Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Зміст теорій дивідендної політики




 

Теорія дивіденд­ної політики Основні положення теорії Основні вимоги
Теорія Міллера-Модільяні (або незалежності ринкової вар­тості капіталу від розміру дивідендів) Дивідендна політика не впливає на ціну капіта­лу, а тому не виникає проблеми оптимізації коефіцієнта виплат і форм виплат дивіденду. Новий випуск дивідендів прирівнюється до реінвестування прибутку Ця теорія не враховує: • вплив податків; • витрати на емісію но­вих акцій; • асиметричність інфор­мації (неоднаковий до­ступ менеджерів і власників до інформа­ції про перспективи роз­витку фірми); • фактор ризику при прийнятті рішень щодо розподілу прибутку
Теорія пріори­тету дивідендів (або "синиця в руках") М. Гордона ІД. Літнера Зростання дивідендних виплат збільшує ринко­ву вартість капіталу. Поясняється це тим, що кожна грошова одиниця прибутку, виплаченого у формі дивідендів, вже "очищена" від ризику і коштує завжди більше, ніж прибуток, відкладе­ний на майбутнє Виходячи з цієї теорії, із-за меншого рівня ри­зику максимізація диві­дендних виплат має пе­реваги над капіталіза­цією прибутку. Ця теорія може бути покладена в основу дивідендної по­літики, якщо в складі акціонерів переважають дрібні інвестори
Теорія подат­кових переваг (або мінімізації дивідендів) В інтересах акціонерів підтримувати невисоке значення коефіцієнту виплат, оскільки при­ріст капіталу завжди обкладається за ниж­чою ставкою, ніж при­ріст доходу. При висо­кому значенні коефіці­єнта виплат із-за збіль­шення податкових пла­тежів зменшується рин­кова вартість капіталу фірми За цією теорією, з метою найвищого податкового захисту сукупного дохо­ду власників капіталу дивідендна політика має забезпечувати мініміза­цію дивідендних виплат. Ця теорія може викори­стовуватися у випадку, якщо в складі інвесторів переважають акціонери з високим рівнем доходу
Сигнальна теорія диві­дендів Якщо темпи зростання дивідендів перевищують очікування акціонерів, відбувається автоматич­не зростання ринкової ціни акцій. Високі диві­денди сигналізують про покращання фінансового стану (і навпаки). Особ­ливо чутлива ринкова ціна акцій до раптових різких змін розміру ди­відендів Акціонерне товариство має враховувати ринко­ві очікування своїх ак­ціонерів і формувати дивідендну політику таким чином, щоб ого­лошений дивіденд не призводив до зниження ринкової ціни капіталу фірми. Розмір дивіден­дів доцільно збільшува­ти доти, доки темп при­росту дивідендів буде меншим за темп приро­сту ринкової ціни акцій
Теорія "клієн­тури" Дивідендна політика значною мірою зале­жить від складу акціо­нерів (клієнтури) і по­винна відповідати очі­куванням більшості власників. Та частина акціонерів, яка не згод­на з дивідендною полі­тикою, реінвестує свій капітал в інші фінансові інструменти, в резуль­таті чого склад "клієн­тури" стає більш одно­рідним Якщо в складі акціоне­рів переважають дрібні інвестори, яких ціка­вить поточний дохід, коефіцієнт виплати повинен бути високим. Якщо переважають високодохідні акціоне­ри, яких цікавить мож­ливий розмір податко­вої економії, коефіцієнт виплати повинен бути низьким. Для збережен­ня постійного контин­генту акціонерів не мож­на часто змінювати ди­відендну політику
       

У світовій практиці фінансового менеджменту всі названі вище питання вирішуються лише щодо простих акцій, оскільки для цього виду фінансових інструментів можливі альтернативні форми розподілу чистого прибутку. А виплати за привілейова­ними акціями належать до обов'язкових фіксованих платежів, рішення за якими пов'язується з вибором структури капіталу.

Основні форми виплати дивідендів:

1) Змішана;

2) Грошова;

3) Не грошова:

· Акції самого АТ (раніше випущені або нового випуску за номіналом, з дисконтом, за ринковою ціною);

· Інші не грошові виплати (за згодою акціонерів):

• інші цінні папери самого АТ;

• цінні папери інших емітентів;

• товари самого АТ або придбані;

• виконані роботи та послуги.

У випадку використання грошових виплат можуть ви­користовуватися різні форми їх оголошення:

· розмір дивіденду на одну акцію у вартісному вираженні;

· відсоток від ринкової ціни акції (РДа);

· відсоток від чистого прибутку або дивідендний вихід (Кв);

· дивіденд оголошується без урахування податків з власників акцій.

Процедура виплати дивідендів передбачає визначення чотирьох основних дат:

Дата оголошення дивіденду день, коли приймається і опри­люднюється рішення акціонерного товариства щодо розміру по­точного дивіденду, офіційно встановлюється дата перепису і ви­плати дивідендів.

Екс-дивідендна дата — акціонери, які купили акції до цієї дати, мають право на отримання оголошеного дивіденду. Якщо ж операція купівлі-продажу акцій була здійснена після екс-дивідендної дати, поточний дивіденд новому власнику не виплачуєть­ся. Відповідно в цей день ринкова ціна акцій падає на величину оголошеного дивіденду.

