Процес розгортання фінансово-економічної кризи в Україні

Вступ

Економічна криза, яка набула розвитку в Україні, починаючи з вересня 2008 року, здобуває все більшу глибину. Підсумки січня 2009 року засвідчили продовження низхідної динаміки переважної більшості макроекономічних показників. При цьому криза набуває дедалі ширших вимірів, розповсюджуючись на грошово-кредитну, фіскальну, соціальну сфери, невпинно погіршуючи соціальне самопочуття та очікування суб’єктів ринку й пересічних громадян.

На жаль, суспільство виявилося не готовим протиставити викликам кризи цілеспрямовану консолідовану протидію. Погіршення економічного становища в Україні стало додатковим чинником загострення перманентної політичної кризи. Вкрай загрозливим феноменом є укорінення практики використання проявів кризи в якості знарядь політичного протистояння, підпорядкування антикризової політики логіці політичної боротьби. Це не лише нівелює ефективність антикризових дій влади, але й погіршує спроможність економічної системи до протидії кризі, самоадаптації економічних механізмів до кризових проявів. Відсутність консолідації притаманна не лише політикуму, але й бізнесу: останній також не спромігся до вироблення та обстоювання адекватної консолідованої антикризової політики, здебільшого вдаючись до лобіювання відшкодування власних втрат за рахунок усього суспільства, використовуючи типову для останніх років популістську фразеологію^[1][1].

Багатовимірність кризи в Україні, той факт, що глибина падіння вітчизняної економіки суттєво перевищила аналогічні показники переважної більшості країн світу, які також потерпають від світової фінансової кризи, засвідчують необхідність детального дослідження генези та проявів негативних процесів в Україні, виявлення внутрішніх суперечностей, які лежать в їх основі. Це має дати змогу виявити оптимальні напрями та дієві інструменти антикризової політики, спрямованої як на послаблення негативного впливу кризи, збереження макроекономічної стабільності, так і на уникнення післякризової депресії, якнайшвидше відновлення ділової та інвестиційної активності на підґрунті якісних структурних зрушень в економіці.

Представлене дослідження продовжує серію розробок, в яких обґрунтовувалися ризики виникнення макроекономічної нестабільності в Україні^[2][2], аналізувалися перші прояви кризи^[3][3] та висувалися системні рекомендації щодо запобігання та протидії кризовим явищам. В даній роботі проаналізовано процес поширення кризових явищ в Україні, вивчено основні виміри кризи: зовнішньоекономічний, монетарний, промисловий, регіональний, соціальний. Зроблено спробу виокремити першочергові напрями та запропонувати найбільш ефективні інструменти антикризової політики держави.

Процес розгортання фінансово-економічної кризи в Україні

а) Передумови та чинники генези кризових явищ в Україні у 2008 р.

Наростання явищ фінансової кризи, яке спостерігається в Україні з осені 2008 року, викликало чималі дискусії з приводу співвідношення впливів світової валютно-фінансової кризи та внутрішніх суперечностей, нагромаджених в українській економіці. Як було показано авторами в попередній доповіді^[4][4], підґрунтя наростання макрофінансової нестабільності в Україні міститься насамперед у здійснюваній економічній політиці, яка характеризувалася невиваженістю та неадекватністю стратегічним завданням та можливостям розвитку національної економіки.

Підґрунтям економічної дестабілізації в Україні стали довгострокові системні суперечності:

- надмірна частка споживання та недостатні обсяги нагромадження в умовах нерозвиненості внутрішнього ринку, що призвело до необхідності покриття надлишку внутрішнього попиту за рахунок випереджаючого зростання імпорту, а відтак – стабільного погіршення сальдо зовнішньої торгівлі та ризиків валютної дестабілізації;

- інституційна нерозвиненість фінансової системи та вузькість механізмів рефінансування банківської системи, що обумовило активний вихід комерційних банків на зовнішні ринки запозичень, причому використання споживчих кредитів зосередилося насамперед на придбанні товарів імпортного асортименту та в іпотечному сегменті ринку;

- несприятливі умови для довгострокового інвестування, що обумовило переважаючу інвестиційну привабливість секторів з високою ліквідністю та якнайшвидшим обігом коштів, випереджаючі темпи інвестування в сектори, які здійснюють перерозподіл сукупного продукту, над інвестиціями у виробництво, що посилювало ризики нестабільності фінансової системи та інфляційний потенціал;

- концентрація експортної спеціалізації України на невеликій кількості товарних груп при зростанні відкритості економіки, що сформувало високу залежність економічної динаміки та фінансового становища від кон’юнктури зовнішніх ринків.

