Особливості обліку амортизації основних засобів

У процесі експлуатації основні засоби, зберігаючи свою первинну фізичну форму, поступово зношуються (фізично, морально), передаючи частками свою вартість на собівартість заново створеного продукту. З метою накопичення коштів для повного відновлення зношених об'єктів вартість зношуваної частки основних засобів у вигляді амортизаційних відрахувань включається до затрат виробництва або обігу.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» амортизацію визначено як систематичний розподіл вартості об'єкта основних засобів, яка підлягає амортизації, протягом строку його корисного використання. [1]

Вартість основних засобів, що підлягає амортизації, визначається як різниця між собівартістю об'єкта і його ліквідаційною вартістю. Під ліквідаційною вартістю, як відомо, розуміють суму, яку підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) об'єкта після закінчення строку його корисного використання (експлуатації) після вирахування очікуваних затрат, пов'язаних з реалізацією (ліквідацією) об'єкта.

Об'єктом амортизації є основні засоби) які мають обмежений строк корисного використання (земля, наприклад, строк корисного використання якої не обмежений, не підлягає амортизації).

Строком корисної експлуатації основних засобів є період, протягом якого підприємство передбачає використовувати відповідний об'єкт, або кількість одиниць продукції (послуг), які підприємство очікує одержати від його використання. Строк корисного використання об'єктів основних засобів визначається самим підприємством.

Для нарахування амортизації підприємства можуть застосовувати як метод рівномірної, так і прискореної амортизації.[2]

Методи нарахування амортизації визначені ПсБО №7 «Основні засоби» та ПсБО №8 «Нематеріальнв активи»

Рівномірна амортизація досягається переважно за допомогою методу прямолінійного списання. При цьому методі вартість об'єкта основних засобів списується рівними частками протягом всього періоду його експлуатації. Перевагою такого методу є простота розрахунку і рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує порівнянність собівартості продукції з доходом від реалізації. Проте при цьому методі не враховується моральний знос, різні виробничі потужності основних засобів у різні роки їх експлуатації.

При використанні методів прискореної амортизації у перші роки експлуатації основних засобів списується більша (основна) частина їх вартості, з щорічним зниженням амортизаційних відрахувань. Доцільність застосування методів прискореної амортизації пояснюється тим, що найбільша інтенсивність використання основних засобів приходиться на перші роки експлуатації їх, коли вони фізично і морально є новими, а також тим, що у підприємства накопичуються кошти для заміни об'єкта в разі швидкого морального старіння та інфляції. Метод нарахування амортизації визначається підприємством самостійно й періодично переглядається.

Нарахування амортизації починається з місяця наступного за місяцем, в якому основні засоби визнані активом, і припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єктів основних засобів з підприємства. На період переведення основних засобів на консервацію, а також реконструкції і модернізації нарахування амортизації призупиняється. [3]

Розрахунок амортизації здійснюється у відомствах або розрахунках. Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств), ф. 03-15 Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних організацій), ф. 03-16 «Розрахунок амортизації по автотранспорту.

Сума нарахованої амортизації основних засобів включається до витрат виробництва або обігу (залежно від того, де знаходяться в експлуатації основні засоби) і в бухгалтерському обліку відображається записом по кредиту рахунка 131.

Підприємство може для обліку витрат використовувати рахунки класу 8 «Витрати за елементами», то і на суму нарахованої амортизації дебетується рахунок 83 «Амортизація» в кореспонденції з кредитом рахунка 131 «Знос основних засобів». [4]

 

1.Сопко В.В. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. -К., 2000.

2.Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аудиту. Підручник. -К.: КНЕУ, 2000.

3.Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. -К.: А.С.К., 2000.

4.Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей / за ред. П.Я. Хомина. -Тернопіль: Астон, 2000.

 

 

УДК 657

Іванюта О.Я., ст. гр. ОАСз-11

Науковий керівник: Тлучкевич Н.В., к.е.н.,доцент

Луцький національний технічний університет

ОБЛІК КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ

У ринковій економіці постійний кругообіг коштів як в межах окремого підприємства, так і в економіці в цілому є об’єктивною умовою їх ефективного функціонування. Для приймання, зберігання і витрачання готівки підприємство повинне мати касу.

Облік грошових коштів у касі підприємств регламентується певними нормативно-правовими актами.

Основними з яких є:

1.Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637;

2.Указ президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995р. №436/95.

Каса – це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.[1.п.1.2]

Відповідальною особою в касі підприємства є касир, з яким укладено договір про повну матеріальну відповідальність за збереження цінностей.

На посаду касира заборонено брати осіб, які раніше притягалися до матеріальної відповідальності за навмисні злочини, у яких судимість не погашена або не знята в установленому порядку, які за вироком суду позбавлені прав займати визначені посади, які страждають на психічні і хронічні захворювання, які перебувають на спеціальному медичному обліку з приводу алкогольного чи наркотичного захворювання.

Касиру забороняється передоручати виконання його роботи іншим особам. Якщо за штатним розписом посада касира не передбачена,обов’язки касира може виконувати бухгалтер або інший працівник, призначений наказом керівника і за умови укладання договору про повну матеріальну відповідальність.

Ліміт залишку готівки в касі – граничний розмір суми готівки,що може залишатися в касі в позаробочий час. Ліміт каси встановлюється підприємством самостійно, на підставі розрахунку середньоденного надходження та середньоденної видачі готівки з каси на протязі трьох місяців роботи підприємства, підписаного головним бухгалтером та керівником.

Вся готівка, яка перевищує суму встановленого ліміту, підлягає поверненню до банку не пізніше наступного робочого дня на протязі операційного часу його роботи, або використанню на господарські потреби підприємства. Якщо ліміт каси не встановлений, вся наявна готівка на кінець робочого дня вважається понадлімітною і підлягає поверненню до установи банку.

Приймання грошових коштів до каси підприємства оформляється прибутковим касовим ордером, який підписується головним бухгалтером або іншою уповноваженою на це особою і касиром. Прибутковий касовий ордер заповнюється одному екземплярі із одночасним заповненням квитанції,що видається на руки особі, яка вносить грошові кошти до каси підприємства. Вибуття готівки оформляється видатковим касовим ордером, який підписують керівник і головний бухгалтер. При видачі коштів касир вимагає пред’явлення документу, що засвідчує особу одержувача(паспорт,посвідчення водія,військовий білет) і записує ці дані в видатковий касовий ордер. Крім цього касир контролює щоб особа, яка одержала ці кошти власноруч зробила запис в ордері про суму та дату їх одержання,а також проставила свій підпис. Після видачі коштів цей документ підписується касиром. Узагальнення інформації про надходження, вибуття та залишок грошових коштів здійснюється у касовій книзі.

Отже, для здійснення господарської діяльності підприємству необхідно здійснювати готівкові розрахунки через касу. Облік касових операцій займає важливе значення в обліку грошових коштів.

 

1.Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637;

2.Указ президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995р. №436/95

3.Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник для студентів Ф.Ф. Бутинець, Л.В.Чижевська, Н.В.Герасимчук. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 416с.

4. Голов С. Ф. Управлінський облік – К.: Лібра, 2003. - 704 с.

5. Павлюк. Основи бухгалтерського обліку на підприємствах і організаціях України.

 

УДК 657

Іщик О.В., ст. гр. ОАСз-23

Науковий керівник: Нагірська К.Є., к.е.н.

Луцький національний технічний університет