Тема 7: ЗУНР та конфлікт з Польщею.
План
1. Проголошення ЗУНР та організація держави.
2. Польсько-український конфлікт. УГА.
3. Доля Буковини, і Хотинщини і Закарпатської України.
4. Причини поразки ЗУНР.
Література:
1.Турченко Ф.Г. Новітня історія України ч.І (підручник),10кл., - Ґенеза,2006, ﻉ 28-32
2. Середницька Г.В. Історія України,опорні конспекти, 10кл – К.,2009,2012, с. 70-76
Проголошення ЗУНР та організація держави.
В жовтні-листопаді 1918 р. під впливом нищівної поразки у І світовій війні Австро-Угорська імперія почала розпадатися. Цьому передувало посилення національно-визвольного руху пригнічених народів, серед яких були і українці. Вони населяли такі етнічні території: Східну Галичину (з центром у Львові), Буковину (з центром у Чернівцях) та Закарпаття (з центром у Мукачеві), багато українців проживало в Підляшші та на Холмщині.
Імператор виступив з маніфестом, яким обіцяв федеративну перебудову держави. Але українські галицькі лідери (Євген Петрушевич, Кость Левицький та ін.), які давно мріяли про злуку Галичини із Східною Україною, твердо стали на позицію створення власної незалежної держави. 18 жовтня у Львові українські парламентарі галицького й буковинського сеймів, представники політичних партій та церковні ієрархи утворили Українську Національну Раду. УНРада, вищий орган майбутньої держави, задекларувала претензії на Східну Галичину, північно-західну частину Буковини й на Закарпаття. Було заявлено, що ці етнічні українські землі тепер представляють окрему Українську державу і що всі національні меншості мають вислати до УНРади делегатів. УНРада заявила, що найближчим часом буде прийнята конституція для нової держави, і що віднині австрійська влада не має права виступати від імені незалежної України. Рішення УНРади були схвалені підтримкою трьох галицьких владик: митрополитів зі Львова, Перемишля й Станіслава, при повній підтримці всього духовенства. Народові це рішення було oоголошено 19 жовтня 1918р. Цей день і вважається початком існування Західної Української Народної Республіки (ЗУНР). Її першим президентом став д-р Євген Петрушевич.
Все це суперечило планам поляків, які вели підготовку до утворення польської держави, до складу якої планували включити західноукраїнські землі. Щоб попередити це, Національна Рада в ніч на 1 листопада зайняла Львів (своїми збройними силами). Над ратушею було піднято синьо-жовтий національний прапор. За декілька днів УНРада розповсюдила свою владу на всю Східну Галичину.
Тим часом, події в Буковині і на Закарпатті розвивалися теж під гаслом «права нації на самовизначення». В Буковині внаслідок повстання влада перейшла до Крайового комітету (6 листопада). Але протрималася недовго: вже через 5 днів край окупували румунські війська. Українці Закарпаття після скасування угорського королівства створили в Пряшеві Руську Народну Раду й висунули вимогу національної свободи. Мадяри погодилися на існування автономного Руського краю в межах Мадярщини, але русини-українці прагнули повної злуки із ЗУНР. Про це було заявлено на з'їзді у Хусті (21 січня 1919 р.), який просив українське військо прибути до Закарпаття. Було обрано Центральну Національну Раду (100 членів) на чолі з М. Бращайко. Але за Версальським договором Закарпаття відійшло до Чехословаччини на правах автономії.
Розбудова державності ЗУНР, її внутрішня політика. 9 листопада 1918 р. був створений перший Державний Секретаріат Республіки (її уряд), головою (прем'єром) уряду став д-р Кость Левицький. На сесії УНРади 13 листопада був прийнятий тимчасовий закон, який визначав назву держави — ЗУНР; її територію — всі етнографічні українські землі, що знаходилися під управлінням Австрії; суверенний народ обирає представників до Установчих зборів ЗУНР, а поки що владу здійснюватимуть УНРада та Держсекретаріат. Визначалося, що гербом ЗУНРеспубліки є золотий лев на синьому полі, а державна печатка має навкруги герба напис: «Західноукраїнська Народна Республіка».
