Управління операційним прибутком підприємства включає такі складові:
1) визначення обсягу продажу, який забезпечує беззбиткову операційну діяльність;
2) використання операційного лівериджу в обґрунтуванні шляхів збільшення прибутку;
3) проведення операційного аналізу для оцінки впливу різних факторів на обсяг прибутку.
Під час планування прибутку від операційної діяльності необхідно визначити точку беззбитковості, яка відповідає такому обсягу продажу, за якого надходження від реалізації продукції дорівнюють витратам на виробництво і реалізацію цієї продукції. Точку беззбитковості можна знайти графічним методом. Якщо рівень обсягу продажу нижчий від точки беззбитковості, виробляти такий товар невигідно, збитково. Кожна одиниця товару, продана в зоні, що знаходиться вище за точку беззбитковості, збільшує прибуток.
Для визначення точки беззбитковості аналітичним методом виконаємо ряд підстановок і введемо нові параметри: С – собівартість виробництва і реалізації продукції; Ці – ціна за одиницю виробу; ЗВi – змінні витрати на одиницю виробу.
У точці беззбитковості виконується рівняння: РП = С, або ViЦi = ПВ + ЗВ;
ЗВ = ЗВiVi; ViЦi = ЗВi Vi + ПВ; ViЦi - ЗВi Vi = ПВ.
Таким чином, точку беззбитковості в натуральних одиницях можна знайти за формулою:
Vi = ПВ ÷ Цi - ЗВi (5.4)
З формули (5.4) видно, що на обсяг продажу в точці беззбитковості впливають обсяги постійних витрат і їх співвідношення зі змінними витратами та ціною.
Чим менший рівень точки беззбитковості, тим її легше подолати. Підвищення цін може зменшити обсяги продажу та призвести до збитків і, навпаки, за зниження цін прибутковість може бути досягнуто за рахунок нарощування обсягів продажу.
Скорочення постійних і змінних витрат знизить обсяг виробництва, необхідний для досягнення беззбитковості. Але вплив кожного з цих елементів буде визначатись співвідношенням між постійними і змінними витратами у собівартості продукції.
Розрахунки беззбиткового обсягу продажу за допомогою формули (5.4) можливі для кожного конкретного виробу окремо. Якщо ж необхідно здійснити розрахунки в цілому для підприємства, то беззбитковий обсяг продажу визначається за допомогою валової маржі.
Валова маржа, або маржинальний прибуток, розраховується як різниця між обсягами реалізованої продукції і обсягами змінних витрат за формулою:
ВМ = РП- ЗВ, (5.5)
де ВМ — валова маржа.
Послідовність розрахунків така:
1. Визначається відсоток валової маржі в обсязі реалізованої продукції (або коефіцієнт валової маржі) за формулою:
% КВМ = ВМ ÷ РП ∙ 100. (5.6)
2. Розраховується поріг рентабельності, тобто такий обсяг реалізованої продукції, за якого всі витрати покриваються, збитків немає, але немає й прибутків.
ПР = ПВ ÷ % КВМ ∙ 100, (5.7)
де ПР — поріг рентабельності.
3. Визначається запас фінансової міцності (ЗФМ). Це сума, на яку підприємство може знизити обсяг реалізації до моменту появи збитків
ЗФМ = РП - ПР, (5.8)
або у відсотках:
%ЗФМ = РП – ПР ÷ РП ∙100. (5.9)
Запас фінансової міцності у відсотках показує, на скільки відсотків підприємство може знизити обсяг реалізації, не зазнаючи при цьому збитків.
Зв'язок операційного прибутку і маржинального прибутку можна проілюструвати за допомогою графіка. У відповідній точці досягається окупність постійних витрат, і підприємство починає отримувати прибуток. У іншій точці окупаються всі витрати і виникає зона прибутків. І в першому, і в другому випадках прибуток однаковий, оскільки: РП - ПВ - ЗВ = ВМ - ПВ
Різниця зумовлена тим, що витрати на виробництво і реалізацію продукції поділяються на змінні і постійні. Наявність постійного елементу в складі витрат при зростанні обсягів продажу викликає непропорційне збільшення прибутку. Таким чином, темпи збільшення (зменшення) прибутку випереджають темпи збільшення (зменшення) обсягів продажу. В цьому проявляється ефект операційного лівериджу або операційного важеля.
Щоб визначити ступінь дії ефекту операційного лівериджу, розраховується відповідний коефіцієнт сили дії або ефекту операційного лівериджу за формулою:
Ке.о.л. = ВМ ÷ П (5.10)
Цей коефіцієнт показує, у скільки разів збільшиться (зменшиться) прибуток підприємства при збільшенні (зменшенні) на один відсоток обсягу реалізації.
Співвідношення між постійними і змінними витратами впливає на рівень, на якому перебуває точка беззбитковості та інтенсивність зміни прибутку залежно від зміни обсягу продажу. Для оцінки цього впливу визначається коефіцієнт операційного лівериджу (Ко л) за формулою:
Ко л = ПВ ÷ (ПВ + ЗВ) (5.11)
Чим більша частка постійних витрат у собівартості продукції, тим інтенсивніше змінюється прибуток по відношенню до змін обсягів продажу. Механізм операційного лівериджу дає змогу регулювати рівень постійних витрат з метою збільшення прибутку. Для кожного конкретного значення коефіцієнта операційного лівериджу можна розрахувати показник ефекту операційного лівериджу (Кеол) за формулою:
Ке.о.л. = ДП ÷ ДРП (5.12)
де ДП - темп приросту прибутку від операційної діяльності,
%; ДРП - темп приросту обсягів реалізації, %.
