Варикозне розширення вен — це захворювання поверхневих судин системи великої або малої підшкірної вени, яке супроводжується збільшенням їх довжини і стоншуванням стінок, вузлуватим розширенням, клапанною недостатністю, порушенням венозної гемодинаміки і трофіки тканин.
Жінки страждають на варикозне розширення вен у 4 рази частіше за чоловіків.
Етіологія
Виникнення варикозного розширення вен зумовлене декількома причинами:
• нейроендокринні чинники— ослаблення тонусу венозної стінки внаслідок гормональної перебудови організму (період статевого дозрівання, вагітність); це пояснюється анатомічними і функціональними особливостями жіночого організму — ширший таз з великим перегином вен кінцівок при впаданні їх у тазові вени, тонша стінка вен, слабка опора з боку м'яких тканин;
• спадкові чинники — у батьків було аналогічне захворювання;
• вроджена патологія — слабкість сполучної тканини всього організму;
• часті вагітності — стиснення вен збільшеною маткою, підвищення внутрішньочеревного тиску під час пологів і ендокринна перебудова організму.
Класифікація
Розрізняють такі форми захворювання:
• циліндрова;
• змієподібна;
• змішана;
• мішкоподібна;
• розсипна.
Клінічна картина
У перебігу варикозної хвороби виділяють такі стадії розладів венозного відтоку: компенсовану, субкомпенсовану і декомпенсовану.
У компенсованій стадії хворі звертаються до лікаря лише з косметичною метою. Захворювання протягом довгого часу може перебігати безсимптомно.
У субкомпенсованій стадії хворі скаржаться на непостійний біль у ділянці гомілки, набряки, що з'являються після тривалого стояння і зникають у горизонтальному положенні.
У декомпенсованій стадії виникають всі ознаки венозного застою: біль у ногах, набряки, пастозність тканин в нижній третині гомілки, стомлюваність, поява судом під час сну, трофічні виразки. Появі трофічних розладів передує болісне свербіння шкіри. За ходом розширених вен виникає пігментація шкірних покривів через дрібні крововиливи. У зонах пігментації шкіри розвивається індурація — склероз і ущільнення підшкірної жирової клітковини. Розвивається виражений ціаноз або окремі плями синюшно-червоного кольору. Шкіра на внутрішній нижній третині гомілки стає сухою, шорсткою і нерухомою. Надалі розвивається суха або мокнуча екзема й утворюються трофічні виразки. Декомпенсація спостерігається в тих випадках, коли уражуються клапани у венах гомілки і стоп.
Лікування
І. Консервативне.
Його метою є перешкоджання прогресу захворювання. Лікування складається з таких заходів:
1. Носіння еластичних бинтів або панчіх.
2. Дотримання режиму праці і відпочинку.
3. Вживання ангіопротекторів і венотонізуючих засобів (детралекс, троксевазин).
4. Склерозивна терапія: у вени вводять спеціальні речовини (етоксисклерол, варикоцид), що викликають тромбоз і склерозивний процес з облітерацією вени.
II. Оперативне.
Виконують флебектомію — видалення варикозно розширених вен. Операції не виконують людям літнього віку, вагітним, хворим з тяжким загальним станом.
ГОСТРИЙ ТРОМБОФЛЕБІТ
Гострий тромбофлебіт поверхневих вен нижніх кінцівок — це запалення венозної стінки з утворенням тромбу.
Етіологія
Тромбофлебіт найчастіше спричинює кокова чи (рідше) інша флора, яка потрапляє у венозну стінку з ендо- або екзогенного джерела інфекції, пухлини, венозної системи. Тромбоутворенню сприяють також інші чинники: порушення цілості внутрішньої оболонки вени, уповільнення потоку крові, підвищення здатності крові до згортання (тріада Вірхова).
Класифікація
Залежно від того які вени залучені в запальний процес і якого він характеру, розрізняють: гострий і хронічний, поверхневий і глибокий, серозний і гнійний тромбофлебіт; за поширеністю — осередковий, сегментарний і поширений тромбофлебіт.
