Люди знаходяться в постійному русі, а суспільство - у розвитку. Тому одним з важливих механізмів соціальної стратифікації є соціальна мобільність. Уперше теорія соціальної мобільності була розроблена і введена в науковий оборот відомим російським соціологом П.А.Сорокін.Соціальна мобільність визначається як зміна індивідом, родиною, соціальною групою місця в соціальній структурі суспільства.Існують два основних види соціальної мобільності - міжпоколінна і внутрішньопоколінна, і два основних типи - вертикальна і горизонтальна. Міжпоколінна мобільність припускає, що діти досягають більш високої соціальної позиції або опускаються на більш низьку сходинку, ніж їх батьки. Внутрішньопоколінна мобільність має місце там, де один індивід протягом життя кілька разів змінює соціальні позиції. Інакше вона називається соціальною кар'єрою. (Наприклад, токар стає інженером, потім начальником цеху, директором заводу і т.д.).Вертикальна мобільність - це переміщення індивідів, соціальних груп з однієї страти (стану, класу, касти) в іншу, при якому істотно міняється їх соціальний стан. Якщо при цьому відбувається підйом по соціальним сходам, має місце восходяща мобільність, якщо ж соціальний спуск - нисходяща мобільність. (Підвищення в посаді - приклад восходящої, а розжалування - нисходящої мобільності). Горизонтальна мобільність - перехід індивіда чи соціальної групи від однієї соціальної позиції до іншої, що знаходиться на тому ж рівні. (Прикладом може бути перехід з однієї професії в іншу, при якому не відбувається істотна зміна соціального статусу).Різновидом горизонтальної мобільності служить географічна мобільність. Вона проявляється як просте переміщення з одного місця в інше при збереженні колишнього статусу. Однак якщо до зміни місця додається зміна статусу, то географічна мобільність перетворюється в міграцію. Міграція - зміна місця проживання, переміщення людей на іншу територію (регіон, місто, країна) зі зміною їхнього соціального статусу. Якщо сільський житель приїхав у місто для того, щоб відвідати родичів, то це географічна мобільність. Якщо ж він переселився в місто на постійне місце проживання і знайшов у ньому роботу, то це міграція.Крім того, розрізняють індивідуальну і групову мобільність. Групова мобільність відбувається там і тоді, де і коли підвищується чи знижується суспільна значимість цілого класу, стану, касти, рангу, категорії. Індивідуальна мобільність має місце тоді, коли переміщення вниз чи нагору відбувається в окремої людини незалежно від інших. Маргинальність. У перехідні періоди в зв'язку з ростом соціальної мобільності особливу гостроту здобуває проблема маргинальності.Маргинальність - це стан особистості чи спільноти, що знаходиться на грані різних культур. Це стан тих, хто відірвався від своєї страти, але не адаптувався ще до нової, не прийняв її цінностей, норм. Типовим прикладом є стан тих, хто переїжджає із села в місто, змінює професію, включається в управлінські структури. Вони вже живуть у нових умовах, зазнають впливу від інших факторів, нової професії, міського способу життя, але вони не відразу стають городянами, професіоналами, керівниками. Труднощі адаптації до нового соціокультурного середовища породжують внутрішню напруженість, стресові стани. У зв'язку з цим поведінка маргинала відрізняється нестійкістю, крайніми проявами. Маргінальним може бути і все суспільство, якщо швидко здійснюється перехід до нових соціальних умов його розвитку, руйнуються його підвалини, але продовжують ще діяти старі стереотипи, цінності свідомості, старі норми поведінки.
Соціальні норми як регулятори соціальної взаємодії.
Якщо звернутися до історії філософської і соціологічної думки, то ми побачимо, що істотне місце завжди займали пошуки інтегративних елементів, відносин, що визначають їхню цілісність. У складній системі суспільних відносин, соціальних зв'язків, мислителі намагалися виділити головні елементи, що єднають суспільство. За Гегелем визначальними були правові відносини, саме вони з'єднували усі види зв'язків воєдино. За Кантом, таку роль відігравали моральні відносини. За Марксом – глибинні економічні. Безсумнівно, загальні цінності виступають інтегративним чинником, але це не єдиний чинник. Цінності можуть не тільки поєднувати, але і вказувати на диференціацію, тому що системи цінностей можуть бути протилежними, тому Їх роль може мінятися.
Прийнято розмежовувати цінності:
1) існуючі, наявні (наприклад, цікава робота, родина, повага людей, багатство тощо);
2) цінності цільові (ідеали, цілі, бажання);
3) цінності належного (соціальні норми, ролі, установки).
Соціальні норми подібно до інших цінностей виконують функції оцінки й орієнтації особистості, спільноти. Разом з тим вони не обмежуються цими функціями. Норми здійснюють регулювання і соціальний контроль за поведінкою. Вони носять яскраво виражений вольовий характер. Це не тільки вираження думки, але і вираження волі. При цьому на відміну від індивідуального волевиявлення, норма виражає типові соціальні зв'язки, дає типовий варіант поведінки. Норма не тільки оцінює й орієнтує подібно ідеям, ідеалам, але і наказує. Її характерною рисою є імперативність. Це єдність оцінки і розпорядження.
Соціальні норми – це правила, що виражають вимоги суспільства, соціальної групи до поведінки особистості, групи в їхніх взаєминах один з одним, соціальними інститутами, суспільством в цілому.Регулюючий вплив норм полягає в тому, що вони встановлюють межі, умови, форми поведінки, характер відносин, цілі і способи їх досягнення. Внаслідок того, що норми передбачають і загальні принципи поведінки, і конкретні її параметри, вони можуть давати більш повні моделі, еталони належного, ніж інші цінності.Норми виникають внаслідок потреби у певній поведінці. Так, наприклад, однією із самих давніх норм була норма чесного відношення до своєї частки в суспільній праці. На зорі людства можна було вижити тільки дотримуючись даної норми. Вона з'явилася в результаті закріплення повторюваних необхідних спільних дій.
Різноманіття соціальної реальності, соціальних потреб породжує і різноманіття норм. Класифікувати норми можна за різними критеріями:
за суб'єктами, носіями норм: загальнолюдські норми, норми суспільства, групові, колективні. У сучасному суспільстві спостерігається складна колізія цих норм.
за об'єктом чи сферою діяльності розмежовуються норми, що діють в окремих видах відносин: політичні, економічні, естетичні, релігійні тощо.
за змістом: норми, що регулюють майнові відносини, спілкування, що забезпечують права і свободи особи, що регламентують діяльність установ, взаємини між державами і т.д.
за місцем в нормативно-ціннісній ієрархії: основні і другорядні, загальні і конкретні.
за формою утворення і фіксації: жорстко фіксовані і гнучкі.
за масштабом застосування: загальні і локальні.
за способом забезпечення: ті, що спираються на внутрішнє переконання, суспільну думку чи на примус, на силу державного апарата.
за функціями: норми оцінки, що орієнтують, контролюючі, регламентуючі, караючі, заохочуючи.
