Зростання конкурентоспроможності підприємств передбачає ефективне використання природних, матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Водночас дедалі більшу роль відіграють нематеріальні активи, частка яких у структурі активів суб'єктів підприємницької діяльності постійно зростає. Дана категорія є досить таки відомою на сьогодні для бухгалтерів та фінансистів, проте існує ряд недоліків, які перешкоджають розвитку даного напряму. Зокрема до них належать недосконала законодавча база на теренах України та неможливість реальної їх оцінки.
На сьогодні великої популярності досягло таке поняттям нематеріальних активів як інтелектуальна власність, під якою розуміють особливий вид власності, який охоплює всі права, що поширюються на наукові твори, винаходи, промислові зразки, знаки для товарів та послуг, фірмові найменування.
Проблеми та особливості обліку нематеріальних активів на підприємствах є предметом наукових досліджень багатьох вітчизняних та закордонних вчених, зокрема І. М. Бойчук, Ф. Ф. Бутинця, В. П. Завгороднього, І. І. Пилипенка, С. Ф. Покропивного, К. Стендфілда та А. Торре. Об’єкти інтелектуальної власності є нематеріальними активами підприємства. До нематеріальних активів відносять цінності, що мають вартісну оцінку і не мають при цьому фізичної форми[1].
Регламентується облік і оцінка інтелектуальної власності такими нормативними документами: ПСБО, Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», ЗУ «Про господарські товариства», нормативні документи Фонду державного майна України, ЗУ «Про авторські та суміжні права» та ін. проте вказані нормативні акти не регламентують порядок та прийоми оцінювання об’єктів нематеріальних активів. Проблеми визначення, визнання та оцінка нематеріальних активів пов’язані з розбіжностями їх тлумачення за національним бухгалтерським, податковим обліком та міжнародними стандартами.
ПСБО 8 «Нематеріальні активи»[2] дає наступне визначення поняттю: це немонетарний актив, що не має матеріальної форми, може бути ідентифікований і утримується підприємством з метою використання протягом більше ніж один рік для виробництва, торгівлі, адміністративних цілей, або надання в оренду іншим особам.
МСБО 38 «Нематеріальн активи»[3] дає наступне визначення: це немонетарний актив, який може бути ідентифікований і який не має фізичної форми.
За національними стандартами нематеріальний актив відображається в балансі підприємства лише тоді, коли:
1) Існує ймовірність одержання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням;
2) Його вартість може бути достовірно визначена.
Слід відмітити, що за міжнародними стандартами не дозволяється ставити на баланс нематеріальні активи, які створені всередині компанії. Поставлені на баланс активи можуть бути лише за умови купівлі нематеріального активу або привнесенні цього активу до статутного фонду створюваного підприємства або при купівлі бізнесу з усіма матеріальними і нематеріальними активами.
Щодо оцінки нематеріальних активів, то вона виникає при купівлі-продажу ліцензій, при укладанні договорів про спільну діяльність, при укладанні договорів на передачу ноу-хау і т.д.[4] Згідно ПСБО 8 оцінка нематеріальних активів здійснюється виходячи з ціни (вартості) придбання мита, непрямих податків, і ін. витрат, що не підлягають відшкодуванню.
Провівши таке невеличке дослідження можна стверджувати наступне, що:
1) У визначенні нематеріальних активів в національних стандартах більш детальніше і точніше розписано дане трактування;
2) При визнанні нематеріальних активів розбіжностей не виявлено;
3) При визначенні оцінки вартості нематеріальних активів суттєвих відмінностей теж немає.
Проаналізувавши все вище сказане можна зробити такий висновок, що при порівнянні ПСБО і МСБО нематеріальних активів великих розбіжностей немає. Проте ця тема заслуговує на увагу і має ще ряд проблем які необхідно розглядати і досліджувати.
1. Попова І. Для бухгалтерів інтелектуальна власність – нематеріальні активи. // Дебет-Кредит – 2010 р.- № 14(28), - С.32-34.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» від 22.12.2004.
3. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку: 2000// за ред. Ф.С. Голова.-К.:ФПБАУ, 2009.-с.1272.
4. С.Ф.Голов «Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами». Практичний посібник.- К.: Лібра.- 2010.,880с.
УДК 657
Киричук О.В., ст. гр. ОА-51
Науковий керівник: Садовська І.Б., к.е.н., професор
Луцький національний технічний університет
