Моделі визначення вартості позикового капіталу

У процесі своєї діяльності підприємство використовує позикові кошти, які одержують у вигляді:

· довгострокового кредиту від комерційних банків та інших підприємств;

· випуску облігацій, які мають певний термін погашення та номінальну ставку.

У першому випадку вартість позикового капіталу дорівнює процентній ставці кредиту і визначається шляхом договору між кредитором і позичальником у кожному конкретному випадку окремо.

У другому випадку вартість капіталу визначається величиною сплачуваного за облігацією купону та номінальною процентною ставкою облігації, яка виражається у процентах до її номінальної вартості. Номінальна вартість – це ціна, яку заплатить компанія-емітент власнику облігації у день її погашення. В момент випуску облігації звичайно продаються за їх номінальною вартістю.

Відповідно, у цьому випадку вартість позикового капіталу CD визначається номінальною процентною ставкою облігації i_н:

С_D = і_н (7.2)

Однак, оскільки ринкова ціна облігації коливається, а сума сплачуваного доходу на облігацію залишається незмінною, доходність облігації змінюється також, а саме: доходність облігації збільшується при зменшенні ринкової вартості і зменшується у протилежному випадку.

В якості реальної доходності облігації (або вартості позикового капіталу, заснованого на облігаціях даного типу) використовують доходність облігації до погашення, яка розраховується за формулою:

, (7.3)

де: V_M – поточна ринкова ціна облігації;

N – кількість років, які залишилися до погашення облігації.

Доходність облігацій до погашення (або кінцева доходність) являє собою вартість позикових коштів.

Ефективна вартість позикових коштів. На відміну від доходів, які виплачуються акціонерам, проценти, які сплачують за позиковим капіталом, включаються до собівартості продукції, тобто обліковуються у звіті про фінансові результати до сплати податку на прибуток. Таким чином, вартість позикового капіталу після сплати податків стає нижче кінцевої доходності (або вартості до сплати податків). Ефективну вартість позикового капіталу розраховують за формулою:

, (7.4)

де: Т – ставка податку.

Вартість капіталу, залученого за рахунок випуску акцій. Ціна капіталу з цього джерела залежить не тільки від строку випуску цінних паперів (новий або раніше здійснений випуск), але і від їх типу (прості або привілейовані акції). Оскільки за привілейованими акціями виплачується фіксований дивіденд, вартість капіталу, залученого за рахунок їх емісії,

Вартість капіталу за рахунок привілейованих акцій нового випуску = (Дивіденд за привілейованою акцією (у грошових одиницях) ∙ 100) ÷ (Ринкова ціна привілейованих акцій – витрати на емісію)

Величина дивідендів за простими акціями наперед не визна­чається і залежить від ефективності роботи підприємства. Тому вартість цього джерела фінансових ресурсів не можна розрахува­ти з великою точністю. Існують різні методи оцінювання вартості капіталу, залученого за рахунок простих акцій, серед яких най­більш поширені модель Гордона і модель САRМ.

Вартість капіталу за рахунок простих акцій нового випуску = (Прогнозований дивіденд за простими акціями (у грошових одиницях) ∙ 100) ÷ (Ринкова ціна простої акції – витрати на емісію) + Постійний темп приросту дивідендів.

До недоліків цієї моделі слід віднести значну чутливість до зміни темпу приросту дивідендів та недоврахування фактору ри­зику. Крім того, ця формула може застосовуватися лише для тих акціонерних товариств, які виплачують дивіденди у грошовій формі.

Вартість капіталу, залученого за рахунок нерозподіленого при­бутку. Нерозподілений прибуток можна розглядати як відкладений до виплати прибуток, що свідомо направляється власниками на поповнення резервних фондів або розширення виробництва. Най­частіше вартість капіталу, сформованого за рахунок нерозподіле­ного прибутку, прирівнюється до вартості звичайних акцій без поправки на емісійні витрати:

Вартість капіталу за рахунок реінвестованого прибутку = ((Прогнозований дивіденд за простою акцією ∙ 100) ÷ Ринкова ціна простої акції) + Постійний темп приросту дивідендів.

Рідше ціна капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку прий­мається на рівні рентабельності власного капіталу.