Овочеві рослини розмножують з насінного матеріалу та розсадним способом.
Насінним матеріалом в овочівництві виступає власне насіння (огірок, гарбуз, помідор, кукурудза, горох та ін.), плоди (морква, петрушка, салат) та супліддя (буряк).
Деякі овочі розмножують і вегетативними органами: бульбами – картоплю, коренями - хрін, цибулинами - цибулю, зубками - часник.
Величина майбутнього урожаю овочевих культур, як і інших рослин, значною мірою залежить від посівної і сортової якості насіння та підготовки його до сівби.
Особливістю овочівництва є складна передпосівна обробка насінного матеріалу, яка спрямована на підвищення життєздатності, енергії проростання насіння та розвитку сходів.
До такої передпосівної обробки насіння відносять його калібрування, дражування, протруювання, прогрівання, намочування, пророщування, загартовування тощо.
Калібрування насіння проводять на решетах або в розчинах різних концентрацій. Наприклад, насіння томатів, огірків, перцю, моркви та інших культур калібрують у 3-5% розчині кухонної солі або аміачної селітри. Велике повноцінне насіння у такому розчині осяде на дно, а дрібне і щупле - спливе.
Протруювання проводять для знищення збудників хвороб, які передаються з насінням та попередження захворювання сходів овочевих культур. Основними фунгіцидами для обробки насіння є перманганат калію, сульфат міді, формалін, гранозан, меркуран, ТМТД та ін. Так, для протруювання насіння томатів використовують 1%-й розчин перманганату калію. Тривалість обробки в розчині 20 хв, після чого насіння промивають водою.
Основне завдання прогрівання - це знезараження насінного матеріалу та підвищення схожості теплолюбивих культур. Наприклад, проти кили і грибкових захворювань капусти насіння прогрівають 20 хв у воді за температури 50°С. З цією ж метою сухе насіння огірків, гороху, кавунів та динь прогрівають протягом 4-5 год за температури 40-60°С у сушильних шафах. Для підвищення схожості насіння огірків, його протягом 2 годин прогрівають у воді за температури 50-60°С. Після 2-годинного охолодження прогрів повторюють.
Передпосівне намочування насінного матеріалу у воді або розчинах солей мікроелементів значно покращує і пришвидшує появу сходів. Перед сівбою набубнявіле насіння, як правило, підсушують до сипучості. Одно-трьох-добовому намочуванню піддають насіння моркви, петрушки, кропу, цибулі та ін. З цією метою використовують розчини такої концентрації, грам на 1 л води: борної кислоти - 0,1-0,3, марганцевокислого калію - 0,5-1, мідного купоросу - 0,01-0,05, сульфату цинку - 0,2-0,5 та ін.
Насіння багатьох овочевих культур (моркви, петрушки, цибулі та ін.) після намочування пророщують. Пророщування проводять до накільчування 3-5% намочених насінин, після чого його провітрюють і висівають у зволожений ґрунт. Пророщування сприяє прискоренню появи сходів на 3-4 доби.
Для підвищення стійкості пророслого матеріалу теплолюбних культур до умов відкритого ґрунту його загартовують за низьких температур. Наприклад, набубнявіле насіння огірків, томатів витримують 2-3 доби за температури мінус 1-3°С. Таке насіння можна висівати на кілька діб раніше.
У багатьох овочевих культур насіння дрібне, має нерівну, ребристу, опушену поверхню, в ґрунт загортається нерівномірно. Для покращення роботи з таким насінним матеріалом його дражують. Під час дражування насіння покривається поживними речовинами, вирівнюється його поверхня, збільшується розмір. Цей захід значно полегшує висів культури, забезпечує рослини в перший період росту необхідними поживними речовинами. Для дражування використовують порошкоподібний торф, діатоміт, перегній, до яких додають клейкий розчин, що може являти собою 2%-й розчин крохмального клейстеру чи 0,5%-й розчин цукру тощо. У промислових масштабах для дражування використовують складніші багатокомпонентні суміші.
Останнім часом у практиці овочівництва широкого поширення набуло інкрустування насіння. Це покриття насіння плівкоутворюючою сумішшю, до складу якої, крім препарату для протруєння, включають стимулятори росту, мікро- та макроелементи тощо. Інкрустування перспективне, так як проходить захист насіння від шкідників і хвороб та стимулюється ріст рослин.
Одним з найефективніших заходів підготовки насіння до сівби є барбатування у воді, яка весь час насичується киснем, особливо в мінеральній воді або в 0,2%-му розчині сульфату міді. Барбатувати насіння можна в посудині з кераміки, дерева, скла та нержавіючої сталі. У посуд заливають воду, до дна підводять шланг і подають кисень. Насіння, особливо тугорослих овочевих культур, засипають у посудину з водою і барбатують такий час: цибулі, моркви, помідорів, шпинату, дині - 18-24 год; огірків, петрушки, столових буряків, кропу - 18; редиски, салату - 12; гороху - 8 год. Висівають барбатоване насіння у зволожений ґрунт. Сходи з'являються за оптимальної вологості на 3-8 діб раніше, ніж сухе, і на 2-3 доби раніше, ніж намочене без кисню.
