У садівництві використовують насінне і вегетативне розмноження плодових і ягідних культур.
Насінний спосіб використовують в основному у селекційній роботі під час виведення нових сортів, для вирощування сіянців-підщеп.
Особливістю насінного розмноження плодових культур є обов'язкове стратифікування насіння перед висіванням. Фізіологічна суть стратифікації полягає у забезпеченні післязбирального дозрівання насіння, яке відбувається за низьких додатних температур у вологому середовищі.
Для стратифікації насіння спочатку 1-2 доби намочують. Після цього його змішують з вологим річковим піском у співвідношенні 1 до 2-3. Суміш засипають у ящики шаром 20-30 см і поміщають в прохолодне місце - підвал, холодильник.
Період стратифікації насіння у різних плодових культур різний: вишні - 150-180, сливи - 120-150, яблуні - 90-100, горіха грецького - 50-60 днів.
Під час стратифікації суміш зволожують і 2-3 рази на місяць перемішують.
В умовах виробництва найбільш поширене вегетативне розмноження, яке ґрунтується на здатності плодових і ягідних культур до відновлення (регенерації) втрачених органів або їх частин.
У садівництві використовують такі види вегетативного розмноження, як щеплення, живцювання, відсадками, кореневими паростками, поділом куща, сланкими пагонами тощо.
Щеплення - зрощення частини однієї рослини з іншою. Цим способом розмножують всі деревні та кущові форми плодових і ягідних культур тощо.
Живцювання передбачає укорінення частини пагона (живця) культури. Так можна розмножувати виноград, смородину, аґрус та ін.
Розмноження відсадками передбачає загортання ґрунтом пагона материнської рослини з метою утворення на ньому нової кореневої системи, після чого такий пагін відділяють. Розрізняють вертикальні (айва, парадизка, дусен), горизонтальні та дугові (малина, смородина, порічки та ін.) відсадки.
Кореневими паростками розмножують рослини, які утворюють кореневу поросль (вишня, слива, малина тощо).
Поділом куща можна розмножувати всі кущові форми плодових і ягідних культур.
Сланкими пагонами, або вусами, розмножують рослини, що мають стебла, які стеляться поверхнею землі і здатні у вузлах укорінюватись. У такому випадку на кожному вузлі утворюється нова самостійна рослина. Цей спосіб широко використовують для розмноження суниці садової.
У практиці садівництва із вегетативних методів розмноження найчастіше використовують щеплення, яке є надійним засобом передачі ознак від материнської рослини дочірній.
У щеплених рослин розрізняють верхню (надземну) частину - прищепу, яка виростає з прищепленої бруньки або живця та нижню (підземну) - підщепу. Підщепою може бути сіянець (рослина вирощена із насіння) або вегетативно одержана рослина.
Всі способи щеплення ділять на три групи:
1) щеплення живцем (прищепою є живець - частина пагона) - копулірування, за кору, у боковий розріз, у розщіп, у напіврозщіп та інші;
2) окулірування, або щеплення вічком, (прищепою є брунька з частиною кори та деревини (щиток));
3) наближення, або аблактування, - спосіб щеплення, який полягає у зрощуванні пагонів двох сусідніх рослин, не відокремлених від стовбура.
Добре щеплюються і ростуть біологічно споріднені рослини - яблуня на яблуні, груша на груші тощо. Проте часто щеплюють неспоріднені рослини - грушу на айві, сливу або персик на аличі та ін.
Розмноження садивного матеріалу плодових і ягідних культур проводять на спеціальних ділянках землі - плодових розсадниках.
За призначенням плодові розсадники поділяються на плодові (вирощують садивний матеріал лише плодових культур) та мішані (розмножують плодові та ягідні культури).
Плодовий розсадник мішаного типу складається з маточно-насінного відділу, відділу розмноження та відділу формування.
Маточно-насінний відділ забезпечує інші відділи розсадника насінням, живцями, відсадками тощо. Він включає наступні ділянки:
а) підщепно-насінну, в якій заготовляють насіння для вирощування підщеп. Найкращими формами для цієї мети в Лісостеповій зоні є: для яблуні - яблуня лісова, сорти яблуні домашньої - Антонівка звичайна, Пепінка литовська; для груші - груша лісова, груша усурійська, айва; для вишні - вишня степова, вишня звичайна сорту Антипка, черешня; для сливи - алича, терен тощо;
б) ділянка маточних підщеп, які розмножуються вегетативно. У цьому полі вирощують в основному яблуню низьку (дусен і парадизка) та айву;
в) маточно-сортовий сад, в якому вирощують живці районованих сортів для розмноження;
г) ділянка маточних сортових насаджень ягідних культур, в якому вирощують вуса суниці, живці, відсадки інших ягідних рослин.
