Структурні компоненти процесу навчання

Навчання неможливе без одночасного здійснення викладання і навчання, без взаємодії учня та викладача. Ефективний процес навчання передбачає встановлення суб'єкт-суб'єктних відносин педагога і учнів.
Процес навчання – цілеспрямована взаємодія між викладачем та учнем, що здійснюється відповідно до встановленого плану, спрямована на оволодіння системою знань, умінь і навичок та розвиток здібностей, інтересів, світогляду, ціннісних орієнтацій і моральних якостей учня.

Навчання с важливим засобом формування розумового рівня особистості. Воно відрізняється від усіх інших процесів у сфері освіти і самоосвіти тим, що Є цілеспрямованим про­цесом, який відбувається під керівництвом досвідченого педа­гога, в системі, за плином.

Структура процесу навчання, розрахованого на передбачу­ваний результат, включає мету, завдання, зміст, форми його організації та методи забезпечення 1. Мета навчання. Визначається умовами розвитку суспільства та набутим досвідом у формуванні підростаючої особистості. Життєва і соціальна компетентність учнів, громадянське виховання є стратегічною метою 12-річної школи, що передбачає розвиток і саморозвиток учнів на основі повноцінного використання внутрішнього потенціалу особистості.
2. Завдання навчання. Випливають із мети навчання і дають змогу здобувати знання, набувати вміння і навички згідно з навчальними планами та програмами.
3. Зміст освіти (навчання). Стрижнем його є чітко окреслена система знань, умінь та навичок, якими повинен оволодіти учень протягом навчання у школі.
4. Методи навчання. Основні способи навчальної роботи вчителя та учнів, за допомогою яких здобувають певні знання, вміння і навички.Методи навчання здебільшого характеризують як способи досягнення результативності у навчанні.або сукупність при­йомів, які впливають на якісне забезпечення навчального процесу. їх розглядають здебільшого як способи упорядкованої діяльності педагогів і тих, хто вчиться, орієнтовані на вико­нання навчально-виховних завдань. Прийом разова дія для посилення способу досягнення мети.

5. Засоби навчання. Підручники, посібники, комп'ютери, навчаючі контролюючі машини, спортивні знаряддя, за допомогою яких учні здобувають знання та удосконалюють навички.
6. Форми організації навчання. Сприяють свідомому засвоєнню навчального матеріалу, оволодінню відповідними уміннями та навичками. Основною формою навчання у школі є урок, додаткові форми — факультативні заняття, гурткова, секційна робота, різноманітні конкурси, олімпіади, спортивні змагання тощо.Форми організації навчання — це зовнішнє врегулювання нзасмодіяльності педагога н учнівської молоді, яке виража ЄТЬся у встановленому порядку, режимі. Форми організації навчання поділяються на загальні та спеціальні.

К. Бабанський у структурі процесу навчання виділяє наступні компоненти:
1) цільовий;
2) стимулююче-мотиваційний;
3) змістовний;
4) операційно-дієвий;
5) контрольно-регулювальний;
6) оціночно-результатовний.
Ці компоненти відображають весь процес взаємодії педагога і учнів від постановки мети навчання до аналізу його результатів.
Цільовий компонент процесу навчання забезпечує усвідомлення педагогом і передачу учням мети викладання кожного предмета, його конкретних розділів і тем
Стимулююче-мотиваційний компонент - відображає заходи педагога з формування пізнавальних потреб, стимулювання мотивів учнів до навчальної діяльності. Важливо, щоб вмів учитель викликати в учнів внутрішню потребу в засвоєнні знань, зацікавити їх у вивченні свого предмету. Це досягається: шляхом показу необхідності здобутих знань, вмінь і навичок в різних життєвих ситуаціях; стимулюванням бажання долати труднощі, не боятися спробувати власні сили при засвоєнні навчального матеріалу; утвердженням справедливого оцінювання досягнень; доброзичливим ставленням, повагою, вимогливістю до учнів. Навчальна діяльність є плідною тоді, коли учень розуміє власну мету навчання – це стимулює подальші його старання.

Змістовний компонент -при підготовці до заняття вчителю необхідно обміркувати, яким повинен бути зміст навчального матеріалу, визначити уміння та навички, які необхідно сформувати у процесі вивчення нового матеріалу. Зміст навчання, визначається державними освітніми стандартами, програмами, підручниками та навчальними посібниками.
Операційно-дієвий компонент - охоплює всі методи та прийоми, якими оперує кожен учитель у процесі своєї діяльності. Організовуючи навчально-пізнавальну діяльність, слід зважати на те, що, процес засвоєння навчального матеріалу під керівництвом учителя є індивідуальним для кожного учня (оскільки кожен, зважаючи на особливості своєї нервової системи, психіки, з різною швидкість засвоює матеріал). Цей процес включає такі компоненти: сприймання, розуміння, осмислення, узагальнення, запам’ятовування, закріплення.

Сприймання – це відображення в свідомості людини окремих властивостей предметів і явищ, що в даному випадку діють на органи чуттів. Сприймання може бути безпосереднє і опосередковане. В процесі безпосереднього сприйняття в свідомості утворюються образи, при опосередкованому – уявлення.. Ефективність сприймання нового залежить від досвіду, запасу знань учня, встановлення зв'язків нових знань з набутими в процесі навчання, врахування інтересів, потреб, уваги, звичок, нахилів, переконань учнів. Тому, при розповіді нового матеріалу, вчитель зобов'язаний використовувати вже наявні знання учнів (опорні) і доповнювати їх новими. Слід враховувати індивідуальні особливості сприймання окремих учнів: точність, швидкість, повноту, емоційність, уміння відбирати, аналізувати, використовувати інформацію.

