Метод навчання виконує важливі функції в процесі навчання: з його допомогою здійснюється передача учням змісту досліджуваних предметів, управління пізнавальною діяльністю учнів, інтелектуальний розвиток учнів і формування необхідних особистісних якостей. Метод також виконує стимулюючу, комунікативну, діагностико-корекційну функції, необхідні для нормального функціонування навчального процесу.
Методи навчання здебільшого характеризують як способи досягнення результативності у навчанні, або сукупність прийомів, які впливають на якісне забезпечення навчального процесу. Їх розглядають здебільшого як способи упорядкованої діяльності педагогів і тих, хто вчиться, орієнтовані на виконання навчально-виховних завдань. Прийом-разова дія для посилення способу досягнення мети.
Є різні класифікації методів навчання. Найбільш поширена- на основі зовнішніх форм їх прояву (Є.В. Перовський і Е. Я. Голант). До її складу входять словесні, наочні і практичні методи навчальної діяльності.
До словесних належать найвідоміші: розповідь, пояснення, інструктаж, бесіда, дискусія, диспут, лекційний метод, робота з друкованим текстом.
Найпоширеніші наочні методи- це ілюстрація і демонстрація. Ілюстрація як метод включає використання у навчанні фотографій, схем, художніх виробів, тощо. Демонстрація- ознайомлення з дослідами, наочними посібниками, найяскравіше представлена під час проведення екскурсій. Наочні методи сприяють розвитку спостережливості, зорової пам’яті, уяви.
Практичні методи найбільшою мірою спрямовані на формування в учнівської молоді навичок і вмінь, набуття високого рівня знань. До них відносять метод вправ, лабораторний метод, навчально-виробничу працю.
Метод вправ передбачає неодноразове виконання учнівською молоддю певних завдань, операцій для кращого усвідомлення матеріалу, що вивчається.
Лабораторний метод застосовується при проведенні дослідів у спеціально обладнаних кабінетах. Він є важливим особливо під час проведення експериментального дослідження з метою підтвердження фактів, перевірки дії нововведення, тощо. Такий метод найбільш застосовуваний під час організації та проведення практикумів.
Навчально-виробнича праця як метод найчастіше використовується під час професійно- технічної орієнтації, підготовки спеціалістів для промисловості і сільського господарства.
Відомою класифікацією є класифікація на основі внутрішніх форм прояву. Згідно з нею розрізняють методи проблемного навчання, методи стимулювання і мотивації учіння, дослідницький метод.
Методи проблемного навчання поділяються на метод проблемного викладу та частково- пошуковий метод.
Метод проблемного викладу у використанні педагога виглядає як введення у навчальний процесс проблеми, яку слід розв'язати за певний час. Для її вирішення педагог нагадує історію виникнення проблеми як такої, формулює гіпотезу, вказує на правильність чи неправильність підходів до її розв’язання, зіставляє різні погляди, реагує на доводи і висновки учнівської молоді, рівень сприйняття нею нових фактів, логіку мислення та ін.
Частково- пошуковий метод навчання розрахований на пізнавальну самостійність і активність молоді, на яку орієнтують її у процесі навчання. Завдання евристичного характеру вона виконує частково, на окремих стадіях, передбачених педагогом.
Дослідницький метод навчання розрахований на вироблення у молоді досвіду самостійного розв’язання проблеми, творчої пошукової роботи, вміння оперувати нововиявленими даними, доводити правильність свого бачення проблеми.
До методів стимулювання і мотивації учіння відносять методи формування інтересу до навчання, формування почуття обов’язку і відповідального ставлення до навчання.
Серед методів формування інтересу до навчання є включення молоді у ситуацію особистого переживання успіху в навчанні, дискусія, відчуття пізнавальної новизни, радості, задоволення.
До методів формування почуття обов’язку і відповідального ставлення до навчання відносять метод переконування учнівської молоді у суспільній і особистісній значущості навчання, метод позитивного прикладу, метод привчання, метод заохочення і пошуку.
Класифікація методів навчання А. Н. Алексюка- на основі логіки засвоєння знань-включає такі методи: аналітичний і синтетичний, індуктивний, дедуктивний та їх змішані форми, а також методи порівняння, аналогії, розгортання гіпотези.
Аналітичний метод передбачає поділ виучуваного матеріалу на частини і засвоєння його не в цілому, а за змістовими складовими. Синтетичний, навпаки, впливає на сприйняття інформації загалом, що може передувати аналізу.
Індуктивний забезпечує перехід від одиничного до загального, від часткового до цілого. Дедуктивний метод означає перехід від загального до одиничного.
Порівняльний метод полягає у зіставленні інформації, предметів, явищ тощо для з’ясування їх схожості чи несхожості.
Метод аналогії базується на умовиводах щодо подібності або схожості дій, явищ, інформації, предметів тощо.
Метод розгортання гіпотези означає вироблення припущення, яке упроцесі його перевірки може виявитись достовірним чи недостовірним.
