Особливості ІВ на живі організми

ЛЕКЦІЯ 2. ДЖЕРЕЛА ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ ТА НАСДІДКИ ЇХ ДІЇ НА ЖИВІ ОРГАНІЗМИ

 

План лекції

2.1.Основні відомості про іонізуюче випромінювання

2..2Природні джерела іонізуючих випромінювань (ІВ).

2.3.Штучні джерела іонізуючих випромінювань (ІВ).

2.4.Особливості іонізуючих випромінювань на живі організми.

2.5.Наслідки дії іонізуючих випромінювань.

 

Питання для самостійної роботи

 

2.6. Вплив природної радіоактивності на еволюцію видів.

2.7. Радіаційна небезпека радону.

2.1.Основні відомості про іонізуюче випромінювання

Радіація (від лат. radiatio — випромінювання) — випромінювання, променевисилання, зокрема викидання частинок (або квантів) ядрами атомів деяких хімічних елементів. Радіоактивне випромінювання — один із видів іонізуючого випромінювання (поряд із космічними променями, рентгенівським випромінюванням). Людство постійно перебувало і перебуває під дією іонізуючих випромінювань, у тому числі й радіації. Іонізуюче випромінювання — фактор, який постійно супроводжував еволюцію людини.

Будь-який потік частинок, під час взаємодії якого із речовиною відбувається іонізація (утворюються електричні заряди протилежного знака), може називатися іонізуючими променями.

Повітря, яким ми дихаємо, є іонізованим: кожний 1 см³ повітря містить від 10³ до 10⁵ іонів (іон — електрично заряджена частинка, що утворюється при отриманні або втраті електрона атомом чи молекулою)..
Ядра всіх ізотопів хімічних елементів утворюють групу нуклідів. Більшість нуклідів нестабільні, вони весь час перетворюються в інші нукліди. При кожному такому акті розпаду вивільнюється енергія, яка передається далі у вигляді випромінювання.

Іонізуючі випромінювання мають ряд спільних властивостей, два із яких:

- іонізуюча здатність – здатність створювати деяку кількість пар іонів у середовищі поширення;

- проникаюча здатність – здатність проникати в речовину на певну глибину
Розрізняють дві групи випромінювань.

Фотонне ІВ – рентгенівське і гамма випромінювання, а також хвильова компонента космічного випромінювання (яку називають непрямим ІВ). Джерелами гамма випромінювання є ядерні реакції і розпад багатьох радіоактивних речовин, γ-випромінювання являє собою надкороткохвильове електромагнітне випромінювання. За своїми властивостями воно наближається до рентгенівського, але має значно більшу швидкість і енергію. Його швидкість дорівнює швидкості світла (300 тис. км/с).

Джерелами рентгенівського випромінювання є різного виду апарати і прилади, які використовуються в медицині і для інших цілей (аппаратура звязку,ЛЄП), а також Сонце.

Корпускулярне ІВ – це потік частинок з масою спокою,відмінною від нуля, які утворюються при радіоактивному розпаді або ядерних перетвореннях. До нього належать потоки α-випромінювання, β-випромінювання,нейтронів та інші..

Альфа випромінювання- це потік а частинок, які є ядрами атома гелію. Має позитивний заряд, найбільшу іонізуючу здатність і дуже малу проникаючу здатність. Швидкість α-випромінювання - 20 тис.км/с. У тканини організму людини вони проникають на частинку міліметра.

Бета випромінювання має негативний заряд, меншу іонізуючу і більшу проникаючу здатність ніж альфа промені. Швидкість β-випромінювання становить 200-300 тис.км/с. Проникаюча здатність в живих тканинах – до 2,5 см, у повітрі –до 18 м.

Нейтрони – елементарні частки, що не мають електричного заряду, із великою проникаючою здатністю через тіло людини і ще більш щільне середовище.У повітрі довжина пробігу- декілько сотен метрів. Нейтрони здатні перетворювати атоми стабільних елементів у радіоактивні.

