Використання власного капіталу для фінансування підприємницьких структур в Україні: переваги та недоліки

Капітал як матеріальна основа фінансово-господарської діяльності підприємства, визначає фінансовий потенціал будь-якого економічного суб’єкта та створює сприятливі умови для його перспективного виробничого і науково-технічного розвитку. Вибір схем фінансування суб’єкта господарювання передбачає врахування особливостей залучення та використання власних і позикових фінансових ресурсів.

Питаннями теоретичного вивчення власного капіталу підприємств займалися такі відомі вітчизняні вчені як І. Бланк, В. Баліцька, Ю. Воробйов, І. Яремко, М. Козоріз та багато інших.

Проте, враховуючи обмеженість доступу до джерел позикових фінансових ресурсів в умовах нестабільності та постійних коливань кон’юнктури вітчизняного фінансового ринку, актуальною проблемою залишається аналіз переваг та недоліків використання власного капіталу для фінансування підприємницьких структур.

Метою нашого дослідження є вивчення особливостей залучення додаткового власного капіталу вітчизняними суб’єктами господарювання для забезпечення належного рівня фінансової стійкості, мінімізації фінансових ризиків та підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємств в Україні.

Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, які належать йому на правах володіння, користування та розпорядження, тобто перебувають у його власності та використовуються суб’єктом господарювання для формування частини активів.

Використання власного капіталу пов’язане з такими перевагами для суб’єкта господарювання:

1. Сума власного початково вкладеного капіталу є фінансовою основою господарської діяльності підприємства та перебуває у власності суб’єкта господарювання безстроково на безоплатній, безповоротній основі.

2. Залучення власного капіталу здійснюється за рішенням органів управління підприємства, тобто не потрібною є згода та погодження умов додаткового фінансування інших ділових одиниць, особливо, якщо частина власного капіталу акумулюється з внутрішніх стосовно суб’єкта господарювання джерел.

3. Сформовані за рахунок власного капіталу активи, порівняно з активами, що формуються за рахунок позикового фінансування, генерують вищу норму прибутку, оскільки за використання власних фінансових ресурсів сплата позикового відсотка не передбачена.

4. При додатковому залученні власного капіталу з внутрішніх та зовнішніх джерел фінансова стійкість та платоспроможність підприємства зростає.

5. Ризик банкрутства при використанні власного капіталу є незначним, порівняно із залученням, для розширення бази фінансових ресурсів підприємства, позикового фінансування.

Водночас, залучення додаткового обсягу власного капіталу має ряд недоліків:

1. Обмеженість вибору джерел додаткового фінансування і, відповідно, можливого обсягу залучення капіталу для розширення фінансово-господарської діяльності підприємства.

2. Вартість додаткового залученого власного капіталу підприємства перевищує вартість фінансових ресурсів, залучених з альтернативних джерел позикового фінансування, що пов’язано з вищим ризиком акціонерів підприємства, порівняно з його кредиторами.

3. Відсутня можливість використання «податкового щита», оскільки виплата дивідендів, які є ціною використання власного капіталу, здійснюється з чистого прибутку, тоді як сплата відсотків за зобов’язаннями є частиною фінансових витрат суб’єкта господарювання і зменшує базу оподаткування податком на прибуток підприємств.

4. Додаткова емісія акцій передбачає загрозу скуповування акцій сторонніми інвесторами, що потенційно може спричинити зміну політики підприємства та зміну складу його органів управління.

5. Не використовується можливість приросту рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позикового фінансування, оскільки за умов використання виключно власних фінансових ресурсів неможливим є перевищення фінансової рентабельності на економічною рентабельністю підприємства.

6. Залучення додаткового акціонерного капіталу, як правило, передбачає використання послуг посередників для виходу емітента на фондовий ринок, що безумовно, збільшує технічні витрати на залучення фінансових ресурсів.

7. Неможливим є забезпечення достатнього обсягу фінансування потреб господарської діяльності підприємства за рахунок залучення додаткового зовнішнього фінансування за несприятливих коливань кон’юнктури фінансового ринку.

Таким чином, суб’єкт господарювання, залучаючи додаткові обсяги власного капіталу, збільшує свою фінансову стійкість і платоспроможність та мінімізує ризик банкрутства, проте не використовує можливостей зростання фінансового потенціалу, приросту фінансової рентабельності вкладеного капіталу та податкової економії.

УДК 657

Оласюк Г.П., ст. гр. ОАз-52

Науковий керівник: Жураковська І.В., к.е.н., доцент

Луцький національний технічний університет