Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Внутрішня й зовнішня політика гетьманів України І.Мазепи та П.Орлика, її державотворчий потенціал




Від самого початку своєї діяльності лівобережний гетьман І. Мазепа активно дотримувався проросійської орієнтації. Особливо довір­ливими склалися його відносини з молодим російським царем Петром І. За згадками сучасників, Петро І довіряв українському гетьману, причому настільки, що саме І. Мазепа вважався другою людиною в держа­ві. Його заслуги були відзначені найвищою наго­родою Московської держави - орденом Андрія Першозванного з написом «За віру і вірність». І. Мазепа підтримував Росію в боротьбі з Туреччиною та Кримом, а за наказами Петра І, окрім власне військової під­тримки, українські селяни повністю забезпечували москов­ську армію провіантом, фуражем і кіньми, козаки й пос­политі виконували важкі канальні роботи, будували фор­тифікаційні споруди навколо Петербурга, Астрахані та на Кавказі, брали участь у суднобудуванні. Козацькі війська змушені були воювати в Білорусі, Литві та Фін­ляндії, захищаючи чужі інтереси. Така ситуація надзви­чайно шкодила авторитету І. Мазепи, Україна поступово втрачала будь-яку незалежність і втягувалася в політичну орбіту Московської держави.

І. Мазепа, вихований в аристократичному дусі, був прибічником монархічного устрою в Україні. Не маючи прямих нащадків, зміцнив свою владу, створивши державний апарат за принципом особистої відданості. У внутрішній політиці завжди відстоював інтере­си козацької старшини, чимало її представників одержа­ло від нього землі й стало його прихильниками. Проте посилення козацької верхівки відбувалося за рахунок рядового козацтва. Водночас геть­ман був меценатом і фундатором низки пишних православних храмів. Завдяки І. Мазепі збудовані величні храми Братського та Миколаївського монастирів, церква Всіх святих у Києво-Печерській лаврі, його коштом було реставровано Со­фійський собор, Михайлівський Золотоверхий монас­тир, лаврський Успенський собор. За його життя побудовано 12 і реставровано 20 хра­мів, й не випадково український архітектурний стиль кінця XVII - початку XVIII ст. назвали мазепинським бароко.

За гетьманування І. Мазепи розквітли українські міс­та, потурбувався гетьман і про головне місто Гетьманщини - Батурин, який був розбудова­ний у традиціях найкращих західноєвропей­ських столиць. За зразком особистого палацу французьких монархів - Версалю - була по­будована гетьманська резиденція, яка розміщувалася за містом.

І. Мазепа багато уваги приділяв господарським справам: десят­ки його універсалів стосувалися землеволодіння, сільського господарства та промисловості. Гетьман заохочував організаторів промисловості різними пільгами. У цей час були створені нові та розширені старі про­мислові заклади. Крім того, зростала й внутрішня торгівля — між Лівобережжям, Правобережжям, Слобожан­щиною та Запоріжжям.

І. Мазепа всебічно підтримував мистецтво й науки. Гетьман сприяв піднесенню Києво-Могилянської колегії, 1701 р. її перетворено на Академію й призначено щорічну субсидію розміром 1 000 золотих. За наказом І. Мазепи для Академії були збудовані новий будинок і Братський собор. Гетьман сам часто відвідував цей навчальний заклад, полюбляв бувати тут на диспутах та виставах. Освітній заклад став зразком для інших шкіл такого типу в Україні. Втім, найбільш суперечливими й досі є оцінки виступу І.Мазепи у 1708р., коли він вирішив приєднатися до шведської армії короля Карла ХІІ. Цей вчин ок гетьмана був зумовлений прагненням відновити українську державність у формі князівства з довічною владою монарха. Однак, така зміна зовнішньої політики стала повною несподіванкою для переважної більшості населення тодішньої України, яке виявилося не готовим до цього й залишилося пасивним. Гетьмана І.Мазепу підтримало 6-тисячне військо, а також 8 тисяч запорожців на чолі з кошовим отаманом К.Гордієнком. 8 липня 1709р. відбулася вирішальна Полтавська битва, під час якої війська шведів і українців зазнали поразки. Внаслідок цього Мазепа і його прибічники опинилися на території Молдови, де й помер 70-річний гетьман. Отже, спроба цієї групи української аристократичної еліти відродити державність України зазнала невдачі, хоча такі політичні нащадки І.Мазепи як П. Орлик, А.Войнаровський, Д.Горленко й надалі намагалися втілити у життя ідеї свого попередника і лідера.

Пилип Орлик - найближчий соратник гетьмана Мазепи - був генеральним писарем Гетьманщини. Українські козаки, що опинилися на еміграції (у Молдавському князівстві), обрали Орлика гетьманом України (1710-1742рр.), однак цей титул був достатньо символічним, оскільки з 1709 р. Орлик знаходився за межами України.

При виборах гетьмана між майбутнім гетьманом і козаками було укладено угоду «Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорозького», згодом названі Конституцією Пилипа Ор­лика. Вони не були втілені в життя, але увійшли в історію як перша у Європі конституція демократичного суспільства й за­лишили глибокий слід у свідомості багатьох українців. У цьому акті проголошувалося, що Україна обох сторін Дніпра “...має бути на всі часи вільною від чужого панування”. Окремі статті обме­жували владу гетьмана: державні справи гетьман мав вирішува­ти спільно з генеральною радою, до якої, крім генеральної стар­шини й полковників, мали входити виборні депутати від полків. Вирішення судових справ проти старшини передавалося гене­ральному судові. Планувалося чітко розмежувати державний скарб і особисті фінанси гетьмана.

На гетьмана покладався обов'язок захищати козаків і поспо­литих від надмірних утисків, забезпечувати козаць­ких вдів і сиріт. Старшині заборонялося використовувати коза­ків і селян на власні потреби, відбирати у них ґрунти та інше майно. Окремо обумовлювалися права української автокефаль­ної православної церкви, підпорядкованої константинопольсько­му патріарху. У Конституції Орлика відчутні лібераль­ні, демократичні тенденції. Запровадження постійних генераль­них рад з широким представництвом свідчило, що засади парла­ментаризму зародилися в середовищі українських політиків уже на початку ХVIIІ ст.

П.Орлик та його соратники, спираючись на військову силу коза­ків-емігрантів, розгорнули активну дипломатичну діяльність, укла­ли нові договори з Карлом ХІІ, кримським ханом і турецьким султаном, спрямовані на визволення України від московського панування. Гетьман використовував найменшу нагоду, щоб пору­шити українське питання перед провідними європейськими державами і урядами, домогтися визволення України.

 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-07-29; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 515 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Что разум человека может постигнуть и во что он может поверить, того он способен достичь © Наполеон Хилл
==> читать все изречения...

2542 - | 2355 -


© 2015-2025 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.01 с.