Радіоактивні речовини розпадаються із певно визначеною швидкістю. Час, за який розпадається половина всіх атомів радіоактивного елемента, називається періодом напіврозпаду. Цей процес продовжується безперервно. За час, що дорівнює одному періоду напіврозпаду, залишаються незмінними кожні 50 атомів із 100, за наступний аналогічний період часу 25 з них розпадуться і так далі за експоненціальним законом.
Кількість розпадів за секунду в радіоактивному зразку називається його активністю. Одиниця виміру активності речовини - Бк (беккерель):

1Бк=1розп/с.
Несистемна одиниця активності - Ки (кюрі). Кюрі - це активність такої кількості речовини, в якій відбувається 3,7·10¹⁰ (37 млрд.) розпадів за секунду:
1Ки=3,7·10¹⁰Бк.
Саме стільки розпадів випромінює 1 г радію за секунду.

Дія радіації спричиняє такі ефекти: тепловий (температурний); електричний; енергетичний; біологічний.

Тепловий ефект полягає у нагріванні речовини (підвищенні температури препарату, що опромінюється). Тепловий ефект оцінюють за зростанням температури, вимірюючи її у ⁰С.

Електричний ефект оцінюють за іонізуючою дією радіації. Кількісною характеристикою електричного ефекту, спричиненого дією радіації, є експозиційна доза випромінювання.

Експозиційна доза випромінювання чисельно дорівнює сумарному заряду іонів кожного знака окремо, який припадає на одиницю маси (1 кг) іонізованого радіацією повітря.

У Міжнародній системі одиниць фізичних величин (СІ) одиницею експозиційної дози випромінювання є кулон на кілограм (Кл/кг). Позасистемною одиницею експозиційної дози випромінювання є рентген(Р):

1Р=2,58×10^-4Кл/кг.

Експозиційна доза радіоактивного випромінювання дає загальне уявлення щодо кількості падаючої на об'єкти енергії радіоактивного випромінювання за час опромінення.

Енергетичний ефект, спричинений дією радіації, оцінюється за величиною енергії, що її отримує одиниця маси (1 кг) опроміненої речовини. Ця кількісна характеристика має назву поглиненої дози опромінення.
Поглинена доза опромінення кількісно характеризує ступінь пошкодження об'єкта радіоактивним випромінюванням.
У Міжнародній системі одиниць фізичних величин (СІ) одиницею поглиненої дози опромінення є грей (Гр). Один грей — це така поглинена доза опромінення, при якій 1 кг речовини отримує енергію радіоактивного випромінювання 1 джоуль:

1Гр=1Дж/кг=100рад.
Одиниця поглиненої дози опромінення — грей — утворена від прізвища англійського вченого CC століття Луї Гарольда Грея, якому вдалося встановити кількісні зв’язки між фізичними і біологічними наслідками іонізуючого опромінення.

Кількісну оцінку радіаційної небезпеки, пов’язану із хронічними захворюваннями людини внаслідок радіоактивного опромінення довільного складу, здійснюють, використовуючи для цього окрему характеристику— еквівалентну дозу опромінення.

У Міжнародній системі одиниць фізичних величин (СІ) одиницею еквівалентної дози опромінення є зіверт (Зв).

1Зв=100бер.
Одиниця еквівалентної дози опромінення — зіверт — утворена від прізвища шведського вченого CC століття Рольфа Максиміліана Зіверта, визнаного фахівця у галузі дозиметрії й радіаційної безпеки, за ініціативою якого по всьому світові була створена розгалужена мережа станцій спостереження за радіоактивним забрудненням навколишнього природного середовища.

Зверніть увагу! 1) Еквівалентна доза опромінення (у зівертах) є основною характеристикою при оцінюванні небезпеки, котра проявляється у вигляді викликаних радіацією хронічних хвороб людини. 2) На практиці вважають, що шкода організму людини, заподіяна g-опроміненням дозою 1 Зв, спричиняється джерелом радіації з експозиційною дозою випромінювання 100 рентген (за умови, що ця радіація повністю поглинається організмом). Виходячи із такого припущення, вважається, що

1 Зв = 100 бер (1 бер — біологічний еквівалент рентгена).

Різні частини тіла людини (органи, тканини) мають різну чутливість до іонізуючого опромінювання, й тому отримані різними органами і тканинами сумарні дози опромінення підраховують, помножуючи їх на коригуючі коефіцієнти (коефіцієнти радіаційного ризику).
Суму всіх добутків еквівалентних доз опромінення на відповідні коефіцієнти радіаційного ризику називають ефективною еквівалентною дозою опромінення. Таким чином, ефективна еквівалентна доза відображає ефект опромінення для всього організму в цілому

 

2.2.Природні джерела іонізуючих випромінювань (ІВ)

 

Радіоактивність не нове явище. Радіація існувала на Землі задовго до зародження життя. Від того часу, як утворився наш Всесвіт (близько 20 млрд. років назад), радіація постійно наповнює космічний простір.

