Збереження природи та покращення навколишнього середовища стають усе більш пріоритетними напрямами діяльності держави та суспільства. А тому і діяльність будь-якого підприємства повинна бути спрямована на виробництво екологічно чистої продукції заради зміцнення здоров’я, підвищення якості та тривалості життя населення.
Близько 50% усіх негативних процесів, які призводять до деградації стану природного середовища, припадає саме на виробничі підприємства. Екологічний стан сучасної України негативно позначається на екологічній безпеці населення та потребує все більш значних витрат суспільства на ліквідацію та усунення наслідків забруднення навколишнього середовища. Тому автоматично виникає питання детального вивчення причин виникнення природоохоронних витрат, їх сутності та відображення в обліку.
Визначення природоохоронних витрат – це важливий етап в екологізації виробництва, що є актуальним як для національного господарства загалом, так і для окремого підприємства. Часто, в науковій літературі зустрічається утотожнення природоохоронних витрат з екологічними витратами та витратами природоохоронної діяльності. Тому виникає потреба в розмежуванні вищенаведених понять.
Так, К. Гофман, Н. Пахомова, А. Ендерс, К. Ріхтер виділяють витрати забруднення, О. Думнов, І. Потравний та С. Макар обґрунтовують доцільність виокремлення екологічних витрат, витрат природоохоронного призначення, суспільних природоохоронних витрат. Т. Дьоміна, О. Балацький виділяють витрати на охорону природи.
На думку Є. Лапіна [1, с. 3], сукупність усіх витрат, що забезпечують процеси природокористування на підприємстві, визначаються як природоохоронні витрати підприємства.
Л. Мельник [2, с. 86] трактує аналогічно природоохоронні витрати підприємства і зазначає, що це виражена у вартісній формі сукупність всіх видів ресурсів, необхідних для природоохоронної діяльності.
На думку В. Макара [3, с. 192] поняття природоохоронних витрат певною мірою пов’язане з витратами забруднення. Проте, при загальній схожості цих двох понять, в їх інтерпретації містяться істотні розбіжності. До природоохоронних витрат відносяться всі види витрат, пов’язані із забезпеченням процесів природокористування, до витрат забруднення – витрати, зумовлені тільки забрудненням навколишнього середовища. Крім того, природоохоронні витрати мають місце на макрорівні - на рівні підприємства, тоді як витрати забруднення мають макроекономічний вимір.
Ще однією категорією, яка близька до природоохоронних витрат та витрат забруднення, є екологічні витрати. Однак з огляду на концептуальну схожість понять «природоохоронні витрати» та «екологічні витрати», вони дещо відрізняються один від одного. Найбільш широким поняттям є екологічні витрати, які включають всі можливі витрати на запобігання та скорочення шкідливого впливу на навколишнє середовище і збитки, які у свою чергу представлені сумою витрат на компенсацію наслідків негативного впливу, упущеної вигоди та непоправних втрат. Природоохоронні витрати на відміну від екологічних не включають невідшкодований збиток.
Розмір платежів за допустимі викиди, скиди забруднюючих речовин, розміщення відходів та штрафні санкції за перевищення встановлених норм залежать від ефективності організації природоохоронної діяльності підприємства. Тому, логічно, платежі за використання природних ресурсів, за викиди, скиди забруднюючих речовин, розміщення відходів, а також штрафні санкції не включають до складу витрат на природоохоронну діяльність промислового підприємства.
Таким чином, природоохоронні витрати є частиною екологічних витрат, а витрати на природоохоронну діяльність підприємства, в свою чергу, частиною природоохоронних витрат. Аналіз підходів, обґрунтованих науковцями показав, що визначення «природоохоронні витрати» потребує подальшого систематизованого та поглибленого дослідження.
1. Лапин Е. В. Экологические издержки в экономике предприятия / Е. В. Лапин // Вісник Сумського державного університету. — 2003. — № 3 (11). — С. 3–9.
2. Мельник Л. Г. Методи оцінки екологічних втрат. Монографія / Л. Г. Мельник, О. І. Корінцева. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. — 288 с.
3. Макар С. В. Основы экономики природопользования / С. В. Макар. — М.: Институт международного права и экономики им. А. С. Грибоедова, 2000 — 192 с.
УДК 657
Кісілюк В., ст. гр. ОА - 31
Науковий керівник: Тлучкевич Н.В., к.е.н., доцент
Луцький національний технічний університет
