16 липня 1648 цар і Дума разом із собором духовенства вирішили узгодити між собою і звести до одного кодекс всі джерела діючого права і доповнити їх новими постановами. Проект кодексу становила комісія з бояр: князя Одоєвського, князя Семена Прозоровського, окольничого князя Волконського і д'якова Гаврила Леонтьєва і Федора Грибоєдова. В цей же час вирішено було зібрати для розгляду та затвердження цього проекту Земський собор до 1 вересня. У кінцевому підсумку обговорення Уложення завершено в 1649 р. Справжній сувій Уложення, знайдений за наказом Катерини II Міллером, в даний час зберігається в Москві. Покладання є першим з російських законів, надрукованих негайно ж після його затвердження. У 1-й раз Покладання друкувалося 7 квітня-20 травня 1649 Потім у тому ж, 1649 р. (26 серпня-21 грудня). Коли було зроблено третє видання при Олексія Михайловича, до цих пір невідомо. З тих пір друкування законів входить необхідною умовою до складу публікації законів.
Значення Соборної Уложення 1649 р. велике, оскільки даний акт є не тільки зведенням законів, але і реформою, що дала надзвичайно сумлінний відповідь на потреби і запити того часу.
Соборний Покладання 1649 р. є одним з найважливіших правових актів, прийнятих на спільному засіданні Боярської думи, Освяченого Собору і виборних від населення. Дане джерело законодавства являє собою сувій довжиною 230 м, що складається з 25 розділів, поділених на 959 рукописних стовпців, надрукований навесні 1649 р. величезне для свого часу тиражем - 2400 екземплярів.
Умовно всі глави можна об'єднати в 5 груп (або розділів), відповідних головним галузям права: гол. 1-9 містять державне право; гол. 10-15 - статут судочинства та судоустрою; гол. 16-20 - речове право; гол. 21-22 - кримінальну Покладання; гол. 22-25 - додаткові статті про стрільців, про козаків, про корчмах.
Джерелами при складанні Уложення були:
1) «Правила святих апостолів» і «Правила святих Отців»;
2) візантійське законодавство (наскільки воно було відоме на Русі за керманичем та іншим церковно-цивільних юридичним збірників);
3) старі судебники і статути колишніх государів російських;
4) Стоглав;
5) узаконення царя Михайла Федоровича;
6) боярські вироки;
7) Литовський статут 1588
Соборний Покладання 1649 р. вперше визначає статус глави держави - самодержавного і наслідного царя. Прикріплення селян до землі, посадская реформа, яка змінила положення «білих слобод», зміна статусу вотчини й маєтки в нових умовах, регламентація роботи органів місцевого самоврядування, режим в'їзду і виїзду - склали основу адміністративно-поліцейських перетворень.
Крім поняття «лихі справа» у значенні «злочин», Соборний Покладання 1649 р. вводить такі поняття, як «крадіжка» (відповідно, злочинець називався «злодієм»), «вина». Під виною розумілося певне ставлення злочинця до вчиненого.
У системі злочинів виділялися наступні кримінально-правові склади: злочини проти церкви; державні злочини; злочини проти порядку управління; злочини проти благочиння; посадові злочини; злочини проти особи; майнові злочини; злочини проти моральності; військові злочини.