Усі живі організми на Землі, в тому числі й людина, зазнають протягом І,.,2 млн. років (50 тис.поколінь) впливу космічного випромінювання, а також природних і штучних джерел випромі­нювання. Сама людина теж радіоактивна. Її м’язи й інші тканини містять малу кількість радіоактивних речовин.

Таким чином, фонове опромінення населення є невід’ємним фактором навколишнього середовища. При оцінки небезпеки, зумовленої іонізуючим випромінюванням (ІВ), важливо знати характер і рівні опромінення від різних джерел випромінювання.

Всі джерела радіації, які супроводжують наше життя, можливо поділити на дві групи - природні та штучні.

Опромінення від природних джерел є важливим фактором еволюції живих організмів у біосфері.

До природних джерел ІВ належать:

-космічні випромінювання;

-природні натуральні джерела зовнішнього середовища;

-аномалії природного фону.

Космічне випромінювання. Космічні промені – це потік часток надзвичайно великої енергії, що потрапляють у земну атмосферу з світового простору і спричиняють численні ядерні перетворення.

Космічне випромінювання розділяють на первинне та вторинне. Первинне, яке в свою чергу розподіляється на галактичне і сонячне, надходить у Сонячну систему з міжзіркового простору і складається, головним чином, з протонів високої енергії (приблизно 90 %) і іонів гелію (альфа-часток) – приблизно 9 %.

Первинне сонячне космічне іонізуюче випромінювання обумовлено спалахами на Сонці і являє собою рентгенівське випромінювання. Воно має відносно малу енергію, і як правило, не приводить до суттєвого підвищення радіаційної дози на Землі, але у верхніх шарах атмосфери його енергія може суттєво виростати у періоди інтенсивних спалахів на Сонці та у зв’язку з появою озонової дірки.

Під час взаємодії космічного випромінювання з ядрами атомів азоту, кисню, аргону атмосфери, виникають вторинні частки випромінювання, які називають вторинним комічним випромінюванням. Внаслідок цього утворюються космогенні радіонукліди: ³Н, ⁷Ве, ²²N, ²⁴ Na, ¹⁴С та ін., які з атмосферними опадами потрапляють на поверхню Землі.

Інтенсивність космічного випромінювання залежить від висоти над рівнем моря, географічної широти (на полюсах більше ніж на екваторі) та сонячної активності. Мешканці високогір’я одержують дозу випромінювання в 2....5 разів більше ніж мешканці рівнинної місцевості. Області поблизу екватора, які знаходяться на рівні моря, одержують найменшу дозу космічного випромінювання, котра дорівнює приблизно 0,35 мЗв·год^-1. географічних областях на широті 50 ⁰ доза космічного випромінювання складає приблизно 0,5 мЗв·год^-1. Таку дозу зазнають жителі, проживаючі поблизу широти, такі міста Лондон, –Йорк, Токіо, Торонто, Москва, Київ, Харків, Львів, Одеса.

Пасажири, що літають на надзвукових літаках, одержують приблизно вдвічі більшу дозу, ніж ті, що літають на літаках з дозвуковими швидкостями – за рахунок різниці у висоті польоту. Чим більша висота, тим вища доза.

Космічні промені мають велику проникну здатність Про це свідчить той факт, що іонізуюча дія космічних променів була помічена на глибині аж 1000 м від поверхні Землі.

Природні натуральні джерела зовнішнього середовища. Природні джерела ІВ: природні радіоактивні речовини, що містяться у гірських породах, ґрунті, воді, рослинах, тваринах.

В біосфері Землі міститься більше 60 природних радіонуклідів (РН), які можна розділити на три групи:

Перша група - ряд довгоживучих РН, які входять до складу Землі з са­мого її утворення — природні радіоактивні ряди.

Друга група –РН, що не утворюють радіоактивний ряд і генетично не пов’язані з ним. До цієї групи відносяться 11 довгоживучих РН що мають періоди піврозпаду 10⁷ до 10¹⁵ років.

