Запровадження управлінського обліку витрат на підприємствах та його функціонування вимагає від працівників певних теоретичних знань і практичних навичок щодо такої системи обліку. Тому в практиці багатьох підприємств світу основними підходами до побудови управлінського обліку витрат вважається облік за місцями виникнення та центрами відповідальності.
На вітчизняних підприємствах вищевказані підходи до побудови обліку не надто поширені, тому обґрунтування переваг та основних принципів обліку за місцями виникнення та центрами відповідальності залишається актуальною темою дослідження вітчизняних науковців. Зокрема, в даному напрямку працюють: Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, З. Гуцайлюк, В.О. Ластовецький, М.С. Пушкар, П.Я. Хомин, М.Г. Чумаченко та інші.
Побудова управлінського обліку вимагає чіткого розмежування окремих ланок, за якими можуть бути закріплені певні функціональні обов’язки та встановлення відповідальності за їх виконання. Щоб не допустити хаосу у витратах діяльності суб’єкта господарювання, формується система їх управлінського обліку, яка повинна прогнозувати, виявляти, контролювати, аналізувати витрати у процесі повного циклу –від відпуску матеріалів для виготовлення продукту до реалізації. Таким чином, формується чітка вертикаль управлінського обліку витрат за місцями виникнення та центрами відповідальності.
Основними критеріями виділення центру відповідальності є:
1.необхідність контролю за напрямом діяльності (підрозділом, технологічним переділом, напрямом продажів);
2.наявність у керівника центру відповідальності повноважень по досягненню поставлених показників: повноваження по ухваленню рішень щодо постачання і використання ресурсів, вибору постачальників, зміни цін, способів просування продукції та ін.
Основними принципами організації системи обліку за центрами відповідальності є:
1.визначення контрольованих статей витрат і доходів за умови, що менеджер (керівник) повинен відповідати тільки за ті витрати і доходи, які він може контролювати і на величину яких може впливати;
2.персоніфікація облікових документів, тобто зазначення в документах керівника, який відповідає за конкретні статті витрат і доходів;
3.обов’язок керівника центру складати кошториси (бюджети) на певний період і подавати звітність про фактичні витрати та результати в розрізі цих кошторисів (бюджетів).
Кошторис є головним інструментом управлінського обліку, який дає змогу контролювати діяльність центру витрат. Кошторис —це по суті фінансовий план відповідного підрозділу підприємства. Він повинен включати тільки контрольовані статті витрат, тобто статті, на величину яких керівник підрозділу має реальну можливість впливати.
По закінченні звітного періоду складається Звіт про виконання кошторису, який включає перелік контрольованих статей, суму витрат за кошторисом, фактичні витрати і відхилення (економія чи перевитрати).
Наявність даних про відхилення дає змогу реалізувати принцип управління за відхиленнями. Суть цього принципу полягає в тому, що керівнику вищого рівня немає потреби в поточному порядку регулювати деталі діяльності центрів відповідальності на нижчому рівні. Він починає діяти тільки тоді, коли на нижчому рівні виникає проблема, що виявляється як значне відхилення від заданого параметра. З цією метою у звітах виокремлюють статті, за якими відхилення значно відрізняється від нормальних (допустимих).
Таким чином, звітність по центрах витрат відіграє роль сигнальної системи, що забезпечує апарат управління інформацією про хід виробничого процесу і динаміку витрат.
В даний час, практично на всіх підприємствах склалися умови для децентралізації процесу управління та обліку за центрами відповідальності, виділивши, як центри відповідальності, окремі підрозділи підприємства.
Вважаємо, впровадження методики управління та обліку за центрами відповідальності дасть можливість підприємствам різних галузей, зокрема лісогосподарським підприємствам успішно працювати та отримувати прибуток. Але здійснення такого переходу потребує значної перебудови та модернізації процесу організації обліку витрат і доходів за центрами відповідальності.
У разі переходу до системи обліку витрат і доходів за центрами відповідальності, управлінням центрів відповідальності буде потрібна інформація саме про власні витрати. А таку інформацію можна отримати, застосовуючи тільки власний підхід до групування витрат за елементами та статтями калькуляції. Це пов’язано з тим, що процес виробництва кожного окремого центру відповідальності відрізняється від інших. А значить і структура витрат кожного центру відповідальності різна та потребує індивідуального, а не загального вивчення.
Отже, використання методики обліку та аналізу витрат і доходів за центрами відповідальності дає змогу: отримання оперативної інформації для прийняття своєчасних управлінських рішень; прийняття оперативних та вірних управлінських рішень, як на рівні окремих центрів відповідальності, так і на рівні підприємства; підвищення відповідальності та економічного інтересу керівництва окремих підрозділів, які визнано за центри відповідальності; зменшення потоку оперативної несистематизованої інформації з обліку витрат і доходів за центрами відповідальності для керівництва підприємства в цілому, і можливість, в цьому зв’язку, зосереджуватись на розв’язанні стратегічних завдань.
УДК 657
Оніщук Л.І., ст. гр. ОАз-51
Науковий керівник: Садовська І.Б., к.е.н., професор
Луцький національний технічний університет
