Мета:
• знати облітераційні захворювання судин нижніх кінцівок (ендартерит і атеросклероз), причини, клінічні ознаки, діагностику і лікування; варикозне розширення вен, посттромбофлебічний синдром, їх клінічні ознаки, методи діагностики, лікування (мал. 46).
• навчитись накладати еластичний бинт на нижні кінцівки, виявляти пульс на артеріях нижніх кінцівок.
Хронічна артеріальна недостатність (ХАН) розвивається поступово через звуження (стенозувания) просвіту артерій аж до повної їх закупорки (облітерації). Причини її виникнення — хронічні захворювання судин: облітераційний ендартерит і облітераційний атеросклероз, які частіше уражують нижні кінцівки.
ОБЛІТЕРАЦІЙНИЙ ЕНДАРТЕРИТ
Облітераційний ендартерит — захворювання, яке супроводжується повною облітерацією артеріальних судин нижніх кінцівок унаслідок спазму. Це одне з найбільш поширених захворювань. Хворіють переважно чоловіки (98 % усієї кількості хворих) у віці 20—30 років.
Етіологія
Психічні, емоційні навантаження, шкідливі звички, травми, систематичне переохолодження, ендокринні порушення з розвитком гіперфункції надниркових залоз, що спричинюють спазм судин.
Класифікація
1. Повільно прогресуючий. Проміжки поліпшення стану тривають декілька років.
2. Швидко прогресуючий. Протягом короткого часу розвивається гангрена.
3. Облітераційний тромбангит, коли поряд з облітераційним ендартеритом спостерігається тромбофлебіт.
Клінічна картина
Хвороба перебігає нерівномірно, хвилеподібно, з періодичними загостреннями і ремісіями; почавшись, вона невпинно прогресує. Виділяють такі стадії хвороби:
1. Спастична.
2. Тромботична.
3. Некротична.
4. Гангренозна.
На І стадії хворі скаржаться на відчуття холоду в пальцях стопи, підвищену стомлюваність ніг при тривалій ходьбі (більше 1000 м), відчуття повзання мурашок (парестезії), мерзлякуватість, судоми в м'язах, серцебиття, пітливість. Хвора кінцівка на дотик холодніша за здорову. Пульс на артеріях стоп на цій стадії ослаблений або не визначається. З'являється характерний симптом захворювання — переміжна кульгавість. Спостерігаються сильний біль у литкових м'язах і трофічні розлади м'язів гомілки. Спеціальні методи дослідження — осцилографія, реова-зографія, сфігмометрія — свідчать про зниження основних показників на ЗО %.
На II стадії спазм судин стає тривалішим, переміжна кульгавість турбує частіше, обмежуючи активність хворого. До функціональних розладів кровообігу приєднуються органічні ураження судин. З'являється постійний свердлячий біль, який посилюється в горизонтальному положенні. У міру прогресування хвороби біль з пальців поширюється на стопу і нижню третину гомілки і стає нестерпним. Хворі не сплять ні вдень, ні вночі. Ходити їм дуже важко. При огляді спостерігаються виражена атрофія м'язів, блідість шкірних покривів, ціаноз пальців стоп, марму-ровість, синьо-червоний колір стопи. Шкіра на стопі стоншується, злущується, нігті деформуються. Виражена температурна асиметрія (до 5—7 °С). Розвивається прогресуюче виснаження на тлі болю і безсоння.
III і IV стадії характеризуються появою набряку пальців, стопи, порушенням живлення м'яких тканин, некрозом дистальних відділів кінцівки (гангрена), пекучим болем у нижніх кінцівках. Обстеження спеціальними методами свідчить про виражене порушення кровопостачання (до 80—90 %).
Лікування
І. Консервативне
1. Судинорозширювальні засоби — ксантинолу нікотинат, галідор.
2. Спазмолітики — папаверин, но-шпа, андекалін.
3. Засоби мікроциркуляторної дії — трентал, пентоксифілін.
4. Холінолітики — циклозил.
5. Антикоагулянти — гепарин, фенілін.
6. Тромболітичні препарати — фібринолізин, тромболізин, стрептокіназа.
7. Гангліоблокувальні засоби — бензогексоній, мідокалм, димекалін.
8. Десенсибілізувальні засоби — димедрол, супрастин, тавегіл.
9. Препарати, які поліпшують реологічні властивості крові, — нікотинова, ацетилсаліцилова кислоти, реополіглюкін, поліглюкін.
10. Гормональні препарати — кортизону ацетат, преднізолон, ретаболіл.
11. Внутрішньоартеріальне уведення лікарських речовин.
12. Оксигенобаротерапія.
13. Ультрафіолетове і внутрішньосудинне лазерне опромінення крові.
II. Оперативне
Якщо консервативні методи виявляються неефективними, застосовують оперативне лікування — поперекову і грудну симпатектомію. У разі розвитку гангрени кінцівку ампутують.