Інформаційне забезпечення вітчизняної економіки уже десятий рік поспіль спирається на нову законодавчу базу з бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначив основні методологічні засади та принципи ведення обліку і складання звітності, були введені національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, які не повинні суперечити міжнародним стандартам.
Стандартизація та інше нормативне регулювання вітчизняного обліку і фінансової звітності тривають і досі. Вводяться нові облікові стандарти, вносяться зміни і доповнення до діючих, удосконалюються основні форми бухгалтерської звітності.
Облікова інформація про капітальні вкладення використовується у процесі управління підприємством для формування первісної (інвентарної) вартості кожного із об’єктів основних засобів та інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів, визначення амортизаційної політики на поточний рік та на перспективу, заповнення форм бухгалтерської звітності та приміток до них, складання статистичної звітності про капітальні вкладення тощо.
Облікова інформація про капітальні вкладення підприємства у результаті є продуктом діяльності його бухгалтерії. Її працівники виконують облікові операції, пов’язані із виконанням робіт з капітального інвестування як підрядним, так і господарським способами, здійснюють контроль за цільовим використанням коштів та інших ресурсів, беруть участь у проведенні інвентаризації та оформлення їх результатів, заповнюють статистичну та бухгалтерську звітність тощо.
З іншого боку, значна кількість документів та іншої облікової інформації про капітальні вкладення формується за межами бухгалтерії. Її якість визначається встановленим на підприємстві порядком укладення договорів із постачальниками та підрядниками, оформлення актів виконаних будівельно-монтажних та інших робіт, наявністю складського господарства та обладнаних майданчиків для зберігання будівельних конструкцій, устаткування, будівельних матеріалів, кваліфікацією персоналу тощо. Тобто, на підприємствах має функціонувати система управління обліковою діяльністю з капітального інвестування.
Немало важливим чинником у системі інформаційного забезпечення є наявність даних (описів, номенклатури) аналітичних рахунків (рахунків аналітичного обліку) за кожним об’єктом капітального інвестування. Порядок ведення та форма реєстрів залежить від виду витрат у сфері капітального інвестування.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів» під інвестиційною діяльністю розуміють «придбання та реалізацію тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів», тобто визначення результату від інвестиційної діяльності передбачає порівняння доходів від інвестиційної діяльності: «придбання необоротних активів та фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів» з витратами від інвестиційної діяльності: «реалізацією необоротних активів та фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів». Доходи і витрати інвестиційної діяльності в сучасному плані рахунків, затвердженому інструкцією № 291 є розпорошеними в розрізі субрахунків багатьох бухгалтерських рахунків.
УДК 657
Каплонюк В.О., ст. гр. ОАСз-12
Науковий керівник: Тлучкевич Н.В., к.е.н., доцент
Луцький національний технічний університет
ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ
Для зберігання тимчасово вільних грошей та здійснення розрахункових операцій кожному підприємству відкривають у відділеннях банку по місцю їх знаходження розрахунковий рахунок.
Через них і здійснюються розрахунки шляхом відповідних записів з розрахункового рахунку одного підприємства або зарахування на розрахунковий рахунок іншого. Підприємство, якому відкрили розрахунковий рахунок являється його власником. Воно розпоряджається, в межах пред’явлених йому усіма засобами, що зберігаються на цьому рахунку. Розрахунковийрахуноквідкривається в момент введення в дію підприємства [1].
Операції, що проводяться на розрахунковому рахунку в банку обліковуються на рахунку 31 “Рахунки в банках”. Основою для записів операції на цьому рахунку є виписки з розрахункового рахунка. Періодично банк видає власникам розрахункових рахунків виписки з рахунку з копіями розрахункових документів. Виписка обов’язково подається на перше число кожного місяця. У ній по кожній операції вказують дату, номер документа, код операції, сума оборотів по дебету і по кредиту.
При цьому сума, яка зарахована на розрахунковому рахунку у виписці відображається в оборотах по кредиту, а сума, описана з розрахункового рахунку – в оборотах по дебету. Після кожної операції виводяться новий залишок грошових засобів. До виписки додаються документи, на основі яких проведено списання або зарахування грошей. По операціям проведеним по дорученню власника рахунку і по грошовим чекам банк до виписки документи не дає (вони складаються самим підприємством). Виписка з розрахункового рахунку перевіряється з точки зору відповідності її даним підприємства документам, при цьому встановлюються чи всі записи відносяться до підприємства – власника.
Для здійснення операцій на поточному рахунку до банку подаються документи, форми яких затверджені Національним банком України. При готівкових розрахунках банківськими документами є грошові чеки та об’яви на внесок готівкою; у випадку безготівкових перерахувань:
– платіжні доручення,
– платіжні вимоги,
– платіжні вимоги-доручення,
– розрахункові чеки,
– акредитиви,
– векселі,
– банківські платіжні картки [2].
Виписка банку – це документ, який видається банком підприємству та відображає рух грошових коштів на поточному рахунку. У виписці проставляються номер кореспондуючого рахунку. Оброблюючи виписки бухгалтер повинен пам’ятати, що поточний рахунок для обліку коштів на підприємстві – активний, а для банку – пасивний. Зберігаючи грошові кошти підприємства, банк вважає себе його боржником, тобто на цю суму має кредиторську заборгованість. Тобто залишки грошових коштів та надходжень на поточний рахунок підприємства банк записує за кредитом поточного рахунку, а зменшення свого боргу (списання. Видачу коштів) – за дебетом.
Виписки є основою для записів до облікових регістрів – журналу 1 та відомості 1.2. Записи банку та підприємства повинні бути ідентичними.
1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 24.03.95 № 108/95-ВРзізмінамиідоповненнями//Голос України. -1995р.
2. Положення стандарти бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів».
3. http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,138/id
УДК 657
Карпік Н.П., ст. гр. ОАСз-12
Науковий керівник: Тлучкевич Н.В., к.е.н., доцент
Луцький національний технічний університет
