Вивчаючи облік як цілісну і важливу систему не можливо не розглянути таке важливе поняття як оренда. Під орендою розуміють угоду, за якою орендодавець передає орендарю право користування активом протягом погодженого строку за платіж.
Угоди оренди поділяються на операційні та фінансові, і в свою чергу, на відмовні та невідмовні, зворотні та незворотні. Під час укладання орендної угоди виникають ризики, під якими розуміють можливі збитки, які виникають як безпосередньо в процесі використання орендованих активів (простої тощо), так і внаслідок не отримання очікуваних економічних вигод через те, що продукція, роботи або послуги, для виробництва чи виконання яких застосовується орендований актив, втратили свою конкурентоспроможність на ринку.
Вигоди, пов’язані з орендною угодою, – це перш за все отримання очікуваних економічних вигод внаслідок реалізації продукції, робіт або послуг, для виробництва чи виконання яких застосовується орендований актив. До таких вигод також відносяться дооцінка орендованих активів, надходження від їх реалізації після закінчення строку оренди тощо.
Проте це питання не є простим та чітко визначеним для вивчення, адже в різних джерелах надаються різні визначення, поняття та трактування цього питання.
Взагалі, оренда згідно з пунктом 14.1.203 податкового кодексу України належить до операцій з продажу послуг.
Орендна плата, як правило, включає: амортизаційні відрахування на повне відновлення орендованого майна, частку прибутку (орендний процент), який одержує орендодавець за передане в операційну оренду майно, і податок на додану вартість.
Основною проблемою у визначенні оренди на нашу думку стали різнобічні погляди на оренду в податковому та цивільному кодексі України. Так відповідно до цивільного кодексу договір найму (оренди) не вважається договором надання послуг, тобто істотною умовою договору є умова про предмет, яким може бути (ст. 760 ЦК України):
а) річ, яка визначена індивідуальними ознаками і зберігає свій первісний вигляд за неодноразового використання (неспоживна річ);
б) майнові права, при цьому є встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.
Загальнообов’язковими головними методологічними засадами формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду є:
§ ПСБО 14 «Оренда».
§ Податковий кодекс України
§ Господарський кодекс України
§ Цивільний кодекс України
В бухгалтерському обліку передача і повернення об'єкта оренди оформляється актом приймання-передачі. При цьому застосовується рахунок 10 «Основні засоби» та 01 «Орендовані необоротні активи».
Отже, для покращення розуміння, визначення значення та рамок, в яких діє поняття оренда слід гармонізувати нормативне забезпечення та чітко визначити, що саме може бути переданим в оренду: лише товари, чи товари та послуги.
1. Господарський кодекс України
2. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій
3. Податковий кодекс України
4. Положення стандарт бухгалтерського обліку № 14 «Оренда»
5. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій
6. Цивільний кодекс України
УДК 657.471
Ничипорук Б.О., ст. гр. ОАз-52
Науковий керівник: Тлучкевич Н.В., к.е.н., доцент
Луцький національний технічний університет.
НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ТРАКТУВАННЯ ПОНЯТТЯ «ДОХІД»
Дохід підприємства є одним із найголовніших показників, що характеризують фінансовий стан підприємства. Він визначає мету підприємницької діяльності, адже кожне підприємство ставить собі за мету отримати максимальний дохід. Дохід є важливим не тільки керівнику фірми та колективу, але він цікавить і вкладників капіталу (інвесторів, кредиторів), державні органи, податкову службу.
Неоднозначність трактування поняття «дохід» у положеннях бухгалтерського обліку, інших нормативних документах та поглядах вчених обумовила необхідність проведення досліджень, пов’язаних з уточненням економічної природи досліджуваної категорії.
Визначення категорії «дохід» на різних історичних етапах у своїх наукових працях розглядало багато науковців і вчених, зокрема: М. Фрідмен, Адам Сміт, Жан Батист Сей, Ф.Ф. Бутинець, Д. Манчіні, Ф. Ескобара, Ф. Марчі, Д. Чербоні., Ф.Ф. Бутинець, Ф. Беста, А. Гільбо та інші.
Так, з точки зору обліку найбільш точно пояснює значення доходу Ф.Ф.Бутинець. Він згадує у визначенні “дохід” економічні вигоди у вигляді надходження активів, які призводять до зростання капіталу, але водночас зазначив крім капіталу за рахунок внесків власників [1, с.324].
М. Фрідмен у своїй праці «Теорія споживчої функції» вважав, що весь поточний дохід складається з перманентного і тимчасового компоненті за, що був нагороджений Нобелівською премією. Перманентний дохід – це дохід, який індивід сподівається отримувати впродовж тривалого часу. Тимчасовий дохід - відображає вплив усіх інших факторів, які людина відносить до випадкових, хоч вони можуть бути передбачуваними.
Видатний французький економіст Жан Батист Сей вважав, що дохід підприємця складається з двох частин:
- промислового доходу, який акумульований з допомогою часу, виробництва та заощадливості;
- підприємницького доходу, який формується як винагорода за промислові здібності, талант, дух порядку та управління.
Також суттєвим є обґрунтування двох різновидів доходу: валового (це економічна вигода, яку одержало підприємство) та чистого (це вартість додаткового продукту, який являє собою основну складову доходу не включаються суми ПДВ, акцизу, мито, надані знижки тощо) [2, с. 168].
Отже, поняття "дохід" надзвичайно розповсюджене, широко вживане і, в той же час, дуже багатозначне, саме тому у різних літературних джерелах даний термін трактується по різному. Звідси виникає потреба у подальшому детальному вивчені економічної суті показника та пошуку істинної думки у визначенні даного питання.
1. Бутинець Ф. Ф. Управлінський облік [Текст] / Ф. Ф. Бутинець. – Житомир, 2007. – 664 с.
2. Волкова, І. А. Фінансовий облік-1. [Текст]: Навчальний посібник / Волкова І. А. - Навч. посібник – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 228 с.
УДК 657
Новак В.В., ст. гр. ОА-41
Науковий керівник: Нужна О.А., к.е.н., доцент
Луцький національний технічний університет