При цьому в останні роки не лише не відбувалося системних дій щодо подолання зазначених суперечностей, але й було припущено низку прорахунків в економічній політиці, обумовлених орієнтацією економічної політики на здобуття прихильності електорату в умовах прискореного повторення політичного циклу та нехтування цілями розвитку та структурної модернізації:

- зберігався високий рівень фіскального вилучення коштів на потреби споживання;

- відбувалося затягування із запровадженням дієвих заходів щодо регулювання зовнішніх запозичень вітчизняних суб’єктів господарювання;

- навесні 2008 р. було прийнято рішення про офіційну ревальвацію гривні, при цьому НБУ не протидіяв подорожчанню гривні на валютному ринку значно вище за офіційний курс;

- не були вчасно прийняті рішення щодо напрямів ефективного витрачання надлишку фіскальних надходжень над запланованими, відтак відбулось заморожування суттєвої частини коштів на єдиному казначейському рахунку, що привело до поточної демонетизації економіки при формуванні ризикованого інфляційного монетарного «навісу».

Активним негативним чинником, який зробив свій внесок в дестабілізацію економічної ситуації, стало наростання політичної кризи восени 2008 року. В той час, як прояви світової фінансової кризи вимагали оперативних узгоджених фахових рішень гілок влади, політична криза знижувала дієздатність останньої, посилювала песимізм суб’єктів ринку в оцінках перспектив розвитку кризових явищ, дезорганізувала їхні дії в антикризовій сфері, підвищувала інфляційні очікування, обумовлювала подальше зниження інвестиційної привабливості економіки.

Отже, можемо констатувати, що накладання світової фінансової кризи в Україні на фазу посилення внутрішньої політичної кризи спричинило різке загострення структурних диспропорцій національної економіки, вивело на поверхню недієздатність моделі економічного зростання, яка встановилася у попередні роки.

б) Динаміка основних макроекономічних показників в період поширення кризи

В І-ІІІ кварталах 2008 року економіка України демонструвала досить стійкі позитивні темпи розвитку. Зокрема, за січень-вересень 2008 р. ВВП збільшився на 6,7 %, а обсяги промислового виробництва зросли на 5,1 % відносно аналогічного періоду 2007 р. Хоча перші симптоми економічних негараздів, зокрема зниження обсягів виробництва в будівництві та ряду секторів промисловості, спостерігалися вже з початку року, загальна висока динаміка в першому півріччі забезпечувалася іншими галузями промисловості, секторами торгівлі, транспорту і зв’язку, а в третьому кварталі року, коли приріст доданої вартості в переробній промисловості вже знизився до 1,4 %, а спад у будівництві сягнув 17,1 % - сільським господарством, яке продемонструвало рекордні показники зростання (21,9 % порівняно з третім кварталом 2007 року). Цей чинник відтягнув початок спаду економіки майже на три місяці, тоді як більшість країн світу зіткнулись з суттєвим гальмуванням економічного розвитку ще в ІІ-ІІІ кварталах минулого року.

Попри провальне перше півріччя (коли додана вартість у галузі зросла лише на 0,1 %), за результатами усього року загальне виробництво продукції сільського господарства порівняно з 2007 р. зросло на 17,5 % (в 2007 р. було зафіксовано спад на рівні 6,5 %), що було обумовлено надзвичайно високим врожаєм зернових. Між тим, динаміці сектора була притаманна значна внутрішня диспропорційність: загальне виробництво продукції рослинництва зросло на 30,5 %, в той час як продукції тваринництва – лише на 1,0 %. При цьому відбулось скорочення поголів’я: ВРХ – на 6,1 % за рік, свиней – на 8,3 %. Відтак слід зробити висновок про те, що поліпшення становища в галузі було викликане переважно природними умовами за погіршення загальних відтворювальних пропорцій.

