Лекція 1. ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
План
1.1. Роль і завдання цивільного захисту та шляхи їх реалізації.
1.2. Єдина державна система цивільного захисту та її функціонування.
1.3. Сили цивільного захисту.
1.4.Організація цивільного захисту на підприємстві та в навчальних закладах.
1.5. Моніторинг надзвичайних ситуацій та об’єктів підвищеної небезпеки, організація і функціонування системи.
Питання для самостійної роботи
1.6 Надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.
1.7 Структура формувань на об’єктах господарювання.
1.8. Міжнародне право з питань захисту населення.
Роль і завдання цивільного захисту та шляхи їх реалізації
Відповідно до Кодексу цивільного захисту України громадяни України мають право на захист свого життя і здоров‘я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха тощо. Забезпечення реалізації цього права в Україні покладено на Президента України, Кабінет Міністрів, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ та організацій незалежно від їх організаційно-правової форми діяльності. Для цього Держава створює систему цивільного захисту, дії якої спрямовані на захист населення і території від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій. Захист розглядається як одна з важливих функцій держави поряд із забезпеченням національної безпеки і сталого розвитку суспільства.
Концепція забезпечення національної безпеки України в останній час суттєво змінена з урахуванням сучасних міжнародних вимог. На 10-ій Міжнародній конференції з цивільного захисту, яка відбулася в Аммані (Франція) 3-5 квітня 1994 року, держави-учасники прийняли Універсальну Декларацію про цивільний захист, в якій закликали уряди країн світу розглядати концепцію і визначення терміну «цивільний захист» в більш широкому розумінні, а не тільки в рамках озброєних конфліктів. Тому термін «цивільний захист» вже використовується для позначення всіх гуманітарних заходів, направлених на захист населення від наслідків надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру.
Перш ніж розглянути завдання цивільного захисту України та її побудову, зупинимось на визначенні надзвичайних ситуацій та їх класифікації.
Надзвичайна ситуація – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.
Аварія – це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті або території загрозу для життя здоров’я людей і призводить до руйнування будівель і споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.
Катастрофа – великомасштабна аварія чи інша подія, що призводить до тяжких трагічних наслідків.
Основні параметри класифікації надзвичайних ситуацій затверджено наказом МНС України № 1400 від 12.12.2012р. «Про затвердження класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій». Вони класифікуються за територіальним поширенням:загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий рівні.
До загальнодержавного рівня належать НС, які розвиваються на території двох та більше областей або загрожують транскордонним перенесенням.
До регіонального рівня належать НС, які розгортаються на території двох та більше адміністративних районів (міст обласного значення) або загрожують перенесенням на територію суміжної області України.
До місцевого рівня належать НС, які виходять за межі потенційно небезпечного об’єкта, загрожують поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди.
До об’єктового рівня належать НС, які розгортаються на території об’єкта або на самому об’єкті і наслідки яких не виходять за межі об’єкта або його санітарно-захисної смуги.
Отже, відповідно до Кодексу Цивільного захисту України, цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.
Заходи цивільного захисту поширюються на всю територію України, всі версти населення. Організація їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом.Загальне керівництво Цивільним захистом України покладається на Кабінет Міністрів України, Раду Міністрів Республіки Крим, центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, адміністрацію підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Начальником Цивільного захисту України є Прем'єр-міністр України. На інших адміністративно-територіальних рівнях функції начальників цивільного захисту здійснюють голови та керівники відповідальних органів виконавчої влади. В міністерствах, інших органах державного управління та на об'єктах господарювання начальниками цивільного захисту є їх керівники.
Безпосереднє керівництво за виконанням завдань цивільного захисту, її органів управління та сил покладається на штаб цивільного захисту України, який у межах своєї компетенції видає накази та директиви, організує і систематично контролює виконання постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Завдання системи цивільного захисту змінювалися від потреб поточного моменту. Сьогодні їх акценти перемістилися до сфери захисту населення від наслідків в першу чергу надзвичайних ситуацій техногенного і природного, а також воєнного характеру.
Завданнями цивільного захисту в сучасних умовах є:
- збирання та аналітичне обґрунтування інформації про НС;
- прогнозування та оцінка соціально - економічних наслідків НС;
- здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;
- розробка і втілення законодавчих та інших нормативно-правових актів, норм і стандартів у сфері цивільного захисту;
- розробка і реалізація науково-технічних програм, спрямованих на попередження НС;
- оперативне оповіщення населення про виникнення чи загрозу виникнення НС, своєчасне достовірне інформування про обстановку, що складається, про заходи, які запроваджуються для усунення НС і подолання їхніх наслідків;
- організація захисту населення і територій від НС, надання невідкладної психологічної, медичної та інших видів допомоги потерпілим;
- проведення невідкладних робіт з ліквідації наслідків НС і організація життєзабезпечення постраждалого населення;
- надання (з використанням засобів ЦЗ) оперативної допомоги населенню у випадках виникнення небезпечних ситуацій;
- навчання населення способам захисту при виникненні НС, несприятливих побутових чи нестандартних ситуацій і організація тренувань.
Вирішення завдань ЦЗ досягаються наступними шляхами:
- завчасне проведення інженерно-технічних заходів для зменшення імовірності виникнення надзвичайних ситуацій.
- науково - обґрунтоване прогнозування наслідків можливих надзвичайних ситуацій;
- безпосереднє спостереження за станом об'єктів потенційної небезпеки та навколишнім середовищем;
- створення спеціалізованих формувань і здійснення їх підготовки до дій за призначенням;
- забезпечення працівників об'єктів засобами індивідуального захисту;
- будівництво захисних споруд (ЗС) та укриття в них населення;
- утримання в готовності до негайного застосування засобів оповіщення та інформаційного забезпечення населення;
- створення локальних систем виявлення місць зараження та оповіщення;
- проведення евакуаційних заходів;
- тимчасове розселення громадян в безпечних районах;
- організація харчування в районах лиха і тимчасового розселення;
- забезпечення населення одягом, взуттям і товарами першої необхідності;
- надання фінансової допомоги потерпілим;
- забезпечення медичного обслуговування і санітарно-епідеміоло-гічного нагляду в районах тимчасового розселення;
- надання допомоги ураженим;
- проведення карантинно-обсерваційних заходів;
- забезпечення громадського порядку в районах лиха та осередках ураження;
- соціально-психологічна реабілітація населення.
Для об’єктів харчової промисловості (ОХП), незалежно від форм власності і підпорядкування, особливостями завдань ЦЗ є захист продовольства, харчової сировини, води та систем (джерел) водопостачання від радіоактивного, хімічного і бактеріологічного зараження. Шляхи їх реалізації наступні:
- розосередження джерел одержування сировини та готової продукції і перевірка наявності у них запасів;
- повна ізоляція сировини та готової продукції від навколишнього середовища;
- проведення комплексу санітарно-профілактичних заходів на ОХП;
- організація радіологічного, хімічного та санітарного контролю;
- проведення знезаражування.
Правовою основою цивільного захисту є Конституція України, Кодекс цивільного захисту України та інші закони України.
Відповідно до законодавства створена єдина державна система цивільного захисту.
