Характеристика природно-ресурсного потенціалу економічних регіонів

 

Мінерально-сировинні ресурси. Під мінеральними ресурсами розуміють сукупність різних видів корисних копалин, які можуть бути використані за сучасного рівня розвитку продуктивних сил.

За характером використання мінеральні ресурси поділяються на групи:

- паливно-енергетичні;

- рудні;

- нерудні.

На їх базі розвиваються такі галузі промислового виробництва, як чорна і кольорова металургія, електроенергетика, машинобудування, хімічна промисловість та ін.

Донецький ЕР – унікальний за різноманітністю корисних копалин регіон. Тут видобувають флюсові вапняки, вогнетривку глину, каолін, кам’яну сіль, будівельна сировина (цементна, гіпсова, керамічна). Перспектива – рідкісні і рідкісноземельні метали, золото).

Придніпровський ЕР – найбільший у світі гірничопромисловий регіон з потужним комплексом збагачувальних та металургійних підприємств. Видобуток залізних руд становить тут близько 100 млн. т на рік. Тут зосереджено видобуток марганцевих, уранових, нікелевих і графітових руд, близько 50% титанових, 95% бурого і близько 10% кам’яного вугілля України.

Східний ЕР. Спеціалізація району мінерально-сировинна. Тут розташовані 231 родовище газу і конденсату, видобуток газу близько 12 млрд. м куб., а нафти і конденсату 2,5 млн. т на рік. Тут є поклади кам’яної солі, бурого вугілля, фосфоритів для місцевих потреб.

Центральний ЕР. Тут зосереджено видобуток бентонітових глин, первинних і вторинних каолінів та бурого вугілля.

Поліський ЕР. Найбільш чисельними є родовища торфу (1278, з яких 279 розробляється), та будівельного каменю (95 та відповідно 52). У межах Волинської області частково знаходиться Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн, а на сході в Чернігівській – нафтовидобувний (20 родовищ з видобутком близько 0,5 млн. т). Тут розташовано Іранське розсипне родовище титанових руд та родовища бурштину в Рівненській області. Також мідь, фосфати, базальти.

Подільський ЕР. Спеціалізація району визначається будівельною, мінеральною, сировиною, цементною, гіпсовою промисловістю, добичу будівельного каменю. На півночі Хмельницької і у Вінницькій областях розташовані унікальні родовища бентонітових глин, гранату, глауконіту.

Карпатський ЕР – найбільш насичений мінеральними ресурсами. Виявлено 43 родовища нафти, 61 – природного газу. Перспективи – сірчані руди, калійні солі, цементна сировина (вапняки), золото, лікувальні мінеральні води.

Причорноморський ЕР. Поширені вапняки, будівельний камінь, керамічні глини, будівельні піски, родовище йоду. У межах Криму відомі нафтогазові родовища. Перспектива – шельф Чорного та Азовського морів.

Земельні ресурси України. Вони виступають основним засобом виробництва в першу чергу сільського і лісового господарства, а також територіальною базою розміщення господарських об’єктів та системи розселення населення.

Всі землі України незалежно від їх цільового призначення відносяться до земельних ресурсів і складають єдиний земельний фонд країни. Інтенсивність використання земель є різною як в часі, так і за територіальними одиницями. Найвищу сільськогосподарську освоєність мають Запорізька (88,9%), Кіровоградська (85,9%), Миколаївська (87,6%) області. Сьогодні площа сільськогосподарських угідь на одного мешканця України в середньому становить 0,85 га, а площа ріллі – всього 0,66 га.

Основні проблемами в сфері використання земельних ресурсів:

- підвищення ефективності їх використання та охорони на основі зменшення розораності ґрунтів, припинення їх деградації та зростання родючості;

- досягнення збалансованого співвідношення у зональних системах землекористування;

- формування продуктивної та високоефективної системи землекористування як надійної основи розв’язання продовольчої проблеми.

Водні ресурси виступають джерелом побутового і промислового водопостачання, а тому відіграють вирішальну роль у життєдіяльності населення і у розвитку всього господарського комплексу. Потенційні ресурси річкового стоку оцінюються у 209,8 куб. км., з яких місцевий стік – 52,4 куб. км., приток – 157,4 куб. км. Запаси підземних вод становлять 7 куб. км., крім цього використовується в Україні до 1 куб. км. морської води. Територіальний розподіл водних ресурсів в Україні є нерівномірним. Найбільша кількість водних ресурсів (58%) зосереджена в річках басейну Дунаю у прикордонних районах України, де потреба у воді не перевищує 5% її загальних запасів. Найменш забезпечені водними ресурсами Донбас, Криворіжжя, Крим та південні області України.

Основні проблеми щодо раціонального використання та збереження водних ресурсів України полягають:

- у забрудненні водних об’єктів шкідливими викидами та недостатньо очищеними промисловими і комунально-побутовими стічними водами;

- у інтенсивному старінні основних фондів водозабезпечення, низькій продуктивності очисних споруд;

- у недостатній самовідновлюваній та самоочисній здатності нових систем;

- у незбалансованій за водним фактором системі господарювання та високою водомісткістю продукції.

Лісові ресурси мають важливу роль у збереженні навколишнього середовища та господарської діяльності людей, є важливим сировинним фактором для розвитку галузей господарського комплексу. Площа лісового фонду України становить 10,8 млн. га. Розміщення лісових ресурсів у територіальному плані є вкрай нерівномірним. Понад 80% вкритих лісовою рослинністю земель розміщується у межах Карпатського, Подільського, Східного, Центрального районів. У цих самих районах зосереджено понад 90% загального запасу деревини, в тому числі понад 80% запасу стиглих лісових запасів. Названі регіони є основою лісоресурсного потенціалу України.

Лісистість території також значно коливається. Так, у карпатському районі вона у 2,4 рази, у Поліському – в 1,9 рази перевищує середній показник по країні. Однак, такі райони, як Донецький, Причорноморський та Придніпровський мають вдвічі-втричі нижчу лісистість, ніж середня по країні.

Найбільш актуальними проблемами лісових ресурсів є:

- порушення збалансованості між лісосировинними запасами, обсягами лісоспоживання і екологічними вимогами;

- значне виснаження лісосировинної бази, погіршення природних комплексів, деградація рослинного покриву;

- обмеженість інвестицій для лісогосподарського виробництва;

- скорочення обсягів лісокористування та низький рівень задоволення потреб у деревині за рахунок місцевих ресурсів.

Рекреаційні ресурси забезпечують відновлення та розвиток життєвих сил людини, витрачених у процесі трудової діяльності. До них відносять об’єкти і явища природного походження, які можуть бути використані для лікування, оздоровлення, відпочинку, туризму. До їх складу входять бальнеологічні (мінеральні води, грязі), кліматичні, ландшафтні, пляжні та пізнавальні ресурси. Вони розміщенні по всій території України нерівномірно. В Україні діє 45 курортів загальнодержавного і міжнародного значення, 13 курортів місцевого значення, є понад 400 санаторіїв, які можуть прийняти більш як 600 тис. ос. на лікування.

Основні проблеми у використанні рекреаційних ресурсів:

- у максимально повному задоволенні потреб населення у повноцінному оздоровленні та лікуванні;

- у охороні і відновленні рекреаційних ресурсів;

- у зростанні якості послуг у цій сфері.

Перспективи розвитку рекреаційних ресурсів України полягають у залученні додаткових інвестицій в оновлення інфраструктури, в інтенсивному розвитку туризму, збільшення питомої ваги рекреаційної сфери у зростанні національного доходу країни.