Погіршення ситуації на світових ринках внаслідок розгортання світової фінансово-економічної кризи значно погіршило динаміку економічного зростання в Україні. Пік негативних змін припав на останній квартал 2008 р. Починаючи з жовтня, в Україні спостерігався негативний показник помісячного зростання ВВП. Найбільш глибоке падіння ВВП було зафіксовано у листопаді – 14,4 % в порівнянні з аналогічним місяцем 2007 р. В грудні спад виявився дещо меншим (-9,9 %), що пов’язано в основному з уповільненням темпів зниження виробництва у промисловості. Як наслідок, приріст ВВП знизився до 2,1 % на рік, у порівнянні з 2007 р. динаміка зростання зменшилася майже в 3,5 разу і виявилася найнижчим показником після 1999 року (рис. 1).

Найбільшого удару від кризи зазнала українська промисловість, обсяги виробництва якої в 2008 р. скоротилися порівняно з 2007 р. на 3,1 % (в 2007 р. було зростання на 10,2 %), у т. ч. в металургії – на 10,6 %, хімічній промисловості – на 6,2 %, що пов’язується насамперед зі звуженням попиту на світових ринках. Зниження вартісних обсягів експорту в ІV кварталі 2008 року склало порівняно з ІV кварталом 2007 року 15 %. Сповільнення приросту виробництва почало фіксуватися ще в червні, а вже у вересні промисловість увійшла в стадію технічної рецесії. В ІV кварталі промислове виробництво скоротилося у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року майже на 25 %. Піком падіння став листопад, коли промислове виробництво скоротилося порівняно з листопадом 2007 р. на 28,6 % (рис. 2). Повільне відновлення промисловості почало спостерігатися лише в грудні, що пов’язане з відновленням зростання експортних поставок металопродукції, які порівняно з листопадом збільшились на 22,4 %.

Поряд з промисловістю значний вплив на гальмування динаміки ВВП здійснювали будівництво та оптова торгівля. Будівництво, яке є галуззю досить чутливою до проблем з ліквідністю, опинилося у важкому стані ще з початку року, а за результатами 2008 р. обсяг робіт в даному виді економічної діяльності скоротився на 16 %. Девальвація національної валюти, зниження купівельної спроможності населення в останні місяці року, а також ускладнення з отримання кредитів, які для торгівлі відіграють роль обігових коштів, стали факторами падіння товарообороту підприємств оптової торгівлі на 6 %.

Комплекс негативних чинників сприяв зменшенню приросту доданої вартості і в транспорті. Зокрема, зниження попиту на транспортні послуги з боку основних галузей-споживачів (добувної промисловості, металургії, машинобудування) призвело до зменшення вантажообороту на 0,2 % порівняно з 2007 р. Водночас, варто відзначити, що разом з пожвавленням економіки в грудні, вантажооборот збільшився порівняно з листопадом на 6,5 %. Більш позитивна динаміка розвитку спостерігалася відносно обсягів пасажирообороту, який в 2008 р. зріс на 4,5 % порівняно з попереднім роком.

Погіршення економічної ситуації відбилося на рівні доходів населення. Темпи приросту реальних наявних доходів, які становили в січні-серпні 13,4 %, за підсумком року знизились до 10,3 %. Темпи приросту реальної заробітної плати за вказаний період знизилися з 8,5 до 6,3 %. В промисловості, будівництві, сільському та лісовому господарстві середньомісячна заробітна плата в грудні була нижчою, ніж в серпні.

Фінансово-економічна криза суттєво погіршила фінансові результати українських підприємств, що є показовим індикатором масштабу економічної рецесії в країні. На кінець 2008 р. фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування зменшився порівняно з минулим роком більш ніж вдвічі і склав 57,9 млрд грн (в 2007 р. - 135,9 млрд грн). При цьому, прибутки прибуткових підприємств скоротилися на 23 % з 183 млрд грн до 140,9 млрд грн, а збитки, навпаки, збільшилися майже в два рази – з 47 млрд грн в 2007 р. до 83 млрд грн в 2008 році.

Варто відзначити, що в перші три квартали вітчизняні підприємства продемонстрували досить оптимістичні фінансові показники, і причиною їхнього різкого погіршення стало саме загальне погіршення економічної ситуації в IV кварталі 2008 року (рис. 3). Лише за останні три місяці року збитки підприємств зросли більш ніж втричі порівняно зі збитками за всі попередні місяці минулого року, а чистий фінансовий результат скоротився удвічі.