Відділ розмноження служить для вирощування підщеп плодових та садивного матеріалу (живці, відсадки тощо) ягідних культур. Цей відділ складається з:
а) ділянки з вирощування насінних підщеп - шкілки сіянців, яка має свою сівозміну, наприклад: 1) сіянці; 2) ярі з підсівом трав; 3) трави першого року; 4) трави другого року; 5) пар;
б) ділянки з вирощування підщеп плодових вегетативними способами, а також вегетативного розмноження ягідних культур;
Відділ формування, або саджанців, - це відділ плодового розсадника, в якому висаджують підщепи, прищеплюють на них прищепи та вирощують і формують щеплені саджанці плодових і ягідних культур. Відділ формування складається з:
а) ділянки, або шкілки, щеплених саджанців, яка має відповідне чергування полів, наприклад: 1) поле дичок окулянтів - поле, на яке весною висаджують з відділу розмноження підщепи і які влітку цього ж року окуліруються, або рано навесні наступного - копуліруються; 2) однорічки, або щеплені саджанці першого року, тобто рослини, щеплені у попередній рік; 3) дворічки, або щеплені саджанці другого року, - рослини, після щеплення яких пройшло два роки і які піддаються формуючим обрізуванням та восени будуть готові до висаджування у сад на постійне місце вирощування; 4) ярі з підсівом трав; 5) трави першого року; 6) трави другого року; 7) пар або овочеві культури.
б) ділянка кореневласних саджанців складається з 1-2 полів, на яких вирощуються 1 або 2-річні саджанці з укорінених живців, відсадків, кореневої порослі плодових та ягідних культур.
Закладання плодового саду
Закладання плодового саду включає ряд таких послідовних етапів, як вибір місця, організація ділянки, добір порід і сортів та їх розміщення у насадженнях, підготовка та удобрення ґрунту, посадка дерев тощо.
Вибір місця для саду. Закладають промислові сади на основі проектів Укрсадпроекту після вивчення рельєфу місцевості, ґрунтів, підґрунтя, глибини залягання ґрунтових вод тощо.
У Лісостеповій зоні сади розміщують на рівних або з некрутими схилами ділянках з глибиною залягання ґрунтових вод не менше 1,5-2 м від поверхні. Придатність ґрунту визначають у ґрунтових розрізах глибиною 2-3 м. Ґрунт повинен бути родючим з потужним гумусовим горизонтом та підґрунтям, у районах з надмірним зволоженням, суглинистим, супіщаним або піщаним.
Організація ділянки. Після вибору місця на сад та дослідження місцевості й властивостей ґрунту проводять організацію вибраної ділянки, яка включає: а) розбивку на квартали, як правило, прямокутної форми зі співвідношенням сторін 1:1,5; б) організацію дорожньої мережі, що включає дороги периметром саду та з двох боків вітроламних ліній; в) намічення місця та проведення посадки садозахисних ліній із швидкоростучих видів дерев (береза, тополя, клен, горіх волоський) та кущів; г) виділення місця для господарських будівель, дворів, ставків, чатальних насаджень (для заготівлі підпірок) тощо.
Добір порід і сортів та їх розміщення у насадженнях. Підбір порід та сортів плодових і ягідних культур проводять на основі місцевих умов вирощування та господарських потреб у тій чи іншій продукції.
Породи і групи подібних порід плодових рослин у саду розміщують суцільними масивами в окремих кварталах. Основні сорти садять у перемішку з сортами-запилювачами.
У саду рослини розміщують різними способами, найчастіше - прямокутним, шаховим, контурним (у поперек схилів), із загущенням у рядках та іншими способами.
Відстань між рослинами в саду залежить від породи, сили росту дерева, способу розміщення, типу крони тощо. В середньому площа живлення культур така: яблуні, груші, черешні - 6х4,5 м; вишні, сливи - 6х3; горіха грецького - 8х5; смородини, порічок - 3х1,5; аґрусу - 2,5х1,5; малини - 3х0,7; суниці - 1х0,25 м.
Підготовка ґрунту - наступний етап закладання саду.
Коренева система плодових рослин велика, тому обробіток ґрунту перед їх садінням включає зяблеву плантажну оранку на глибину 60 см з внесенням добрив. У Лісостепу під оранку дають 45-50 т/га гною або компосту та до P200-300 і K200-240.
Підготовка ґрунту також включає осіннє, незалежно від часу посадки дерев, але не пізніше, як за 1 місяць до її проведення, копання ям для саджанців. Ями копають діаметром 80-100 см і глибиною 60-70 см. У великих господарствах для копання використовують тракторні копачі.
Важливим етапом закладання плодового саду є садіння плодових дерев.
В Україні плодові дерева садять восени і навесні. У північних районах з холодними зимами плодові доцільно садити весною протягом 5-6 днів від початку польових робіт. У південних районах можна садити восени за 30-40 днів до настання сталих морозів.
Перед висаджуванням дерева в яму вносять 8-12 кг торфокомпосту або перегною та по 15 г у діючій речовини азоту і калію й 30 г - фосфору.
Після цього через яму перекидають садильну дошку і в центрі ями забивають кілок висотою до 1,5 м.
Перед садінням коріння саджанців обрізують та змочують у бовтанці з глини і ґрунту. Під час висаджування весною саджанці рекомендується також намочувати у воді протягом 6-8 год.
Після підготовчих операцій деревце розміщують в ямі, розправляють його корені і закидають ґрунтом. Ґрунт помірно утрамбовують. Коренева шийка саджанця, у зв'язку з наступним осіданням ґрунту, повинна залишатись на 2-4 см вище поверхні.
Відразу після садіння, дерева поливають 30-40 л води у кожну яму, прив'язують рослини до кілків. За потреби обрізають надземну частину для початку формування крони та збереження співвідношення між надземною частиною та кореневою системою дерева. Поливи дерев за літо повторюють 2-4 рази.
Після висаджування всіх запланованих культур сад вважається закладеним.