Дата перепису, як правило, встановлюється за 2—4 тижні до їх виплати. У цей день здійснюється реєстрація акціонерів, що мають право на отримання оголошеного дивіденду. Вста­новлення спеціальної дати реєстрації власників зумовлено постій­ними змінами їх складу в умовах обертання акцій на фондовому ринку.

Дата виплати — день, коли безпосередньо здійснюються гро­шові виплати дивідендів акціонерам, що мають право на їх отри­мання.

Принципи дивідендної політики. Розробка ефективної дивідендної політики базується на вико­ристанні таких принципів:

· збалансування різноманітних інтересів акціонерів, креди­торів та самого акціонерного товариства як суб'єкта господарювання;

· врахування впливу інфляції на рівень дивідендних виплат акціонерам і обсяг реінвестованого чистого прибутку підприєм­ства;

· використання не менше 5 % чистого прибутку на форму­вання резервного фонду акціонерного товариства до досягнення ним 25 % статутного фонду;

· врахування різниці в інтересах дрібних і великих (стратегічних) інвесторів;

· формування і збереження основного контингенту акціонерів, яких задовольняє дивідендна політика підприємства;

· розумне поєднання грошових і негрошових форм виплати дивідендів, виходячи з реальних фінансових і матеріальних мож­ливостей акціонерного товариства;

· врахування асиметричної інформації, тобто різного ступеня інформованості акціонерів і менеджерів про реальний стан справ і перспективи розвитку підприємства;

· врахування фактору ризику.

Під час вибору конкретних форм і методів виплати дивідендів необхідно враховувати вплив різних груп факторів, що стосують­ся інвестиційних можливостей, об'єктивних обмежень, досягну­тої ефективності діяльності тощо.

Факторів, що зумовлюють конкретний зміст ди­відендної політики компанії, відносять:

1. Стадія життєвого циклу підприємства. На ранніх стадіях пріоритетним напрямком використання чистого прибутку є інве­стиційний розвиток, що обмежує виплату дивідендів. На пізніх стадіях, навпаки, стабілізуються темпи зростання прибутку, і ди­відендні виплати можуть суттєво підвищуватися.

2. Інтенсивність інвестиційних процесів на підприємстві. Необхідність розширеного відтворення та наявність високоефек­тивних інвестиційних проектів потребують значної капіталізації прибутку і зменшують розмір фонду дивідендних виплат.

3. Вартість залучення фінансових ресурсів з альтернативних джерел та їх доступність на фінансовому та грошово-кре­дитному ринках. Чим дорожчі зовнішні фінансові ресурси, тим більшу частину прибутку потрібно реінвестувати.

4. Рівень кредитоспроможності підприємства і його можли­вості щодо залучення додаткового позикового капіталу. Якщо ще не повністю використана позикова місткість підприємства і є можливість пролонгувати або залучити додаткові довгострокові
кредити, зменшується потреба в нарощенні акціонерного капіта­лу, і дивідендна політика може бути більш виваженою.

5. Фінансові обмеження. Необхідність першочергового погашення заборгованості за зобов'язаннями з фіксованими виплатами (кредитами, облігаціями, привілейованими акціями) зменшує ди­відендний коридор, в рамках якого може здійснюватися дивідендна політика.

6. Договірні обмеження. Акціонерне товариство при виборі методів і форм виплати дивідендів повинно дотримуватися дого­вірних обмежень, включених в його установчі документи.

7. Склад акціонерів та їх пріоритети. Дрібні акціонери (в тому числі пенсіонери, працівники-акціонери) зацікавлені у збільшенні дивідендів і, відповідно, у підвищенні коефіцієнта виплат диві­дендів. І, навпаки, високодохідні акціонери (в тому числі стра­тегічні інвестори) зацікавлені у зменшенні сумарних податків і, відповідно, у відтоці чистого прибутку у вигляді дивідендів. Якщо сформувався постійний контингент акціонерів, яких задовольняє дивідендна політика корпорації, то тоді менеджери не повинні часто змінювати дивідендну політику. І, навпаки, якщо є коло потенційних акціонерів, зацікавлених у новій дивідендній політиці і попит на акції з їх боку буде переважати пропозицію акцій незадоволених акціонерів, то акціонерне товариство може зміни­ти дивідендну політику з метою підвищення ринкової ціни акцій.

8. Рівень дивідендних виплат конкурентами та ризик втра­ти контролю над підприємством. Низький рівень дивідендів порівняно з конкуруючими фірмами може призвести до суттєво­го зменшення ринкової ціни акцій та їх масового розпродажу, що може збільшити ризик фінансового захоплення підприємства конкурентами.

ФОРМИ ГОШОВОЇ ВИПЛАТИ ДИВІДЕНДІВ У теорії дивідендів залежно від міри ризику для розвитку ак­ціонерного товариства виділяють три стратегії формування ди­відендної політики:

1) консервативну:

• метод залишкових виплат;

• метод стабільного співвідношення дивідендних виплат (стабільного коефіцієнта виплат);

2) помірковану (компромісну):

• метод стабільної величини дивідендів;

• метод постійної і змінної частини (мінімальної стабільної величини дивідендів з надбавкою в окремі періоди);

3) агресивну – метод постійного зростання величини дивідендів.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-11-23; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 630 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Логика может привести Вас от пункта А к пункту Б, а воображение — куда угодно © Альберт Эйнштейн
==> читать все изречения...

2227 - | 2156 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.01 с.