Коефіцієнт ефекту операційного лівериджу, розрахований за формулою (12), теж показує на скільки збільшиться прибуток при зростанні обсягів реалізації продукції на заданий відсоток приросту.
Чим більше значення коефіцієнту сили дії операційного лівериджу, тим вищий ризик підприємницької діяльності, оскільки незначні коливання в обсягах продажу викликають суттєві зміни в розмірах прибутку. В умовах економічної кризи, зниження попиту на ринку необхідно оптимізувати співвідношення між постійними і змінними витратами.
Таким чином, управління операційним прибутком базується на використанні елементів операційного лівериджу та врахуванні впливу їх змін на результати фінансової діяльності підприємства.
ОПЕРАЦІЙНИЙ АНАЛІЗ є складовою системи управління прибутком. Його можна розглядати як засіб обґрунтування і вибору можливих варіантів нарощування прибутку. Він дає змогу спрогнозувати зміни фінансово-економічного стану підприємства, спричинені динамічними змінами у кон'юнктурі ринку. В основі операційного аналізу лежить оцінювання впливу зміни одного з елементів операційного важеля на результати фінансово-господарської діяльності підприємства.
Обсяги прибутку і можливість його збільшення залежать від багатьох факторів. Об'єктом нашого розгляду буде обсяг реалізації і структура вартості реалізованої продукції, оскільки ці фактори впливають на прибуток одночасно.
Розглянемо методику обґрунтування рішення щодо збільшення прибутку на задану величину шляхом:
· збільшення обсягу реалізації продукції;
· зниження постійних або змінних витрат без зміни обсягів реалізації.
Прирічт фізичного обсягу продажу визначається за формулою:
ДРП = ДП÷ (100 - %ЗФМ) ∙ 100 (5.13)
На вибір реальних способів збільшення прибутку суттєво впливає структура реалізованої продукції, тобто співвідношення між змінними, постійними витратами та прибутком. Однак, якщо продукція має високу рентабельність продажу, обсяг прибутку можна нарощувати лише шляхом підвищення цін або збільшення фізичних обсягів продажу.
Операційний аналіз дає змогу обґрунтувати можливі сценарії поведінки підприємства в умовах негативних змін кон'юнктури ринку. Якщо підприємство потрапило в ситуацію, яка вимагає скорочення обсягів реалізації до необхідного мінімуму, то важливо визначити, за рахунок чого буде зменшуватись реалізація. Вибір залежить від конкретних причин, які диктують необхідність знизити обсяги продажу:
1. Скоротився попит на продукцію. В цьому разі можна знизити ціни, щоб стимулювати його, не змінюючи фізичних обсягів виробництва.
2. Скоротилось коло споживачів продукції. Необхідно зменшити фізичні обсяги виробництва.
3. Скоротились виробничі потужності підприємства, хоча продукція користується попитом у споживачів. Це призведе до зменшення фізичних обсягів виробництва і продажу.
Таким чином, скорочення обсягу продажу можливе або за рахунок зниження цін, або за рахунок зниження фізичних обсягів виробництва і продажу.
У разі скорочення виручки від реалізації продукції за рахунок зниження цін обсяги змінних і постійних витрат не змінюються. У другому варіанті при скороченні фізичних обсягів виробництва і продажу продукції пропорційно скоротилися змінні витрати. Постійні витрати залишаються без змін, якщо не приймаються спеціальні заходи щодо їх скорочення. Для розрахунку обсягу змінних витрат робиться припущення про те, що вони знижуються у тих самих пропорціях, що й обсяги виробництва.
Якщо критичним є обсяг продажу, то за рахунок скорочення фізичних обсягів виробництва у тій само пропорції підприємство отримує невеликий прибуток.
Співставлення двох шляхів скорочення обсягів продажу до беззбиткового рівня показує, що доцільніше скорочувати фізичні обсяги виробництва за незмінних цін на продукцію.
Таким чином, для збільшення прибутку доцільніше нарощувати обсяги продажу за рахунок підвищення цін. А при зменшенні обсягів продажу до рівня порогу рентабельності краще це робити за рахунок скорочення фізичних обсягів виробництва, не змінюючи ціни на продукцію.
Важливою сферою застосування операційного аналізу є оцінювання впливу на операційний прибуток зміни одного з елементів операційного важеля (ціни, змінних або постійних витрат) через розрахунки обсягу продажу. При цьому робиться припущення, що сума прибутку залишається незмінною, а змінюється обсяг реалізованої продукції, який повинен забезпечити цей незмінний прибуток. Для розрахунків використовуються ряд формул.
У результаті операційного аналізу за цією методикою можна розрахувати, на скільки підприємство повинно збільшити обсяги реалізації при зниженні ціни або підвищенні витрат на задану величину, щоб компенсувати втрату прибутку, або на скільки підприємство може знизити обсяги реалізації без втрат прибутку за підвищення цін чи зниження витрат на задану величину.
Ця методика аналізу дає змогу розподілити елементи рентабельності (ціни, витрати, обсяги продажу) за ступенем їх впливу на прибуток. Таким чином, операційний аналіз прибутку надає фінансовому менеджеру інструментарій для обґрунтування тактики і стратегії управління прибутком.