| П |
роблема співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права належить до однієї з центральних у теорії міжнародного права. Вона здавна привертала увагу юристів різноманітних правових шкіл із багатьох країн*. Проте перші спеціальні праці, присвячені питанню співвідношення цих правових порядків у міжнародно-правовій науці, з'явилися тільки наприкінці XIX ст. Відтоді проблема не втрачає своєї ваги і актуальності.
Всебічне дослідження цієї складної в теоретичному і важливої в практичному плані проблеми відображене у працях відомих сучасних юристів, теоретиків і практиків міжнародного права (1. П. Блішенко, В. Г. Бутке-вич, Д. Б. Левін, 1.1. Лукашук, Р. А. Мюллерсон, Г. І. Тун-кін, Є. Т. Усенко, С. В. Черниченко). Значний науковий інтерес мають праці класиків західної міжнародно-правової науки (Д. Анцилотті, Я. Броунлі, П. Гугенхейм, Р. Дже-
* Ідеї природного та римського права, погляди Г. Гроція, Е. Ватте-ля, І. Канта, Б. Спінози та ін. зумовили значний вплив на виникнення та утвердження теорій співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права.
Значення проблеми співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права
нінгс, Г. Кельзен, Б. Конфорті, Г. Лаутерпахт, Ф. Морген-стерн, Л. Оппенгейм, Ж. Ссель, А. Фердросс, Дж. Фіц-моріс, Малкольм Н. Шоу та ін.).
Такий інтерес фахівців до зазначеного питання пояснюється не тільки складністю в теоретичному плані, а й тим, що його дослідження дає змогу глибше розкрити сутність міжнародного права як своєрідної правової системи, усвідомити взаємозв'язки, взаємодію і взаємовплив норм міжнародної та внутрішньодержавної правових систем, забезпечити їхнє узгодження і реалізацію, з'ясувати роль норм національного права у рішеннях міжнародних судів та арбітражів, можливість застосування національними судами міжнародно-правових норм. Як зазначає французький юрист-міжнародник М. Віралі, існує «певна доктринальна суперечність між прихильниками двох протилежних поглядів на співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права: школа дуалістів, яка розглядає обидві системи права як абсолютно різноманітні і позбавлені будь-якого взаємопроникнення, і моністів, які подають співвідношення як існування двох систем, об'єднаних у рамках загального правового порядку»1. З таким твердженням науковця можна погодитися: в доктрині міжнародного права з питання про співвідношення двох систем права є загальновідомими дві теорії — дуалістична і моністична, в межах яких існують різноманітні концепції співвідношення. Наука міжнародного права розрізняє п'ять таких основних концепцій: про існування двох окремих, незалежних одна від одної національної та міжнародної правових систем, які виключають верховенство однієї над іншою (дуалістична, в зарубіжній літературі іноді позначається як плюралістична); про примат внутрішньодержавного права над міжнародним (моністична); про примат міжнародного права над внутрішньодержавним (моністична); про верховенство кожної з двох систем у своїй власній царині з урахуванням їхніх складних взаємовідносин (теорія координації) і про існування двох самостійних, рівноправних, взаємозалежних міжнародної та внутрішньодержавної правових систем (соціалістична дуалістична).
1 Virally M. The Relation Between International Law And Municipal Law // Manual of Public International Law. N.Y., 1968. P. 167.
Глава VII Міжнародне і внутрішньодержавне право
Під двома правовими системами мають на увазі систему міжнародного права як систему норм, пов'язаних загальновизнаними принципами, і систему внутрішньодержавного права як образне, умовне визначення всього ареалу національно-правових систем держав. У кожному конкретному випадку йдеться про національно-правову систему конкретної держави. Як зазначають фахівці, міжнародне та внутрішньодержавне право становлять дві різні правові системи, насамперед у якісному значенні — з огляду на об'єкт правового регулювання і суб'єктів права.