Третя група - космогенні РН, що безперервно виникають в біосфері в ре­зультаті ядерних реакцій під впливом космічних випромінювань.

Найбільш вагомим з усіх природних джерел радіації є радон, котрий надходить в організм з повітрям. Це невидимий, важкий газ, що не має ні смаку, ні запаху, він в 7,5 разів важчий за повітря. При розпаді випромінює альфа-частинки. Радон звільнюється із земної кори повсюди. Тому максимальну частинку опромінення від нього людина одержує, знаходячись у закритому, не провітреному приміщенні нижніх поверхів будівель, куди газ проникає крізь фундамент та підлогу.

Іншими джерелами одержання радону у житлових приміщеннях є вода та природний газ. Треба пам’ятати, що при кипінні радон випаровується, а в сирій воді його забагато більше. Основну небезпеку становить його попадання у легені з парами води /(при прийомі гарячого душа).

Під землею радон зміщується з природним газом, котрий при згорянні у кухонних плитах та других нагрівальник приборах про­никає у примі- щення.

За даними наукового комітету з атомної енергетики ООН, концентрація радону разом з продуктами його розпаду всередині будинків приблизно у 25 разів перевищує середній рівень у зовнішньому повітрі.

Український науковий центр радіаційної медицини стверджує, що близько 70-75% дози опромінення населення України від усіх джерел природної радіоактивності припадає на радон.

 

Аномалії природного фону. На планеті є місця, де рівні радіаційного фону підвищені як наслідок підвищених покладів радіоактивних мінералів.

Виявлено п’ять країн, які мають істотно збільшений природний рівень радіації через певний склад ґрунту і гірських порід. Ці локальні аномалії мають місце в районах: Бразилії, Франції, Індії, острів Німує (Тихий океан) і Єгипту.

Більше 100 тис. мешканців індійських штатів Керала та Мадрас, одержують середньо річну дозу 1350 мбер (13,5 мЗв).Це найвищий рівень природного радіаційного фону, якого зазнає сучасна людина (у 7 разів більшу, чим середньосвітовий рівень). При цьому в процесі довгого спостереження ніяких відхилень у стані здоров’я як дорослих, так і дітей не виявлено. Аномальні райони в Україні - Хмельник, Миронівка, Жовті Води, а також Дніпропетровська, Кіровоградська і Миколаївська області, де знаходяться рудники з видобування урану.

В цілому, за даними комітету ООН, середня еквівалентна доза опромінення населення в промислово розвинутих країнах Землі за рахунок природніх джерел випромінювання складає 2,5 – 3,0 мЗв·рік¹.

 

2.3.Штучні джерела іонізуючого випромінювання (ІВ)

Відкриття рентгенівських променів стало початком ери практичного використання людиною штучних джерел ІВ.

У результаті господарської діяльності людини в навколишньому середо­вищі з'явилися поряд 1500 штучних РН, а кількість стійких (нерадіоактивних) нуклідів дорівнює 260.

На цей час в Україні існують близько 8 тис. підприємств і організацій, які використовують біля 100 тис. джерел ІВ.

До основних штучних джерел радіоактивних забруднювачів належить віднести:

-застосування РН в народному господарстві (в різних галузях промисловості і сільському господарстві) і в побуті;

- уранова і радіохімічна промисловість;

- підприємства ядерної енерге­тики;

- ядерні вибухи при випробуваннях ядерної зброї;

- застосування РН у медицині.

Штучні радіонукліди використовуються в різних галузях народного господарства, а це призводить до додаткового опромінювання людей.

На скільки глибоко в побуті людини увійшла радіація, свідчать такі факти:

- для одержання стійкого кольору на грошах вживається вуглец-14;

- для використання гарної жовтої емалі на кераміці або коштовних прикрасах вживається уран;

- штучні зуби з фарфору підсилюються ураном та цезієм;

- уран та торій використовуються при виробництві оптичного скла, керамічного та скляного посуду;

- солі радію додають при виготовленні фарб, які наносяться на циферблати та стрілки приладів вимірювання.

Атомна енергетика - вносить у сумарне опромінювання населення незначний внесок. Якщо ядерні установки працюють нормально, то викидів радіоактивних матеріалів у навколишнє середовище практично немає. Треба також урахувати, що більшість радіонуклідів, які викидаються в атмосферу, швидко розпадаються і тому вони мають тільки місцеве значення. Звичайно, є і довго живучі, які можуть поширюватися по всій земній кулі. Середні опромінювання від атомної енергетики малі, та складають менше 1% від природного фону.