Негативний фінансовий результат в 2008 р. продемонстрували прибуткові раніше торгівля й операції з нерухомим майном, а також більшість галузей промисловості. З позитивним показником закінчили рік лише добувна і хімічна промисловість, металургійне виробництво, машинобудування і виробництво та розподілення електроенергії, газу та води. Погіршення фінансового стану промисловості підтверджує й збільшення кількості збиткових підприємств з 33,4 % до 41,3 %.

Основними чинниками, які негативно вплинули на фінансовий стан українських підприємств в IV кварталі 2008 р., стали:

- зниження оптових цін в умовах фінансово-економічної кризи - протягом IV кварталу 2008 року ціни в промисловості знизилися на 6,4 %, в т.ч. в хімічній промисловості – на 7,6 %, металургії – 21,8 %;

- зменшення обсягів продаж та затоварювання складів, що обумовлено звуженням всіх складових сукупного попиту – інвестицій, поточного споживання, державних закупівель та чистого експорту;

- збільшення дебіторської заборгованості та кількості безнадійних платежів, що стало наслідком погіршення фінансового стану та банкрутств контрагентів;

- різка і непрогнозована девальвація національної валюти, яка відбилася на здатності обслуговувати зобов’язання в іноземній валюті, а також підвищила ціну на сировину та комплектуючі іноземного виробництва.

Різке погіршення фінансового стану підприємств наприкінці 2008 р. не лише відбилося на їхній здатності виконувати власні зобов’язання, а й стало причиною згортання інвестиційної діяльності, скорочення зайнятості та зниження бюджетних надходжень.

Фінансово-економічна криза внесла певне розбалансування в бюджетну сферу України, що виявилося в зменшенні податкових та неподаткових надходжень, а також ускладненні фінансування дефіциту бюджету. Проте, за рахунок надпланових надходжень до Державного бюджету в перші десять місяців, за підсумками 2008 р. видатки та надходження вдалося збалансувати. Зокрема, в січні-жовтні середнє щомісячне перевищення плану доходів до загального фонду Державного бюджету складало 1,7 млрд грн (до плану-розпису, затвердженого в грудні 2007 р.). План надходжень, який коригувався протягом року шість разів у бік збільшення, було виконано за рік на 99,9 %. Доходи Державного бюджету в 2008 р. склали 231,7 млрд грн, що на 65,7 млрд грн, або на 39,6 % більше за відповідний показник 2007 р., реальні доходи збільшилися на 8,2 %. При цьому, податкові надходження за звітний період становили 167,9 млрд грн (на 43,9 % більше від надходжень за 2007 р.), а неподаткові – 52,8 млн грн (на 25,4 % більше). План видатків за 2008 рік був виконаний на 95,4 % від плану, затвердженого Верховною Радою України з урахуванням всіх змін. Видатки державного бюджету в 2008 р. склали 241,5 млрд грн, що на 67,3 млрд грн, або на 27,9 % більше, ніж у 2007 році.

Водночас, внаслідок різкого скорочення промислового виробництва та валового внутрішнього продукту в листопаді-грудні, що оперативно відобразилося в надходженнях податку на додану вартість (рис. 4), виконання дохідної частини бюджету виявилося під загрозою. Зокрема, у листопаді невиконання плану доходів склало 2,1 млрд грн, а в грудні перевиконання планового показника вдалося досягти лише за рахунок перерахувань 3,5 млрд грн коштів від НБУ, що не були передбачені Законом про бюджет. Без урахування цього чинника, фактичні надходження у вигляді податків та платежів від економіки були б на 2,2 млрд грн нижчі від планових.

 

При цьому необхідно підкреслити, що в 2008 р. через часовий лаг зі сплати податку на прибуток (в IV-ому до бюджету надходить податок на прибуток III кварталу) Державний бюджет іще не відчув у повному обсязі втрат від різкого зниження прибутковості в останньому кварталі року (в структурі валових надходжень до Державного бюджету частка податку на прибуток складає близько 20 %).

в) Кризові явища в фінансовій сфері