Клінічна картина
При гострому поверхневому тромбофлебіті хворі скаржаться на біль у ділянці ураженої вени, який посилюється при ходьбі, на болючі вузли в зоні тромбозу і помірний набряк кінцівки. Об'єктивно визначаються гіперемія шкіри, набряк і болючість при пальпації, наявність інфільтрату в зоні ураження і розширення вен дистальніше осередку ураження. Загальний стан хворих середньої тяжкості, ознаки інтоксикації помірно виражені. Уражена кінцівка може бути звичайного розміру або збільшеною в об'ємі на 1—2 см. Температура тіла субфебрильна.
При гнійному тромбофлебіті поверхневих вен симптоми інфекційного токсикозу різко виражені, спостерігаються висока температура, лейкоцитоз. В осередку ураження різко виражені ознаки місцевого запалення, визначаються обширні болючі інфільтрати за ходом вен з розм'якшенням у центрі, регіонарний лімфаденіт.
Лікування
При серозному поверхневому тромбофлебіті проводиться загальне і місцеве лікування в умовах стаціонару.
1. Постільний режим і піднесене положення нижніх кінцівок, рух обмежений.
2. Обов'язкове бинтування кінцівки еластичним бинтом.
3. Антикоагулянти — гепарин, фенілін. Фібринолітики — стрептокіназа.
4. Антибіотики, препарати специфічної протизапальної дії — бутадіон, індометацин, реопірин.
5. Десенсибілізувальні препарати — діазолін, тавегіл, супрастин.
6. Місцево — компреси з маззю Вишневського, гепариновою маззю, напівспиртові компреси, п'явки.
7. При стиханні процесу призначають парафін, іонофорез тромболітину, аплікації озокериту, УВЧ.
При висхідному тромбофлебіті, гострому тромбофлебіті у поєднанні з варикозною хворобою, гострому гнійному тромбофлебіті показане оперативне лікування.
ТРОМБОФЛЕБІТ ГЛИБОКИХ ВЕН
Це більш тяжке захворювання. Розрізняють флеботромбози і тромбофлебіт. При флеботромбозі тромб утворюється в просвіті здорової судини, він не фіксований або слабо фіксований до стінки судини і становить велику небезпеку, оскільки може легко відірватись і мігрувати в легеневу артерію, спричинивши ТЕЛА. Через 2— З дні внаслідок вторинних змін в ендотелії судини тромб фіксується до інтими судини. При гострому тромбофлебіті тромб утворюється на зміненій ділянці судини в результаті травми, дії інфекційних токсинів, інших агентів, тому він рано і щільно фіксується до стінки судини.
Етіологія
Вважається, що хворобу спричинюють такі чинники:
• бактеріальна інфекція;
• травма;
• фізичне перенапруження;
• онкологічні захворювання;
• тривалий постільний режим;
• післяродовий період;
• ДВЗ-синдром.
Класифікація
За локалізацією розрізняють тромбози: підключичної вени, вен верхніх кінцівок і шиї, правого передсердя, глибоких вен гомілки, ниркових вен та ілеофеморальний тромбоз.
Клінічна картина
Глибокий флеботромбоз проявляється тупим розпиральним болем, збільшенням об'єму кінцівки через стійкий набряк нижче рівня ураження, посиленням болю при ходьбі і скороченням відповідних м'язів, наявністю болючості за ходом судинно-нервового пучка.
Лікування
Консервативна терапія: проводиться в хірургічному стаціонарі.
1. Постільний режим з піднесеним положенням кінцівки протягом 7—10 днів.
2. Антикоагулянти — гепарин, фраксипарин, фенілін, дикумарин.
3. Тромболітична терапія — фібринолізин, стрептокіназа, урокіназа.
4. При мігруючому тромбозі встановлюють кава-фільтр у нижню порожнисту вену.
5. Трентал, курантил.