Для забезпечення роботи АЕС необхідне добування уранової руди та переробки її в збагачене ядерне паливо. В результаті роботи АЕС утворюються радіоактивні відходи трьох видів: газоаерозольні, рідкі і тверді. Газоаерозольні і рідкі відходи після системи очистки викидаються в навколишнє середовище, тверді відправляються на поховання.Значний вклад у забруднення біосфери вносять довгоживучі РН - вуглець-14,тритій-3,йод-129, що містяться в газоаерозольних викидах.

Внаслідок згорянні вугілля також відбувається радіоактивне забруд­нення навколишнього середовища. У вугіллі є уран, торій та радіоактивний калій. При згоранні вугілля відбувається концентрація радіонуклідів в золі. Спеціалістами підраховано, що радіоактивні викиди теплової електростанції (ТЕС) на порівняних відстанях, на 1...3 порядки більше ніж нормально працюючої АЕС. Населення, яке проживає у районі ТЕС одержує за рік додатково до 6 мбер (0,06 мЗв).

З точки зору небезпеки забруднення біосфери продуктами ядерних вибухів,найбільш важливе значення мають наземні вибухи. Кожний житель Землі за рахунок ядерних випробувань одержує річну дозу порядку 0,02 мЗв.

ІВ знайшло широке застосування в сільському господарстві та харчовій промисловості: картопля, вирощена з опромінених коренеплодів, містить більше крохмалю, білків і вітаміну С; для подовження термінів зберігання продукції рослинництва без зміни її якості використовуються радіоактивні речовини. Велике значення має гамма-опромінення ягід і фруктів, що швидко псуються. Це знижує їх зараженість мікроорганізмами, плісеневими спорами, тощо.

Радіація в медицині використовується як для діагностики, так і для лікування. Променева терапія - головний засіб боротьби з раком. У розвинених країн на 1000 мешканців припадає від 300 до 900 обслідувань за рік, не рахуючи рентгенологічних обслідувань зубів та масової флюорографії.

При рентгенографії зубів людина одержує разове опромінювання 3-5 бер (0,03-0,05 мЗв), хребта 1,6-14,7 мбер (0,016...0,15 мЗв), черепа - 0,6-6 мбер (0,006-0,06 мЗв), пальців-0,06 мбер (0,0006 мЗв), при флюорографії легенів - 0,2-0,5мбер (0,002-0,005 мЗв). при рентгеноскопії грудної клітки -4,7-19,5 мбер (0,05- 0,2 мЗв), при рентгеноскопії шлунка -30бер (0,3 мЗв).

В сучасних умовах, при наявності високого природного ра­діаційного фону, при діючих технологічних процесах, при використанні радіо­активних препаратів у медичних цілях кожний житель України щорічно одер­жує ефективну еквівалентну дозу у середньому 4,75 мЗв: космічне випроміню­вання - 0,5 мЗв, природні натуральні джерела - 2,25 мЗв, штучні джерела - 0,2 мЗв, медичні джерела - 1,8 мЗв.

.

Особливості ІВ на живі організми

 

Про небезпечність ІВ стало відомо після відкриття радіоактивності. На початку ХХ ст. вже було описано більше 70 випадків радіаційних шкіряних опіків (еритеми). Зі зростанням термінів спостереження за опроміненими було встановлено, що навіть припинення роботи з ІВ не зупиняє переродження тканини у людини. Усі види ІВ надто руйнівно діють на живі організми.

При вивченні дії ІВ на організм були виявлені наступні особливості:

1. Радіація не має смаку і запаху, її не можна побачити і почути. Тому вплив І.В. на організм людиною не відчувається. У людей відсутні органи від­чуттів, котрі б сприймали І.В. Тому людина може проковтнути, вдихнути РР без всяких первинних відчуттів.

2. Наявність прихованого (інкубаційного) періоду виявлення дії І.В. Ви­димі ураження шкірного покриву, нездужання, характерні для променевого за­хворювання, виявляються не відразу, а через деякий час. Цей період називаєть­ся періодом уявного благополуччя, він може бути досить тривалим при опромі­ненні в малих дозах. Тривалість його скорочується при опроміненні у великих дозах.

