У якості складних специфічних і самостійних соціальних норм, що представляють основні норми поведінки, звичайно виділяють норми моралі і права.І право, і мораль регулюють суспільні відносини шляхом створення загальнообов'язкових правил поведінки і встановлення певної відповідальності у випадку їхнього недотримання. Разом з тим вони істотно відрізняються друг від друга. Це відносно самостійні регулятори поведінки.
Насамперед, мораль і право мають різне походження. Мораль значно давня. Вона з'являється з появою людського суспільства, у процесі становлення праці. Право ж — тільки з появою держави. Мораль і право відрізняються за формою вираження волі суспільства. Мораль виражає волю окремих соціальних груп і суспільства в цілому, право - державну волю. Саме цим пояснюється принципова розбіжність моралі і права за способом забезпечення. Якщо дотримання норм моралі забезпечується внутрішнім переконанням в справедливості норм і силою суспільної думки, то дотримання норм права, крім того, і силою державного апарата. Однак на цій підставі не можна розглядати норми моралі як внутрішні, засновані на переконанні, і норми права як зовнішні, засновані на примусі. Виконання норм права забезпечується також й переконанням. Правопорядок стійкий, коли спирається на свідоме прийняття норм як необхідних і справедливих. Мораль спирається не тільки на переконання, але і на суспільний примус. Не можна не помітити, що правові норми, як правило, відрізняються від моральних своєю формальною визначеністю. Вони встановлюються чи санкціонуються державою в заздалегідь визначеному порядку, мають строго визначену форму (закону, указу, постанови тощо), набирають сили в точно встановлений час. Норми ж моралі постійно складаються в суспільстві в міру його розвитку, поступово поширюються в міру підтримки суспільною думкою.Правові норми носять і більш конкретний характер. Звичайно вони переслідують чи заохочують конкретні дії. Норми ж моралі, як правило, указують на загальний принцип поведінки. Тому одній моральній нормі, наприклад, "не вбий", "не вкради" відповідає безліч правових норм, що карають за убивство за різних обставин, за крадіжку і т.п. І головне, що хотілося підкреслити, мораль і право відрізняються за суворістю вимог, які висуваються до поведінки людини. Внаслідок того, що мораль висуває більші вимоги до поведінки, сфера її дії набагато ширше права. Сфера моралі ширше також тому, що є відносини, що взагалі не можуть бути віднесені до правового регулювання (відносини дружби, любові тощо).
Нарешті, норми моралі гнучкіше норм права. В силу специфіки свого утворення вони швидше відбивають нові потреби, вони йдуть ніби попереду, вказуючи шлях праву. Правові норми в більшій мірі відстають від потреб суспільства. Звідси неминучість колізій моралі і права.
18 .Дайте характеристику основних історичних типів суспільств. Покажіть взаємозв’язок критеріїв типології. У сучасному світі існують різні типи суспільств, що розрізняються між собою по багатьом параметрам,як наявним(мова спілкування, культура,географічне положення,розмір і т.п.),так і прихованим (ступінь соціальної інтеграції,рівень стабільності й ін.).Наукова класифікація припускає виділення найбільш істотних,типових ознак,що відрізняють одні групи суспільств від інших і які об'єднують суспільства однієї і тієї ж групи.У серединіXIXст. К. Маркс запропонував типологію суспільств, в основу якої були покладені спосіб виробництва матеріальних благ і виробничі відносини-насамперед відносини власності.Він розділив усі суспільства на п'ять основних типів(за типом суспільно-економічних формацій): первісно-общинні, рабовласницькі, феодальні,капіталістичні і комуністичні. Інша типологія поділяє всі суспільства на прості і складні. Критерієм виступає рівень управління і ступінь соціальної диференціації (розшарування). Просте суспільство - це суспільство, у якому складові частини однорідні,у ньому немає багатих і бідних, керівників і підлеглих, структура і функції тут слабко диференційовані і можуть легко заміщуватися.Такими є первісні племена,що подекуди збереглися дотепер. Складне суспільство -суспільство із сильно диферент-ційованими структурами і функціями, взаємо за-лежними один від одного, що обумовлює необхідність їхньої координації. К.Поппер розрізняє два типи суспільств: закриті і відкриті. В основі різниці між ними лежить ряд факторів, і насамперед відно-шення соціального контролю і свободи індивіда. Для закритого суспільства характерна обмежена мобільність, несприйнятливість до нововведень, традиціоналізм, авторитарна ідеологія, колекти-візм.До такого типу суспільств К.Поппер відносив Спарту, Прусію, царську Росію,нацистську Німеччину, Радянський Союз Сталін-ської епохи.Відкрите суспільство характеризується динамічною соціальною структурою, високою мобільністю,здатністю до інновацій,критицизмом,індивідуа-лізмом і демократичною плюра-лістичною ідеологією. Зразками відкритих суспільств К.Поппер вважав давні Афіни і сучасні західні демократії. Стійким і розпов-сюдженим є розподіл суспільств на традиційні, індустріальні і постіндустріальні,який був запропонований американським соціо-логгом Д.Беллом на підставі зміни технологічного базису-удоскона-лювання засобів виробництва і знання. Традиційне (доіндуст-ріальне) суспільство - суспільство з аграрним укладом, з перева-гою натурального господарства, чіткою ієрархією, малорухомими структурами і заснованим на традиції способом социокультурной регуляції.Тут переважають видобувні види господарської діяльно-сті-землеробство,рибальство,видобуток корисних копалин. Пере-важна більшість населення(приблизно90%)зайнято в сільському господарстві. Для цього суспільства характерні ручна праця, вкрай низькі темпи розвитку виробництва,що може задовольня-ти потреби людей лише на мінімальному рівні.У доиндустриа-льном суспільстві основним виробником є не людина,а природа. Воно вкрай інерційно,тому важко сприймає нововведення. Поведі-нка індивідів у такому суспільстві регламентується звичаями, нормами,традиціями,що вважаються непорушними,що не допуска-ють навіть думки про їхню зміну. Індустріальне суспільство- це складне суспільство,із заснованим на промисловості способом господарювання,із гнучкими,динамічними структурами,що моди-фікуються, способом соціокультурної регуляції, заснованому на поєднанні свободи особи й інтересів суспільства. Для цих суспільств характерно розвинутий поділ праці, масове виробництво товарів, автоматизація виробництва, розвиток засобів масової комунікації, урбанізація і т.д. В індустріальному суспільстві всі сили спрямовані на промислове виробництво, щоб виробити необхідні суспільству товари. Усього лише 5-10 % населення зайнято у сільському господарстві, вони виробляють досить продовольства, щоб прокормити все суспільство. Формування індустріального суспільства пов'язано з поширенням великого машинного виробництва, урбанізацією (відтік населення із сіл у міста), утвердженням ринкової економіки і виникненням соціальних груп підприємців (буржуазія) і найманих робітників (пролетаріат). Постіндустріальне суспільство (іноді його називають інформаційним) -суспільство, розвинуте на інформаційній основі: видобуток (у традиційних суспільствах) і переробка (в індустріальних суспільствах) продуктів природи змінюються виробництвом і переробкою інформації, а також переважним розвитком (замість сільського господарства в традиційних суспільствах і промисловості в індустріальних) сфери послуг. У результаті міняється структура зайнятості, співвідношення різних професійно-кваліфікаційних груп.
