Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Управління структурою капіталу




 

Структура капіталу підприємства пов'язана з так званим фінан­совим лівериджем. Взагалі в практиці фінансового менеджменту ліверидж розглядається як важіль, що дає змогу за рахунок не­значних зусиль суттєво змінювати результати фінансово-госпо­дарської діяльності підприємства. При цьому розмежовується сфера впливу фінансового та операційного важелів:

- Сфера дії операційного важеля: Реалізаційний дохід (виручка від реалізації продукції) + Операційний прибуток;

- Сфера дії фінансового важеля: + Операційний прибуток + чистий прибуток

Операційний важіль (ліверидж), як зазначалося у темі 5, полягає у потенційній можливості підприємства впливати на тем­пи зміни операційного прибутку шляхом зміни обсягів і структу­ри операційних витрат (постійних і змінних).

Сила дії операційного важеля (рівень опе­раційного лівериджу) = (Виручка від реалізації – Змінні витрати) ÷ Операційний прибуток

Тобто, сила дії операційного важеля показує, на скільки від­сотків зміниться операційний прибуток при зміні виручки від реалізації на 1 %.

Фінансовий важіль (ліверидж) полягає у потенційній можли­вості підприємства впливати на темпи зміни чистого прибутку шляхом зміни обсягів та структури власного і позикового капіта­лу.

Сила дії фінансового важеля (рівень фі­нансового лівериджу) = Операційний прибуток ÷ (Операційний прибуток – Фінансові витрати)

Отже, сила дії фінансового важеля показує, у скільки разів темпи зміни чистого прибутку підприємства перевищують темпи приросту його операційного прибутку. Таке перевищення забез­печується за рахунок так званого ефекту фінансового важеля.

Ефект фінансового важеля показує, на скільки відсотків підви­щується рентабельність власного капіталу підприємства за раху­нок залучення в господарський оборот позикового капіталу, не­зважаючи на його платний характер. Нарощення фінансової рен­табельності (тобто рентабельності власного капіталу) може мати місце лише у випадку, коли економічна рентабельність викорис­тання всього інвестованого капіталу більша від середнього рівня фінансових витрат, пов'язаних із залученням позикових коштів. Для визначення ефекту фінансового важеля використовується формула:

ЕФВ = (1 - Коп)(ЕРа –СП) ∙(ПК ÷ ВК) (7.15)

де ЕФВ – ефект фінансового важеля (тобто нарощення рентабельності власного капіталу за рахунок використання позикового капіталу);

Коп коефіцієнт оподаткування прибутку;

ЕРа економічна рентабельність активів (розраховується шляхом відношення операційного прибутку до загального обсягу капіталу, інвестованого в активи підприємства);

СП – середня ставка процента за позиковими коштами (або рівень фінансових витрат);

ПК – позиковий капітал;

ВК – власний капітал.

Ефект фінансового важеля складається з двох компонентів:

1. Диференціала (1 - Коп)(ЕРа -СП) – різниці між рентабель­ністю інвестованого капіталу і середньою ставкою процента за позиковими коштами після сплати податків;

2. Плеча ПК/ВК співвідношення позикового і власного капіталу.

Плече фінансового важеля є мультиплікатором зміни диферен­ціала, тобто посилює його дію як в позитивному, так і негативно­му напрямках. Так, якщо диференціал має додатне значення, вигідно нарощувати частку позикового капіталу і тим самим збільшувати рентабельність власного капіталу. І, навпаки, якщо значення диференціала від'ємне, в результаті збільшення плеча фінансового важеля відбувається "проїдання" власного капіталу, і наслідки для підприємства можуть бути руйнівними.

Рентабельність власного капіталу значною мірою залежить від умілого маневрування величиною ефекту фінансо­вого важеля. До певного моменту підвищити ефект фінансового важеля можна екстенсивно за рахунок збільшення його плеча. Але при цьому потрібно враховувати такі правила фінансового менеджменту:

1. Не можна надмірно збільшувати частку позикових коштів у структурі капіталу, оскільки при цьому значно підвищується ризик втрати фінансової стійкості, і будь-які затримки у вироб­ничому процесі або несприятливі зміни ринкової кон'юнктури (на ринках кредитних ресурсів, готової продукції, сировини тощо) можуть призвести до значного від'ємного значення ефекту фінан­сового важеля.

2. Регулювати величину плеча важеля можна лише залежно від значення диференціала. Більші можливості для нарощення позикового капіталу мають ті підприємства, у яких значний за­пас диференціала. Але при цьому потрібно пам'ятати, що зміна плеча фінансового важеля в свою чергу впливає і на величину диференціала. Чим більше плече, тим дорожче будуть коштувати для підприємства позикові фінансові ресурси за рахунок вклю­чення до їх вартості премії за ризик.

3. Підприємство завжди повинно залишати певний резерв по­зикової місткості, щоб у разі необхідності мати змогу покрити потребу у фінансових ресурсах за рахунок нового кредиту і при цьому не змінити знак диференціала з "+" на "-". Досвідчені фінансові менеджери намагаються маневрувати у межах опти­мального діапазону частки позикових коштів у структурі капіта­лу (від ЗО до 50 %). Як свідчить досвід високорозвинутих країн, найкраще підтримувати частку позикового капіталу на рівні 40 % (що відповідає значенню плеча важеля 0,67), оскільки у цьому випадку ринок цінних паперів найкраще оцінює акції підприєм­ства.

Показник сили дії фінансового важеля характеризує фінансо­вий ризик, пов'язаний зі структурою капіталу. Чим більше зна­чення цього показника, тим більший ризик неповернення кре­дитів з процентами для банкірів та ризик невиплати дивідендів для акціонерів. Ситуація ще більше ускладнюється, коли одно­часно підвищується комерційний ризик, тобто ризик недоотримання операційного прибутку від основної діяльності підприєм­ства.

Виділення у складі загального ризику власників капіталу ко­мерційного та фінансового ризиків має принципове значення при обґрунтуванні оптимальної структури капіталу. В цьому випадку комерційний ризик розглядається як ризик негарантованості фінансового результату (операційного прибутку) при 100-відсот-кому фінансуванні за рахунок власного капіталу.

Відповідно, фінансовий ризик розглядається як додатковий ризик власників капіталу в результаті залучення позикового капіталу.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-11-23; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 453 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Если президенты не могут делать этого со своими женами, они делают это со своими странами © Иосиф Бродский
==> читать все изречения...

2462 - | 2329 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.007 с.