УНРада розуміла складність завдань внутрішньої політики, дбала про порядок в краї. Розуміючи неможливість негайного проведення виборів до Установчих зборів, вона 16 листопада видала закон про обов'язки і права тимчасової адміністрації краю, а також про організацію судів і судочинства. Були зроблені кроки до створення жандармерії та Української Галицької Армії (УГА) та негайне переведення легіону Українських Січових Стрільців з Чернівців (Буковина) до Львову. Однак сформувати регулярну велику армію уряд ЗУНР не зміг.
Розбудові державності віддавалася перевага перед радикальними соціально-економічними перетвореннями. Уряд розраховував досягти соціальної стабільності через проведення аграрної реформи, 8-годинний робочий день, надання широких прав національним меншинам, представникам яких у майбутньому парламенті було обіцяно ЗО % депутатських місць.
Проблемою уряду ЗУНР було об'єднання всіх областей Західної України в єдину державу та спроба об'єднатися з УНР. Переговори з Директорією, які почалися в кінці 1918 р., закінчилися Актом «злуки», проголошеним 22 січня 1919 р. на Софіївській площі у Києві.
Після проголошення Акту Соборності Галицька держава отримала назву Західна область УНР (ЗО УНР); їй гарантувалася цілковита автономія; війська ЗУНР та УНР об'єднувалися. Були схвалені закони про громадянство, про українську мову, про майбутній Сейм ЗУНР.
Однак, повного об'єднання обох частин України досягнути в цей історичний період не вдалося: 1) на західні землі все більше і більше наступали польські війська, витісняючи поступово адміністрацію ЗУНР з території західноукраїнських земель; 2) закарпатські землі, як зазначалося вище, відійшли до Чехословаччини; 3) саме існування УНР ставало проблематичним внаслідок вторгнення радянських військ. Лише через чверть століття вдалося здійснити ідею соборності українських земель.
Зовнішня політика ЗУНР, як і внутрішня, була надзвичайно складна. З перших днів свого існування Республіка опинилася в стані війни з Польщею. Спроби добитися міжнародного визнання ЗУНР закінчилися невдачею. Представники Антанти натомість визнали права Польщі на окупацію Східної Галичини. Під натиском польських військ в кінці травня Галицький уряд спочатку переїхав до Тернополя, а потім — до Станіслава і нарешті змушений був податися в напрямі до р. Збруч, що розділяла Галичину й Велику Україну. Нарешті президент Петрушевич дав наказ своїй армії перейти р. Збруч і з'єднатися з частинами військ Директорії. Це сталося 16 липня 1919р.
Організація держави:
Українська Народна Рада – законодавчий орган; президент – Євген Петрушевич;
Розгалужена система місцевого самоврядування;
Створення УГА та жандармерії;
Утворення державності української мови, оголошення приватних гімназій державними;
Забезпечення широких прав національним меншинам (надання 30% місць у парламенті).
Соціально-економічна політика:
Аграрна реформа (квітень 1919р.) – ліквідація поміщицького землеволодіння і розподілення землі між безземельними і малоземельними селянами;
Введення в обіг власної валюти – гривні та карбованця;
8-ми годинний рабочий день
встановлення державної монополії на продаж зерна, хліба, цукру, спирту, сірників, шкур, свиней, заборонено вивезення нафти;
заходи щодо відновлення роботи залізниць.
Зовнішня політика:
1. Злука (об’єднання УНР та ЗУНР 22 січня 1919 року) й перетворення ЗУНР у ЗО УНР;
2. Війна з Польщею в умовах безуспішних спроб подолати зовнішньополітичну ізоляцію.
Таким чином, через 9 місяців свого існування ЗУНР була ліквідована, а народ опинився в польській неволі, далеко гіршій за австрійську.
