В чому полягає сутність девіантної поведінки? Якими є прояви соціальних відхилень у суспільному житті, їх причини і наслідки?

Поведінка людей далеко не завжди відповідає загальноприйнятим цінностям і нормам. Девіантна поведінка - це вчинок, діяльність людини, що не відповідають офіційно встановленим чи фактично сформованим у даному суспільстві нормам, стереотипам і зразкам поведінки. Як індивідуальний поведінковий акт, девіантна поведінка вивчається психологією, педагогікою і психіатрією. Предметом вивчення соціології є не одинокі вчинки, а масові поведінкові реакції, що йдуть врозріз з існуючими нормами.

Девіантна поведінкав соціологічному розумінні далеко не завжди має негативний сенс. Відхилення від норм можуть мати для системи двояке значення:

a. негативне, коли порушується функціонування системи, відбувається дезорганізація і створюються загрози її існуванню;

b. позитивні, коли відбувається удосконалювання системи, підвищення її організованості.

Можна виділити три основні компоненти соціального відхилення (девіації): людина (група), якій властива певна поведінка; очикування чи норма, що є критерієм оцінки девіантної поведінки; група чи організація, що реагує на поведінку. Класифікація девіантної поведінкитакож зв'язана з певними труднощами: одні й ті ж самі види поведінки можуть вважатися як девіантними, так і не девіантними не тільки в різних суспільствах, але й у різних шарах того самого суспільства. Насамперед, виділяють первинні і вторинні відхилення (девіації). Первинне відхилення - поведінка, що частково відповідає прийнятим у суспільстві чи групі культурним нормам. Це відхилення незначні і терпимі. Тому індивіди, що роблять їх, не вважаються девіантами (наприклад, курці). Вторинне відхилення - це відхилення від існуючих у групі чи суспільстві норм, що соціально визначаються як девіантні (наприклад, злочинці). Існує кілька пояснювальних моделей причин девіантної поведінки. Усі теорії, що пояснюють девіацію, можна звести в три основні групи: біологічні, психологічні і соціологічні. У біологічних теоріях робиться акцент на вроджену схильність людини до здійснення девіантних вчинків. У психологічних теоріях девіантна поведінкапояснюється різними відхиленнями в психічному розвитку. Соціологічне пояснення будується на основі соціальних і культурних факторів. Уперше соціологічне пояснення девіації було дано в теорії аномії, яку розробив Е. Дюркгейм. Під категорією "аномія" Дюркгейм розумів "безнормність". Її зміст полягає в тому, що під час криз, радикальних соціальних змін життєвий досвід перестає відповідати ідеалам, втіленим у соціальних нормах, що регулюють поведінку людей у звичайних умовах. Соціальні норми руйнуються, люди втрачають орієнтацію, виникає соціальна дезорганізація, тобто це стан суспільства, коли культурні цінності, норми і соціальні взаємозв'язки відсутні, слабшають чи суперечать один одному. Подальший розвиток теорії аномії зв'язано з ім'ям Р. Мертона. На його думку, причина девіації складається в розриві між культурними цілями суспільства і соціально схвалюваними засобами їхнього досягнення. Наприклад, люди прагнуть до фінансового успіху, але переконуються в тому, що його неможливо досягти за допомогою соціально схвалюваних засобів. В залежності від відношення індивідів до прийнятих в тій чи іншій спільності цілей і засобів їхнього досягнення, Р.Мертон виділив п'ять типів поведінкових реакцій: конформізм, інновація, ритуалізм, ретретизм, заколот. Конформізм (підпорядкування) означає прийняття цілей і засобів даної соціальної спільності, навіть шляхом відмовлення від власних переконань. Цей вид поведінки найбільш розповсюджений. Якби справа обстояла інакше, стабільність суспільства була б неможлива. Інновація (нововведення) виражається в прийнятті цілей, але неприйнятті засобів їхнього досягнення. Ритуалізм (від слова ритуал) виражається в неприйнятті цілей, але прийнятті засобів досягнення цих цілей. Наприклад, службовий психоз бюрократа – він стежить за правильністю заповнення різних паперів, забуваючи про цілі, задля яких вони заповнюються. Ціль відкидається, однак підпорядкування встановленим нормам зберігається. Ретретизм (відхід) - це вид адаптації індивідів до суспільства, яке вони не сприймають. Ці люди знаходяться в суспільстві, але фактично не належать до нього, що виявляється в повному запереченні цілей і засобів. Відхід із суспільства, але куди? У психічну хворобу, наркоманію, алкоголізм, бродяжництво. Заколот - це така поведінкова реакція, що виражається в повному запереченні проголошуваних суспільством цілей і засобів і заміні їх на нові цілі і засоби. Це спроба установити новий соціальний порядок.