3. При систематичному попаданні в організм людини РР відбувається підсумовування (накопичування) малих доз, що приводить до променевої хво­роби. Цей ефект називається кумуляцією.

4. І.В. впливають на організм людини як безпосередньо — соматичне ураження (від грецького слова "Sоmа" - тіло), так і виявляється у її нащадків. Цей ефект називається генетичним.

5. Різні органи живого організму мають свою чутливість до опромінення. Тому нормами радіаційної безпеки установлені три групи критичних органів тіла людини. При щоденному впливу дози (0,2-0,5)∙10 ^-2 3в можуть наступати зміни в крові.

6. РР, попадаючи в організм людей, відкладаються вибірково в органах і частинах тіла. В залежності від розподілу в тканинах організму виділяють на­ступні РН:

ті, що розподіляються рівномірно - тритій, вуглець, залізо, полоній, інер­тні благородні гази;

ті, що накопичуються в кістках - стронцій, кальцій, барій, радій, ітрій, цирконій, плутоній, торій, фосфор, вуглець;

ті, що залишаються в м'язовій тканині - цезій, радій, рубідій, кобальт;

ті, що відкладаються в шлунково-кишковому тракті - калій, натрій, три­тій, полоній;

ті, що відкладаються в нирках - рутеній, плутоній;

ті, що відкладаються в селезінці І лімфатичних вузлах - рутеній, ніобій.

РН йоду в щитоподібній залозі концентрується в 100-200 раз більше, чим в інших тканинах і органах.

7. Наслідки опромінення однаковими дозами різних живих організмів неоднакові, тобто видова радіочутливість у живих організмів різна. Чим примітивніше улаштований організм, тим він стійкіший до впливу І.В.

8. Ефект опромінення залежить не тільки від дози випромінювання, але і від часу, протягом котрого одержана ця доза. Установлено, що для біологічних клітин, які містять О₂, тривале опромінення малими дозами більш небезпечне, ніж короткочасно великими дозами (до певного рівня).

Установлено, що дія радіації відбувається на атомному і молекулярному рівні.

ІВ, діючи на живий організм, викликають у цьому ланцюжку зворотні і незворотні зміни, які призводять до тих чи інших біологічних наслідків.

Пряма дія ІВ - коли джерело ІВ одні і ті ж молекули іонізує і змінює їх хімічну структуру.

Непряма дія ІВ - поглинання енергії відбувається в одних, а хімічні пе­ретворення - в інших молекулах.

Основну частину маси живого організму складає вода (у людини – 70-75 %). Тому при опроміненні живої тканини значна частина енергії ІВ поглинається, відбувається її радіоліз, при якому молекули розщеплюються на пару іонів: à + е. Позитивний іон води відразу ж розпадається з утворенням вільного радикала

à + ,

а вибитий електрон е захоплюється іншою молекулою води, у результаті утворюється негативний іон води, який розпадається з утворенням радикала :

+ е à à + .

Якщо іони і рекомбінуючи утворюють воду, то вільні радикали (сильний відновник) і (сильний окислювач) мають високу хімічну активність.

За наявності кисню утворюються також вільні радикали гідроперекису і перекису водню , які є сильними окислювачами.

Вільні радикали води , , , , що утворюються в процесі радіолізу води, маючи високу хімічну активність, вступають у хімічні реакції з молекулами білка, ферментів і інших структурних елементів біологічної тканини, що призводить до зміни біохімічних процесів в організмі. У результаті порушуються обмінні процеси, пригнічується активність ферментних систем, сповільнюється і припиняється ріст тканин, виникають нові хімічні сполуки, не властиві організму, - токсини. Порушується життєдіяльність окремих функцій або систем і організму в цілому.

Це призводить до незворотних процесів в організмі. Специфіка дії ІВ на біологічні організми полягає в тому, що ефект, який викликається ними, зумовнений не стільки кількістю поглинутої енергії, скільки формою передавання цієї енергії.

Наприклад, теплова енергія в 5 Дж на 1 кг маси людини підвищує температуру тіла на 0,001° С (це теплова енергія, що міститься у склянці гарячого чаю), а у вигляді ІВ 5 Дж/кг =5 Гр = 500 рад викличе важку проміневу хворобу.

Тому при оцінці небезпеки опромінення людей, радіаційні ураження прийнято ділити на соматичні і генетичні.