Соціальний статус (від лат. status - стан справ, положення) - положення індивіда чи групи в соціальній системі, обумовлене виконуваними ними соціальними функціями з правами, що випливають з них, і обов'язками. Кожна людина виконує безліч функцій у системі соціальних зв'язків, оскільки включена у безліч різних соціальних груп. Тому вона має безліч статусів. В залежності від того, займає людина дану позицію завдяки наслідуваним ознакам (раса, етнічна приналежність, соціальне походження) чи завдяки власним зусиллям (освіта, заслуги), розрізняються відповідно запропонований і придбаний статуси. Запропонований статус - це соціальна позиція, що заздалегідь запропонована індивіду суспільством чи групою незалежно від його здібностей чи зусиль. Різновидом такого статусу є соціально-класовий статус, тобто положення індивіда в суспільстві, обумовлене його соціально-класовою приналежністю. Придбаний (досягнутий) статус - це соціальна позиція, що займається індивідом і закріплюється через його індивідуальний вибір, власні зусилля і конкуренцію з іншими індивідами. Різновидом статусу, що досягається, може бути професійно-посадовий статус, тобто позиція індивіда в суспільстві, яка обумовлена виконуваними їм професійно-посадовими функціями з правами, що випливають з них, і обов'язками. Таким чином, поняття соціального статусу характеризує:
1) місце особистості в системі суспільних відносин;
2) її діяльність в основних сферах життя;
3) оцінку діяльності особистості з боку суспільства, що виражається у певних кількісних і якісних показниках (зарплата, премії, нагороди, звання, привілеї);
4) самооцінку, що може збігатися або не збігатися з оцінкою суспільства чи соціальної групи.
Проблема соціального статусу має не тільки теоретичне, але і велике практичне значення. Так, у житті нерідко зустрічаються приклади хибно зрозумілого чи привласненого статусу. Статус і роль тісно зв'язані. Соціальна роль – це сукупність дій, що повинна виконувати людина, яка займає певний статус у соціальній системі суспільних відносин, тобто це функції особистості, які обумовлені її соціальним статусом. У структурі соціальної ролі звичайно виділяються чотири елементи:
1) опис типу поводження, що відповідає даній ролі;
2) розпорядження, вимоги, зв'язані з даною поведінкою;
3) оцінка виконання запропонованої ролі;
4) санкції, що можуть носити як негативний, так і позитивний характер.
Так, соціальна роль звичайно розглядається в двох аспектах: рольового чекання і рольового виконання. Рольове чекання - це очікувана модель поведінки, яка асоціюється з даним статусом, тобто типова поведінка (у рамках норм і стандартів) для людей даного статусу в даній соціальній системі. Інакше кажучи, це та поведінка, яку чекають від нас навколишні, знаючи наш соціальний статус. Рольове виконання - це фактична, реальна поведінка людини, яка займає ту чи іншу соціальну позицію (соціальний статус).Кожна людина має безліч соціальних статусів, і кожному її статусу відповідає спектр ролей. Сукупність ролей, що відповідають даному статусу, називається рольовим набором. Таким чином, можна констатувати, що кожна людина виконує в суспільстві безліч соціальних ролей. У зв'язку з цим виникає проблема рольового конфлікту. Рольовий конфлікт - це зіткнення рольових вимог, які пропонуються людині, що викликано одночасним виконанням ролей. Маючи загальне уявлення про сутність рольових конфліктів, можна провести їхню класифікацію:- По-перше, це конфлікти, викликані розходженнями в розумінні своєї ролі особистістю і оточуючим середовищем. Наприклад, викладач вузу вважає, що він може домогтися глибокого засвоєння програми свого предмета студентами без тиску на них, однак на кафедрі переважає інший методичний підхід.- По-друге, це конфлікт між різними аспектами однієї і тієї ж ролі, викликаний протилежними вимогами до її виконання. Наприклад, від адвоката потрібно прийняття всіх заходів для виправдання підзахисного, але від нього ж як юриста очікують боротьби з правопорушеннями, що підривають основи суспільства.- По-третє, це конфлікт, причиною якого є неможливість поєднання різних ролей Наприклад, від жінки її начальник вимагає високої самовіддачі на роботі, а чоловік - високої самовіддачі вдома.- По-четверте, це конфлікт між особистісними якостями індивідів і рольовими вимогами. Не секрет, що є чимало людей, що займають посади, для яких вони не мають необхідних якостей. Рольові конфлікти породжують рольову напруженість, що виявляється в різних життєвих і службових безладдях. Тому важливо знати деякі способи зниження рольової напруженості. Один з них полягає в тому, що окремі ролі визнаються більш важливими, ніж інші. Так, у деяких випадках варто вибрати, що важливіше: родина чи робота. Для жінок нормальним вважається вибір на користь першого, а для чоловіків - другого. Поділ між двома системами ролей, зокрема родиною і роботою, послабляє рольовий конфлікт.
