Формою міжнародних економічних відносин, роль яких за сучасних умов неухильно підвищується, є міжнародні науково-технічні зв'язки. З розгортанням НТР жодна країна, при будь-якому науково-технічному потенціалі, не в Змозі повністю задовольнити свої потреби у новій техніці і Технології, створювати усі види наукової продукції. Саме міжнародні науково-технічні зв'язки і є тією формою, через яку здійснюється обмін науково-технічними досягненнями між різними країнами. Обсяг цього обміну неухильно збільшується. Нині загальний обсяг науковомісткої Продукції на світовому ринку досяг 2,3 млрд. дол. Міжнародні науково-технічні зв'язки реалізуються шляхом торгівлі високотехнологічними та науковомісткими товарами і обміну науково-технічними знаннями та діловими послугами. Розглянемо їх.
Торгівля високотехнологічними та науковомісткими товарами — це торгівля електронно-обчислювальною технікою, засобами зв'язку, новітніми хімічними та фармацевтичними виробами, їх виготовлення вимагає високого рівня технічної і технологічної оснащеності підприємств та великих витрат на наукові дослідження, тому переважна частина світового товарообороту такими товарами припадає на економічно розвинуті країни. Ця група країн Здійснює понад 90 % світового експорту та 70 % світового Імпорту високотехнологічних та науковомістких товарів.
А серед розвинених країн провідне місце займають США, Німеччина, Японія, Франція, Італія та Англія, їх питома вага складає 80 % експорту і 70 % імпорту таких товарів. Про їх роль свідчить і такий факт. Увесь світовий ринок високотехнологічної продукції умовно поділяється на 50 макротехнологій. З них США контролюють ринок за 22 макротехнологіями, Німеччина — за 11, Японія — за 7 макротехнологіями. У загальному обсязі наукової продукції частка США становить 39 %, Японії — ЗО %, Німеччини — 16 %.
Другою формою міжнародних науково-технічних зв'язків є міжнародний технологічний обмін. Технологія — це знання, які дозволяють поліпшувати обладнання, вироби та технологічні процеси. Вони зменшують вартість продукції та ведуть до впровадження нових благ. Передача технологій здійснюється через торгівлю, ліцензування, ноу-хау, надання управлінських, маркетингових та інженерних послуг як на комерційній, так і на некомерційній основі.
При торгівлі передача нових технологій здійснюється шляхом поширення проспектів, специфікацій, інформації щодо виробничого процесу і характеристик нової продукції. Найбільшим у світі експортером технологій є США. Передача їх здійснюється двом групам покупців: зарубіжним фірмам ТНК і незалежним фірмам. Першій групі покупців надаються найновіші технології, а другій — відносно застарілі.
Велику роль у поширенні нових технологій відіграє ліцензування. Ліцензійні угоди — це юридичний договір, за яким ліцензія надає певні права ліцензіату на деякий час і за певну винагороду. Одним з видів таких послуг є франчайзинг. Це ліцензійна угода двох компаній, одна з яких надає іншій право на використання знаку для товарів або послуг, фірмового найменування або технологічного процесу, іміджу або ділової репутації, спеціалізованого устаткування. Фірма, що продає названі блага, називається франчайзер, а та, що їх купує — франчайзі. Ця: форма передачі технологій зародилася у СЩА, а потім поширилася і в інших країнах, зокрема Європі. Про її ефективність свідчить той факт, що щорічний валовий доход понад 800 тис. франчайзингових підприємств перевищує 1 трлн дол. Підприємства-франчайзі, як правило, в 1,5— 2 рази ефективніші за однопрофільні підприємства, що не використовують франчайзинг. Найвідомішими у світі фірмами-франчайзерами є «Макдональдс», «Кока-Кола», «Адідас» тощо.
Україна також залучається до цієї системи. За оцінкою Мінекономіки, на початок 2002 р. в Україні було підписано понад 80 франчайзингових контрактів. Однак закон, що врегулював би цю сферу діяльності, Верховною Радою України ще не прийнято, що гальмує поширення цієї ефективної системи.
Передача технологій здійснюється і через ноу-хау. Це сукупність науково-технічних, комерційних та організаційних відомостей, володіння якими забезпечує певні переваги підприємству чи особі, яка їх отримує. Ноу-хау Оформляється у вигляді технічної документації, навиків і виробничого досвіду, необхідних для освоєння нових технологій. Ноу-хау, будучи непатентованим науково-технічним досягненням і виробничим досвідом конфіденційного характеру, як і патент та ліцензія, є власністю фірми і реалізується одночасно з патентом або ліцензією, що полегшує використання останніх.
Науково-технічний обмін здійснюється і через угоди про надання управлінських послуг. Договір про їх надання є угодою, за якою оперативний контроль за підприємством чи фазою його діяльності надається іншому підприємству за відповідну винагороду. Функції, що виконуються за укладеною угодою, можуть включати управління виробництвом, в т. ч. і відповідальність за технічний та інженерний аспекти, управління кадрами та фінансами. Це дає можливість запозичувати новини у цій сфері.
Методом передачі технології є і угоди про здачу об'єктів «під ключ». У цьому випадку корпорація, що реалізує угоду, бере на себе відповідальність за здійснення усіх або переважної частини операцій, необхідних для планування і спорудження певних об'єктів і налагодження випуску продукції.
Передача технологій здійснюється і через лізинг, Інже-ніринг, консалтинг та обмін у сфері підготовки кадрів начальними закладами різних країн.
Розширення науково-технічних зв'язків супроводжується і посиленням конкуренції між різними країнами в Пріоритетних напрямах науково-технічного прогресу. Це веде до зміни співвідношення сил між провідними країнами, що забезпечують обмін технологіями. Якщо після Другої світової війни беззаперечним лідером були США, то за сучасних умов їх технологічна перевага значною мірою втрачена. Дедалі зростаючу роль у цій сфері міжнародних економічних відносин відіграють Японія, Німеччина, Франція, а останнім часом — і Китай.