Значну частину овочевих культур вирощують за допомогою розсади, яка являє собою молоді рослини, що призначаються для висаджування на місце дальшого росту. Використання розсади в овочівництві дає змогу раніше мати урожай у відкритому ґрунті, поширити овочеві культури в більш північні райони, підвищити їх продуктивність, зменшити витрати на догляд за ними та ефективніше використовувати посівні площі тощо.
Для отримання якісної розсади підготовлений насінний матеріал висівають у захищений ґрунт і край рідко - у відкритий. Висів проводять у ящики з ґрунтом, живильні горщечки або кубики. Насіння висівають рядковим способом з міжряддям 6-12 см. У кубиках чи горщечках насіння розміщають в ямках по кілька штук. Глибина сівби різна - для помідорів до 1 см, огірків - 1,5-2 см.
Сіянці овочевих культур у фазі сім'ядольних або 1-2-го справжніх листків пересаджують, і ця операція називається пікіруванням. Перед пікіруванням рослини сильно поливають, що полегшує їх пересадку, розділення та відокремлення від ґрунту. Під час пікірування, для сильнішого розростання кореневої системи, центральний корінчик прищипують, а також відбраковують некондиційні рослини.
Пересаджують рослини-сіянці в живильні горщечки або свіжоприготовлений субстрат. Ґрунтова суміш для подальшого вирощування розсади може мати різний склад. У Лісостепу та Поліссі переважно рекомендують суміш, яка складається з 2 частин торфу, 2 частин перегною і 1 частини дернової чи городньої землі. До суміші також додають мінеральні добрива та мікроелементи.
Розсада, вирощена в живильному горщечку чи кубику, називається горщечковою, а в ґрунті - ґрунтова, або звичайна.
Догляд за розсадою спрямований на створення сприятливих умов для подальшого приживлення і росту овочевих рослин. Система догляду за розсадою включає поливи, підживлення, загартовування, провітрювання тощо.
Поливи розсади проводять регулярно. Особливо ретельно до цього підходять після пікірування рослин.
Для нормального росту розсади, яку за звичай вирощують у спеціальних приміщеннях і спорудах, необхідно проводити періодичні провітрювання.
Підживлюють розсаду кілька разів. Перше підживлення проводять через 8-12 днів після пікірування. Розчин для підживлення має такий склад: 10 л води, 10 г аміачної селітри, 30 г суперфосфату і 10 г калійної солі. Друге підживлення виконують через 8-10 днів після першого, а останнє - за кілька днів перед висадкою розсади на постійне місце вирощування. Для другого і третього підживлення в 10 л води розчиняють 20 г аміачної селітри, 50 г суперфосфату і 10 г калійної солі.
Загартовування розсади розпочинають за 8-10 днів перед висадкою у відкритий ґрунт. Воно передбачає зменшення поливів та поступове зниження температури за допомогою відкривання захисних рам чи вікон, спочатку на незначний час удень, а далі все довше і довше і в останні дні - і вночі.
Під час вирощування овочевих культур у закритому ґрунті дотримуються певної схеми послідовного чергування культур протягом одного сезону на одиниці площі захищеного ґрунту. Така схема чергування культур називається культурозміною. Культурозміна в умовах парникового вирощування називається також і рамозміною.
Наприклад, культурозміна зимової культиваційної ґрунтової теплиці: 1) помідори на продукцію, 2) огірки на продукцію, 3) листяні овочі, 4) дезінфекція і підготовка теплиці. Рамозміна парника: 1) розсада ранньої капусти, 2) помідори на продукцію, 3) листяні овочі, 4) дорощування цвітної капусти.
У відкритому ґрунті овочеві культультури розміщують у спеціальних овочевих, польових, прифермських та інших сівозмінах.
Спеціальні овочеві сівозміни впроваджують у господарствах, які спеціалізуються на вирощуванні овочевих культур. Схема ротації сівозміни повинна відповідати напрямку овочівництва в даній природно-економічній зоні.
Для отримання високих урожаїв в овочевих сівозмінах дотримуються встановлених правил чергування культур, які передбачають розміщення певних овочевих рослин після кращих попередників (табл. 5.1). Не можна вирощувати одні й ті самі культури кілька років підряд на одному й тому місці, бо це призводить до поширення шкідників і хвороб, погіршення властивостей ґрунту тощо. Особливо це стосується овочевих культур родини капустяних, які можна повертати на попереднє місце не раніше, як через 3-4 роки.
У сільськогосподарському виробництві впроваджують чисто овочеві та змішані сівозміни.
Наприклад, овочева 6-пільна сівозміна може мати таке чергування культур: 1) чорний пар; 2) капуста; 3) огірки; 4) помідори; 5) цибуля / листяні культури; 6) морква / столові буряки. На городніх ділянках орієнтовна сівозміна може бути такою: 1) капустяні рослини; 2) огірки, кабачки, патисони; 3) помідори, перець; 4) цибуля, часник, зелені овочеві рослини; 5) столові коренеплоди; 6) бобові овочеві рослини.
Сівозміна змішаного типу може передбачати таке чергування культур: 1) ярі зернові з підсівом конюшини, 2) конюшина, 3) капуста, 4) огірки, 5) помідори / цибуля, 6) коренеплідні та листяні овочі.