Розуміння – встановлення зв’язків між предметами і процесами, виявлення будови, складу, призначення, розкриття причин, мотивів, роз’яснення смислу.

Осмислення – більш глибоке розуміння, розкриття зв’язків і залежностей, відбувається узагальнення учнями фактів, формування понять, розуміння закономірностей. Осмислення і розуміння навчального матеріалу відбувається у процесі аналізу, синтезу, індукції, дедукції. На основі осмислення утворюється переконання, власне ставлення до вивченого.

Узагальнення – процес систематизації отриманої інформації та виділення суттєвих властивостей об’єктів чи предметів. При узагальненні матеріалу вчитель звертає особливу увагу на найважливіші ознаки предметів, явищ, процесів.

Запам'ятовування — процес пам'яті, завдяки якому відбувається закріплення нового через поєднання його з набутим раніше. Воно є основою накопичення, збереження та відтворення інформації. Запам'ятовування може бути логічним (осмисленим) і механічним (простим повторенням, “зазубренням”). Відомо, що лише осмислене запам’ятовування є запорукою успішного використання знань на практиці. Продуктивному запам'ятовуванню навчального матеріалу сприяють його групування, переказ “своїми” словами, з попереднім осмисленням, повторення (первинне, поточне, узагальнююче), використання асоціативних образів, чуттєвих переживань

Закріплення (відтворення) – застосування знань на практиці. Застосування ЗУН на практиці відбувається через виконання різноманітних вправ, самостійних робіт, розв'язування задач на лабораторних і практичних заняттях, в різних видах повторення, написання творів. Особливе значення для повноцінного застосування знань мають міжпредметні зв'язки, вирішення різних життєвих завдань, де доводиться використовувати комплекс знань з різних навчальних предметів.
Ефективність засвоєння знань залежить від мотивації, інтересу, правильної організації опитування, від розвитку самостійності і активності учня.

Контрольно-регулювальний компонент - передбачає здійснення безперервного контролю педагога на всіх етапах навчального процесу і самоконтролю учнів з метою встановлення зворотного зв'язку і коректування ходу процесу навчання. На цьому етапі відбувається формування в учнів навичок та умінь самоконтролю в навчанні, планування своїх дій, оцінювання і регулювання власної діяльності і поведінки, передбачення результатів своїх дій, зіставлення їх з вимогами вчителя або колективу.
Оціночно-результативний компонент - об'єднує оцінку педагогом і самооцінку учнями результатів навчання, встановлення їх відповідності поставленим цілям, виявлення причин їх можливої ​​невідповідності, постановку завдань подальшої діяльності.
Орієнтація педагога на проектування цілісної структури навчального процесу передбачає вивчення взаємозв'язків його структурних компонентів.
Всі компоненти процесу навчання тісно взаємопов'язані між собою. Прийняття мети навчання вимагає педагогічно доцільного впливу на мотиваційну сферу учня. Мета навчання визначає його зміст. Мета і зміст навчання вимагають певних методів, засобів і форм стимулювання й організації процесу. У ході навчання необхідний контроль за його перебігом і результатом. Реалізація всіх компонентів у комплексі забезпечує досягнення результату. Оцінка отриманого результату визначає нові цілі процесу навчання.

Отже, проектування процесу навчання вимагає творчого підходу до аналізу його структурних компонентів.

Ф-ї процесу навчання

Процес навчання – цілеспрямована взаємодія між викладачем та учнем, що здійснюється відповідно до встановленого плану, спрямована на оволодіння системою знань, умінь і навичок та розвиток здібностей, інтересів, світогляду, ціннісних орієнтацій і моральних якостей учня.

Процес навчання покликаний здійснювати освітню, виховну і розвиваючу функції.

Виділення даних функцій процесу навчання є умовним, оскільки межі між процесами освіти, виховання і розвитку особистості відносні, і деякі їх аспекти є загальними. Умовне виділення цих функцій необхідно в практичній діяльності педагога при плануванні процесу навчання та діагностиці його результатів.

Освітня функція процесу навчання передбачає засвоєння системи наукових знань, формування спеціальних і загальних умінь і навичок та досвіду. Вона сприяє перетворенню отриманих знань у надбання учня, виробленню умінь і навичок використання знань на практиці.

Виховна функція процесу навчання полягає у формуванні системи ціннісних орієнтацій, світогляду, високих моральних якостей, етичних смаків, вольових уявлень, поглядів, переконань, ставлень, способів поведінки і діяльності.

Розвиваюча функція процесу навчання визначає розвиток загальних і спеціальних здібностей особистості, а також психічних процесів. Вона спрямована на формування творчої особистості.

Охарактеризовані функції процесу навчання взаємопов’язані, переплетені у причинно-наслідкових зв'язках, коли одна з функцій є наслідком іншої і одночасно причиною третьої.

Актуальне звучання придбала і функція профорієнтації навчання. Загальноосвітня школа закладає основи роботи профорієнтації з дітьми в плані виявлення і розвитку завдатків, здібностей, інтересів, дарувань, схильностей. В цій меті організовуються спецшколи, гімназії, ліцеї, коледжі, диференціація навчання, класи і групи поглибленого вивчення окремих предметів. Чималу роль в цій справі грає добре поставлене з’єднання навчання з продуктивною працею. З учнями старших класів проводиться спеціальна робота профорієнтації в спеціальних кабінетах профорієнтації і на підприємствах. В процесі повчальної і продуктивної праці, придбаваючи конкретні знання і навики в області тієї або іншої професії, акцентуючи особистий інтерес на певних загальноосвітніх знаннях, школяр дістає можливість орієнтації і вибору професії, безпосереднього переходу в сферу виробництва або продовження освіти у вищій школі.