти перший КК РРФСР.
У структуру даного нормативного акту включалося: вступ; загальна частина; особлива частина.
Злочин (КК 1922 р.) - суспільно небезпечне діяння або бездіяльність, що загрожує основам радянського ладу і правопорядку.
Підстава кримінальної відповідальності - вина, яка може бути виражена як у формі умислу, так і у формі необережності.
Цілі покарання: виховна, загальна і приватна превенції.
Правосуддя в кримінальних справах стало виключним правом судів.
Перше місце за суспільної небезпеки належало державних злочинів: контрреволюційні злочини, збройні повстання, вторгнення на територію країни, шпигунство, терористичні акти і ін
Виділялися та інші злочини:
1) проти порядку управління;
2) посадові, господарські, майнові і т. д.
Умови звільнення від кримінального покарання:
1) вік злочинця - менше 14 років;
2) необхідна оборона.
У зв'язку з утворенням СРСР в жовтні 1924 р. були прийняті «Основні початку кримінального законодавства СРСР і союзних республік». А в 1926 р. на його основі - новий КК РРФСР.
Особливості кодифікації:
1) вищою юридичною силою володів загальносоюзний КК;
2) посилення кримінального законодавства та мір покарання.
Покарання:
1) вигнання з меж РРФСР на строк або безстроково;
2) позбавлення волі;
3) примусові роботи;
4) умовне засудження;
5) конфіскація майна та ін
Частина кримінальних злочинів регулювалася спеціальним законодавством, серед якого можна назвати:
1) постанову ЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення громадської (соціалістичної) власності» від 7 серпня 1932 р. Громадська власність (за Постановою) - основа радянського ладу і підлягає особливій охороні. Особи, які хотіли вивідати громадську власність - вороги народу. Розкрадання державної власності каралося розстрілом з конфіскацією майна або за наявності пом'якшувальних обставин - позбавленням волі на строк не менше 10 років, але конфіскація майна обов'язкова;
2) Указ «Про кримінальну відповідальність за дрібні крадіжки на виробництві і за хуліганство» ПВС СРСР 10 серпня 1940 Дрібні крадіжки каралися позбавленням волі на строк не менше року;
3) постанова ЦВК і РНК СРСР «Про заходи боротьби зі злочинністю серед неповнолітніх». Встановлював вік кримінальної відповідальності - 12 років за тяжкі злочини (крадіжка, вбивство, насильство, фізичне каліцтво). Встановлювало кримінальну відповідальність за підбурювання чи залучення неповнолітніх до участі у злочинах, за примушення до заняття проституцією, спекуляцією, жебракуванням;
4) Виправно-трудовий кодекс РРФСР від 16 жовтня 1924
Кримінально-виправні установи:
1) для застосування заходів соціального захисту виправного характеру;
2) для застосування заходів соціального захисту медико-педагогічного характеру;
3) для застосування заходів соціального захисту медичного характеру.
